Українська література - статті та реферати
Біблія і давня українська література
Всі публікації щодо:
Давня українська література
Всі публікації щодо:
Перекладна церковна література
«Біблія була активно присутня у всій давній українській літературі упродовж ХI — ХVIII ст. Вона стояла біля витоків нашого давнього письменства і супроводжувала його історичний розвиток до його природного завершення. Давні українські автори сприйняли Біблію не лише як основу християнської релігії, Святе Письмо, а й як видатний твір усієї християнської культури, Книгу книг, з якої черпали теми, сюжети, ідеї, образи, мудрість».
Важливу роль відіграла Біблія і у становленні української літератури. Загальновідомо, що поштовхом до заснування писемної літератури стало християнство, а найпершим її джерелом було Святе Письмо. Письменники давньої української літератури запозичували із Біблії теми, ідеї, сюжети, образи, жанри. Давні Художні твори по суті тлумачили й доповнювали Біблію. Та навіть тоді вже існували зразки канонічного та оригінального тлумачення Біблії (порівняймо твори І. Галятовського та Г. Сковороди або мандрованих дяків).
Українська барокова література — чи не найцікавіша сторінка Художнього освоєння біблійних ідей, тем, сюжетів, образів і колізій в історії національного письменства давньої доби. Найвищим виявом і своєрідним підсумком рецепції Книги книг літературою українського бароко стала творчість великого знавця і справжнього «любителя священної Біблії» Г.Сковороди. Видатний поет і філософ застерігав, як зауважує Н.Алєксєєнко, «від буквального прочитання Біблії, бо вважав, що це породжує різні забобони. Через «плотяний» погляд на Біблію з’являється віра в чудеса, які вступають у суперечність з непорушними законами «блаженной натури». Такий шлях є хибним для людства. Абсолютно протилежної думки дотримувався Теофан Прокопович. Він, очевидно, під впливом протестантської християнської ідеології, обстоює буквальне прочитання Біблії, із жахом зазначає, що останнім часом Святе Письмо стали тлумачити кожен на власний розсуд: скільки інтерпретаторів — стільки й значень» Так, давнє письменство, наскрізь перейняте духом і пафосом християнських книг, перебувало в прямій залежності від змісту першоджерела.