Українська література - статті та реферати

Елементи сучасних методів літературознавчого аналізу художнього твору в школі

Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури

Зупинимось на найбільш уживаних методах літературознавчого дослідження твору (хоча навколо них ведеться наукова полеміка).

Наука про літературу за два неповних століття свого існування як самостійної галузі наукового знання виробила багато методів. Жоден з них не є універсальним, але будь-який з них не можна назвати непотрібним (або шкідливим): у кожного є визначені завдання і матеріалом дослідження межі, в яких застосування того чи того методу є плідним.

Подаємо рекомендації щодо доцільності використання того чи іншого виду аналізу під час вивчення певного художнього тексту.

1. Біографічний. На наш погляд, він продуктивний під час вивчення творів сентименталізму, романтизму, а також жанрів ліричних та біографічно-епічних.

2. Соціологічний. Ефективний під час вивчення творів просвітницького реалізму, реалізму ХХ ст., творів з яскраво вираженою соціально-політичною проблематикою (соціально-політичні романи, драми).

3. Формальний. Продуктивний під час розгляду творів модернізму, постмодернізму, а також віршів.

4. Порівняльний. Особливо важливий у процесі вивчення творів різних національних літератур одного жанру, напрямку, однієї доби.

5. Ритуально-міфологічний. Може використовуватись у старших класах під час вивчення творів, близьких до фольклору, з реміфологічними мотивами.

6. Історико-функціональний. Найдоцільніше застосовувати для вивчення творів, де зображено довговічне тернисте життя. Наприклад, « Фауст» Гете, «Майстер і Маргарита» М. Булгакова.

Знання з методології дають змогу вчителю літератури оцінити і осмислено обрати методичне рішення, саме те, яке і відкриє школяру невичерпний світ літературного твору.

Вивчення художнього тексту в школі складається з двох процесів: читання та аналізу. Процес читання передує будь-якому аналізові. У свою чергу, читання поєднує в собі два процеси: сприйняття і розуміння. У досвідчених читачів читання і аналіз відбуваються майже паралельно. В учнів загальноосвітньої школи, особливо у школярів середніх класів, ці процеси у свідомості здійснюються поступово.

Специфіка обох психологічних процесів полягає в тому, що вони мають неоднакову мету, вплив на читача та результати впливу. Визначивши характерні ознаки цих процесів, можна значно полегшити особливості вивчення будь-якого художнього тексту.

Вчитель рідко обмежується одним типом аналізу. Будь-який літературний твір вимагає залучення різних засобів осмислення тексту. Тому слід пам’ятати про таке поняття, як комплексний або мішаний аналіз художнього тексту.

Залежно від рівня складності твору, навчальних можливостей школярів обираємо різні засоби аналізу, які дають можливість найглибше зрозуміти художній текст. Ця група називається шляхами, або прийомами аналізу.

Наявність великої кількості шляхів аналізу вимагає короткої характеристики кожного з них.

Традиційні шляхи

1. «Слідом за автором» — розбір та осмислення компонентів твору у зв’язку з розвитком сюжету.

2. Пообразний — розбір та осмислення окремих образів-персонажів літературного твору.

3. Проблемно-тематичний — пошук відповідей на запитання, завдання з перспективою виходу на інші, ширші проблеми.

Нетрадиційні шляхи

1. Літературознавчий — поглиблене вивчення літературно-критичних джерел, а саме: творчих (чернеток, варіантів текстів), ділових (ділових паперів, листів), інтимних (щоденників, Мемуарів), критичних (нарисів, зауважень, інформації про видання твору тощо).

2. Стилістичний — дослідження стильових особливостей тексту, стилю письменника.

3. Композиційний — дослідження взаємозв’язку компонентів літературного твору.

4. Лінгвістичний — спостереження за мовними одиницями художнього твору, дослідження мовних особливостей тексту.

5. Компаративний (порівняльний) — встановлення зв’язків, спільних рис у прочитаних текстах; спостереження за зображенням на малюнках до прочитаного твору, порівняння інших інтерпретацій літературного твору; порівняння інших інтерпретацій літературного тексту.

6. Структурно-семантичний — дослідження особливостей поєднання фраз у тексті за логічним, асоціативним принципами; встановлення причин зміни значення певних семантичних одиниць.

7. Філологічний — комбіноване дослідження лінгвістичних та літературознавчих особливостей тексту.

8. Герменевтичний — тлумачення багатозначних у змістовому плані текстів або назв текстів.

9. Гендерний — аналіз символіки тексту з урахуванням особливостей чоловічого або жіночого сприйняття світу.