Українська література - статті та реферати

Принципи шкільного аналізу художнього твору

Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури

Принципи організації аналізу літературного твору в школі:

✵ принцип цілісності;

✵ принцип єдності змісту і форми;

✵ контекстний принцип;

✵ культурологічний принцип;

✵ принцип варіативності;

✵ принцип виборності;

✵ принцип діалогічності;

✵ особистісний принцип;

✵ принцип толерантності (антидогматичності);

✵ принцип емоційності.

Крім принципів організації аналізу літературного твору, не менш важливим є також функції шкільного аналізу.

Функції шкільного аналізу художнього твору

Серед функцій аналізу літературного твору доречно виділити такі:

✵ когнітивна (засвоєння літературних знань, читацьких умінь та навичок у процесі аналізу);

✵ естетична (забезпечення розгляду твору як мистецького явища);

✵ виховна (виховання читацьких потреб та інтересів читача);

✵ мотиваційна (формування мотивів аналізу твору);

✵ аксіологічна (виявлення духовно-ціннісного потенціалу літературного твору);

✵ рецептивна (пізнання світу та себе через прочитане);

✵ комунікативна (здійснення діалогу між автором, текстом та читачем);

✵ проектувальна (усвідомлення та формування близьких та віддалених цілей аналізу, вибір засобів їх досягнення);

✵ коригуюча (подолання наслідків впливу низькопробної літератури, формування умінь поціновувати твори класичної та сучасної художньої літератури, протистояти бездуховному потоку інформації).

На основі визначених принципів та функцій сучасного шкільного аналізу літературного твору з’ясуємо його мету.

Мета аналізу художнього твору в школі

Виходячи з того, що природа художнього сприйняття літературного твору має суб’єктний характер, «…коли літературознавчий аналіз використовується в школі і метою його стає удосконалення читацької діяльності учнів. Він набуває своєї особливості: звертається до вивчення читацького сприйняття, спрямовує враження і розвиває увагу читачів-школярів. Готує їх до різноманітної творчої роботи з текстом. Отже, аналіз твору в школі має враховувати «читацьке право» учнів на своє ставлення до прочитаного, а його найголовнішою метою є «формування інтерпретаційної свідомості юного читача» (В.Г. Марацман).

Таким чином, мета шкільного аналізу літературного твору полягає в його герменевтичній спрямованості.

Вчені вже давно утвердили відмінності власне літературознавчого аналізу від шкільного аналізу літературного тексту (про це див. низку робіт В.Г. Марацмана). Шкільний розбір ще меншою мірою, ніж літературознавчий, є самоціллю. Тим паче, що і власне аналіз як такий, як метод наукового дослідження взагалі має смисл лише тоді, коли зорієнтований на дослідження з метою осмислення і результативного синтезу.

У шкільному літературознавстві синтез — це не лише глибше, ніж під час первісного сприйняття, розуміння художнього тексту і всього того, чого стосується цей текст, але й поступове опанування загальних підходів до будь-якого літературного твору взагалі. Ці підходи врешті-решт формують необхідний для культурної людини літературний смак. Технології розбору — це набір можливого інструментарію для аналізу найрізноманітніших літературних компонентів. Оволодіння такими технологіями полегшує для школярів виконання навчальних завдань і забезпечує їхній загальнокультурний рівень.

В основу шкільного розбору твору завжди покладено літературознавчу концепцію, але спосіб її осягнення, рівень думки у шкільному аналізі багато чим відрізняється від наукового дослідження. Важливо, щоб під час трансформації літературознавчого аналізу в шкільний ми не переводили твір у план, що є чужим для авторського мислення. Вчитель повинен врахувати досягнення літературознавства на рівні загального осмислення художнього твору, а не лише коментарів.