Українська література - статті та реферати

Літературна діяльність Клима Смолятича

Всі публікації щодо:
Давня українська література

Клим Смолятич — другий на Русі після Іларіона русич-митрополит, видатний церковний і суспільно-політичний діяч, автор послання до смоленського священика Фоми — народився у Смоленську (тому його й назвали Смолятичем). Спочатку був ченцем Зарубського монастиря, потім — київським митрополитом. Мав блискучу освіту. Був активним поборником засилля у руській церкві грецьких ієрархів. Клим Смолятич — ставленик і однодумець київського князя Ізяслава. Завдяки його підтримці у 1147 році Клим посів митрополичу кафедру Русі. Після смерті Ізяслава 1154 року Клим залишив Київ. А 1156 року присланий греками новий митрополит Русі визначив службу Клима як незаконну й оголосив прокляття Ізяславові. У єдиному творі письменника, церковного і суспільного діяча Клима Смолятича «Послання» знайшла яскраве відображення суспільна політика князя Ізяслава, осмислена і репрезентована релігійним діячем. Самостійність руської церкви тут постає як невід’ємна частина загальнодержавної політики. Клим Смолятич талановито вводив політичні питання у контекст церковних і суто релігійних питань, надаючи таким чином їм великого значення, і впливав на свідомість віруючих, роблячи їх прихильниками Ізяславової ідеології. Разом із тим «Послання» Клима є цікавим і неповторним «образком того, як серед завзятої усобиці — боротьби за київський двір, князь і його дружина були захоплені ієрархічними і теоретичними богословськими питаннями, брали участь у дебатах про напрям сучасної науки, відносин богословія до античної традиції і т. под.» Безперечно, «Послання» Клима стало відгуком на ті події. Попри те, що йдеться тут в основному про теоретичні проблеми, Клим культивував прагнення зняти висунуті проти нього звинувачення у марнославстві та пихатості, довести своє право очолювати руську церкву. Головне релігійне питання полеміки Клима і Фоми — чи можна дозволяти символічне, широке тлумачення тексту Святого Письма? Клим переконаний, що Біблію слід розуміти і тлумачити як світ символів. У кожному біблійному образі, сюжеті слід вбачати не тільки зовнішній текст, а й глибинний внутрішній підтекст. Середньовічний мислитель Клим Смолятич продовжує і розвиває закладену Іларіоном традицію руського осмислення трьох послідовних етапів розвитку людства — «заповіт», «закон» і «благодать». Літописець з величезним пієтетом і повагою ставиться до Клима Смолятича, називаючи його книжником і філософом, яких ще не було у Руській землі. Письменник залишив нащадкам власне неповторне й оригінальне розуміння духовної сутності людини та її призначення. Ідею єдності Руської держави, її політичної незалежності та церковної автокефальності він поставив в один ряд із домінуючими ідеями того часу, які чув увесь світ.