Українська література - статті та реферати
Основні риси барокової поетики
Всі публікації щодо:
Давня українська література
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Епоха бароко в українській літературі охоплює період з 17 по 18 століття.
Художня система бароко надзвичайно складна, уній наявна і мінливість, і поліфонічність.
Література бароко характеризується
*суперечливим поєднанням релігійних і світських мотивів, образів,
*тяжінням до різних контрастів, складної метафоричності, алегоризму і емблематичності,
*прагненням вразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору.
Поняття бароко протягом довгого часу не вживалося по відношенню до української літератури. Його запропонував Дмитро Чижевський і обґрунтував доцільність вживання бароко як назви епохи в українській культурі.
Українське бароко успадкувало багато рис попередніх епох. Зокрема, від Середньовіччя воно перейняло:
- ускладненість готики
- теоцентризм
- релігійне забарвлення к-ри
- посилення ролі церкви й держави.
Від Ренесансу:
-відродження античної культури
- синтез античності та християнства
- розуміння природи як шляХV до пізнання Бога
- культ сильної особистості: сильна і непересічна покликана служити Богу і державі.
Л-ра епохи бароко звертається не лише до прекрасного, а й до потворного; характерними є натуралістичні образи, сатира, гумор, використання живої народної мови.
Ще одна важлива риса — секуляризація, або посилення в л-рі світського начала.
Жанри: героїчна поезія (касіян сакович вірші на жалісний погреб п.к.с), метафізична, філософсько-релігійна поезія (кирило-транквіліон-ставровецький «перло многоцінне», іван величковський зегар цілий і полузегарик, м леко; дмитро туптало руно орошенноє)
Стиль барокової поезії був для «людини бароко» справді зворушливим, захоплював її, промовляв до її естетичного почуття, а через це й до її розуму та серця. Любов до натуралізму, до зображення природи також і в її «низьких» елементах, до конкретного, за яким бароко завжди бачило духовне, божественне, ідеальне, привів барокове мистецтво та поезію і до уваги до занедбаної доти народної поезії, до фольклору. У творах ми зустрічаємо поєднання східнослов’янських традицій, часто середньовічних за походженням, і типово фольклорних образів і мотивів.
Важливою рисою барокової поезії був перехід на книжну українську мову з латинської та рідше старослов'янської.
Також Д.Чижевський звертає увагу на таку важливу рису: звернення до естетики потворного (ст. «Поза межами краси»), що здійснювалося з метою захоплення людини, щоб не залишати читача байдужим. Потворне це: гумор, гострослівя, зображення страхіть, жорстокості, смерті.
У епоХV бароко було розроблено систему літературних жанрів. Поезія поділялася на: героїчну (суспільно-політичну), метафізичну (філос.-рел.), курйозну (зорову), бурлескно-травестійну, любовну. Найвідомішим жанром барокової поезії була духовна пісня. Різноманітні жанрові форми існують і всередині поезії світської: філософська й еротична лірика, панегірик та епіграма, пейзажні та емблематичні вірші тощо.Чи не найбільш оригінальними творами українського бароко були так звані «віршові іграшки» — твори експериментальні, формотворчі, певною мірою «авангардистські».