Українська література - статті та реферати

І. Котляревський — зачинатель нової української літератури

Всі публікації щодо:
Котляревський Іван

Іван Котляревський - український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Підтримував зв'язки з декабристами. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.

Творчість Котляревського має основоположне значення в історії становлення нової української літературної мови. В умо­вах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови, його поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мов­лення народу, започаткували новий етап фор­мування літературної мови.

«Енеї́да» — українська бурлескно-травестійна поема, написана письменником Іваном Котляревським, на сюжет однойменної класичної поеми римського поета Вергілія. Однак в образах троянців, латинців, сицілійців та олімпійських богів - головних персонажів Вергілієвої поеми - Котляревський зобразив яскраві типи представників різних суспільних верств, намалював картини української дійсності. Складається з шести частин. Написана чотиристопним ямбом. Розповідає про пригоди троянського отамана Енея, який після зруйнування батьківщини ворогами, за кілька років поневірянь, разом зі своїм козацьким військом засновує омріяну державу в Римі, майбутню імперію. Поема написана в добу становлення романтизму і націоналізму в Європі, на тлі ностальгії частини української еліти за козацькою державою, ліквідованою Росією в 1775—1786 роках. Проте гумор «Енеїди» не розважальний. Ніби жартуючи, письменник відтворив минуле України та її сучасне (кінець XVIII - початок XIX ст.) і навіть заглянув у майбутнє. Він зумів оспівати героїзм українського козацтва, його побратимство, нестримну жадобу до волі. Художнє втілення національного характеру українського народу, вираження його національного ідеалу є однією з найприкметніших рис твору І. Котляревського.

У такому ж ключі змальований і ватажок троянців Еней. У повсякденному житті він «моторний і завзятіший од всіх бурлак», легковажний гульвіса, але той самий Еней - хоробрий отаман, якому не страшні ніякі перешкоди. Водночас троянський ватажок дбайливий до власних вояків та великодушний до переможених, дипломатичний під час переговорів, уважний до мови і звичаїв підкореного народу.

«Енеїда» — перша пам'ятка українського письменства, що була укладена розмовною українською мовою. Поема започаткувала становлення нової української літератури. Перші три частини поеми були видані в 1798 році, в Санкт-Петербурзі, без відома автора, під назвою: «Енеида. На малороссійскій языкъ перелиціованная И. Котляревскимъ». Повністю «Енеїда» вийшла в світ після смерті Котляревського, в 1842 році. Поема є першокласним джерелом з українознавства, українського побуту та культури 18 століття.

Національному духові українців відповідає і гумористична спрямованість творів І. П. Котляревського. Сміх є головним героєм поеми «Енеїда». Автор застосовує найрізноманітніші засоби комічного. Український світ «Енеїди» збагачений численними образами з фольклору. Національний колорит твору доповнюють імена героїв та географічні назви. Усі дійові особи носять український одяг. Автор «Енеїди» згадує безліч страв і напоїв українців, багато з яких зараз навіть забулися. Зі сторінок поеми лунає народна музика бандури, кобзи і сопілки, пісні про Сагайдачного і про Січ. Герої витанцьовують народних танців та грають в народні ігри.

Творчість Івана Котляревського не була однорідною. У ній проявилися риси різних творчих методів — сентименталізму, просвітницького реалізму, частково класицизму і бароко. Але персонажів його творів об'єднують яскраві національні риси, жива народна мова, популярність серед широкого читацького загалу.

На появу «Наталки Полтавки» і «Москаля-чарівника» безперечний вплив мали російська драматургія XVIII ст. і театральне життя. Великою мірою п'єси І. Котляревського були пов'язані і з традиціями українського народного театру (вертепу), з інтермедіями XVIII ст., з російською комічною оперою XVIII ст. та фольклорно-пісенною стихією так широко представленою у цих творах.

У п'єсах І. Котляревського представники простого народу виходять на сцену як герої, гідні поваги й наслідування. У своїх п'єсах письменник близько підходить до думки про те, що офіційна мораль тогочасного суспільства суперечить гуманістичним принципам. Виходячи з просвітительського уявлення про природну доброту людини, І. Котляревський робить крок вперед і в своїх творах показує, що реальна поведінка, ті чи інші риси особистості залежать від середовища, соціальної ролі, суспільного становища та виховання індивіда, а суспільство, засноване на неправді й насильстві над особистістю, сприяє виробленню в людині егоїстичних, протиприродних рис.

Історичне значення п'єси «Наталка Полтавка» в тому, що вона започаткувала нову українську драматургію, написану «живою» розмовною мовою, побудовану на засадах народності, у тому, що вона стала основою оперного мистецтва України. Зрештою, це перша соціально-побутова драма з селянського життя в усій, європейській літературі. Українська пісня надає колоритності літературним творам, самобутності. Майстерно використав народні пісні Іван Котляревський у п'єсі «Наталка Полтавка».



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.