Українська література - статті та реферати

Факультативні заняття та спецкурси з літератури

Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури

Основні завдання факультативних занять пов’язані із забезпеченням частково - пошукового і дослідницького рівнів читацької діяльності.

На частково-пошуковому рівні переважно використовується евристичний метод. Прийоми методу — евристична бесіда, система запитань і завдань, формулювання висновків, узагальнень, синтезу.

Найбільш високий рівень розвитку творчої самостійності учнів, оволодінні елементами літературознавчого методу забезпечує дослідницький метод, який передбачає самостійний пошук учнями поставлених в художньому творі проблем і шляхів їх розв’язання. На цьому інформаційні функції вчителя незначні, натомість зростає його керівна роль, спрямована на організацію читацької діяльності по усвідомленню навчальної проблеми, самостійному висуванню ними гіпотези, визначенню шляхів і розв’язанню, узагальненню одержаних результатів. Основна форма використання дослідницького методу — семінарські заняття.

Типи факультативних занять.

Н. Волошина, виходячи з навчально-виховних цілей факультативних занять, методів і прийомів навчання, структури рівнів читацької діяльності, місця кожного в загальній системі занять, виділяєю такі типи факультативних занять: інформаційно-вступні, консультативно-підготовчі, поглибленого аналізу тексту, семінари, заняття творчо-підсумкового типу. Зупинимося коротко на кожному типі занять.

✵ Інформативно-вступні заняття.

Основними формами цього типу занять є лекції. Вони бувають двох видів: академічна (монологічного характеру) і шкільна (з елементами бесіди тощо). За характером обидва види лекцій можуть бути як інформативні, так і проблемні.

Завдання вступної лекції — познайомити школярів із змістом факультативного курсу, визначити його головні цілі і завдання, викласти головні методологічні й теоретичні положення, що складають наукову основу курсу, дати загальну характеристику літературному періоду, який передбачене поглиблено опрацювати на факультативі.

Мета цього типу занять — виявити читацькі інтереси слухачів факультативу, рівень їх літературного розвитку. Друге коло завдань — навчання школярів методиці роботи з книгою, формування вмінь і навичок користування бібліотечним фондом. Особлива увага приділяється формуванню вмінь складати тези, підготовці доповідей, рефератів, оглядових періодичних видань, написанню рецензій чи відгуків на самостійно прочитану книгу, переглянутий кінофільм, виставу. З цією метою досвідчені вчителі озброюють слухачів факультативних курсів схемами-алгоритмами, пам’ятками тощо. Так, наприклад, для роботи над доповіддю учням можна запропонувати таку схему: Відомості про автора чи історію створення художнього твору. Короткий переказ фабули чи кульмінаційного епізоду. Визначення теми твору, його проблематики. Характеристика головних героїв. Короткий аналіз елементів структури, художніх особливостей тексту. Оцінка твору критикою. Роботу над критичною статтею пропонується здійснювати за такими запитаннями: Хто автор статті і яким питанням вона присвячена? Головні положення статті, їх формулювання. Аргументи, які наводить автор для підтвердження кожного висунутого положення. Які з них викликали сумніви? Обґрунтуйте свою думку.

У коло завдань, які розв’язуються на занятті консультативно-підготовчого типу, входить також створення необхідних умов для підсилення мотиваційної сторони процесу навчання на факультативі, керівництво читацьким сприйманням і його прогнозування. З цією метою учитель-словесник може застосовувати методичні прийоми, що сприяють розвитку читацьких інтересів і прагнень учнів самостійно розуміти ідейно-естетичну глибину твору.

Серед них можна виділити головні (за Н.Й. Волошиною):

✵ жива, цікава розповідь про зміст твору, його тему, улюбленого героя;

✵ коментоване читання вчителем одного-двох епізодів;

✵ розповідь про історію написання книги, задум автора;

✵ ознайомлення учнів із жанровою, стильовою, композиційною своєрідністю твору;

✵ висловлення кількома учнями своїх думок про книгу з читанням її окремих сторінок;

✵ використання вчителем своїх читацьких вражень, своїх спостережень під час знайомства учнів з книгою;

✵ розповідь учителя про кілька творів, споріднених за темою, але різних за її художнім розв’язанням;

✵ інформація про екранізацію чи сценічне прочитання книги, читання рецензій, демонстрація кіно фрагментів, фотографій тощо.