Українська література - статті та реферати
Особливості прочитання художньої літератури в ранній юності
Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури
Рання юність - це пора духовного і фізичного розвитку людини, пора особливо інтенсивного формування світогляду. Складається система поглядів, переконань.
У юних складається критерії підходу до себе і навколишнього світу, це відбивається і на ставленні до мистецтва.
Не дивлячись на менш інтенсивний, ніж у 9 класі, ріст літературного розвитку (скорочується бюджет часу), інтерес до мистецтва стає більш глибоким і постійним. Поряд з літературою може зародитись захоплення музикою, театром. Читання для багатьох стає просто органічною потребою. Закріпляється естетичне ставлення до мистецтва в цілому. Старшокласники усвідомлюють, що «образи в літературному творі - це образи життя, але не саме життя, а тільки її художнє відтворення» - філософ літератури Асмус.
В старших класах дуже потрібна цілеспрямована система літературного розвитку. Бо широко побутує думка, що для повноцінного сприйняття мистецтва не потрібна спеціальна підготовка, що якщо учень начитаний і розвинений, то він сам оволодіє культурою читання. Це не так.
Якраз на заключному етапі літературного розвитку особливо гостро відчуваються недоліки викладання літератури в середніх класах.
Якщо в попередніх класах викладання літератури йшло на рівні повідомлень, переказів, то в старших класах учні відповідатимуть сухо, схематично. Індивідуальна неповторність художнього образу їх не хвилюватиме. Вони, як правило, правильно зуміють сформулювати ідею, звести все багатство твору для логічного висновку.
В цілому емоційно-образні переживання у старшому шкільному віці послаблені, безпосередність у сприйнятті мистецтва дещо губиться.
Складність програмних творів, їх насиченість філософськими, естетичними проблемами призводять до великого навантаження. Розвиток абстрактного мислення іде досить інтенсивно, а це подавляє емоції і образне бачення школяра.
Однак якщо поєднати інтелектуальність сприйняття і хоча б трохи емоційну і естетичну сутності, то це призведе до глибокого розуміння авторського бачення і ідейно-художнього змісту твору.
В старших класах значно посилюється також диференціація учнів одного класу. Яскраво проявляють себе ті, хто хоче займатися літературою в подальшому житті.
Від вчителя в старших класах вимагається висока літературознавча культура, культура аналізу, диференційований підхід до різних груп школярів, вміння щадити самолюбство школярів, а одночасно вимагається виховати в них самооцінку і пробуджувати любов до мистецтва.
Вчителеві важливо знати, які психологічні особливості характерні для учнів різних вікових груп. Це дозволяє йому вміло, тактовно керувати процесом літературного росту своїх підопічних.