Українська література - статті та реферати

Мала проза Наталени Королеви («Прокажений на Лазоровім хуторі», «Ірод», «Для справи»): проблемно-тематичний і жанрово-стильовий аспекти, персонажі, поетика

Постать Наталени Королевої неодноразово була об’єктом студій критиків. Ще сучасники зверталися до окремих аспектів її творчості. Поціновувачами прози письменниці були Д. Віконська, М. Демкович-Добрянський, О. Дучимінська, Р. Завадович, О. Зілинський, П. Ісаїв, О. Копач, Г. Костельник, О. Мох та ін. У їхньому ряду варто виділити дослідницю з діаспори Олександру Копач — авторку праці «Наталена Королева» (Вінніпег, 1962). У ній стверджено: «Твори Наталени Королевої прекрасні не тільки своїм високим, неповторним стилем, не тільки метафізичним елементом, що поглиблює ці твори і виходить далеко поза рамки звичайних оповідань про людське життя, — ці твори ставлять також біжучі проблеми перед очі читачів, подають їх розв’язку у світлі християнських засад».

Наталена Королева є авторкою творів на релігійну тематику, які ґрунтуються в основному на євангельських сюжетах. Це стосується книжки «Во дні они» (1935), до якої увійшли художньо переосмислені апокрифи життя Ісуса Христа. Це 13 «євангельських оповідань», із несподіваним, суто авторським тлумаченням не лише духовного, а й культурно-ментального контексту Євангелія. Оповідання «Прокажений», «На Лазаревім хуторі», «Для справи», «Ірод» входять до цієї збірки. Письменниця по-своєму осмислила окремі епізоди життя Спасителя, розкрила морально-філософський сенс подій тих років, проектуючи їх на сприйняття та повсякденний побут простих людей. Авторка використовує лексику, яка становить сьогодні одну з визначальних прикмет конфесійного стилю, що дало підстави ідентифікувати її як конфесійну. Увагу критиків привернула довершена форма творів, вишукана образність мислення авторки. «І все там сказано ніжно і чисто і з великою тонкістю. Часом бренить нота огірчення, яке не доходить до обвинувачення, й іронія, яка не переходить у 8 9 сарказм», — писала про нариси цієї збірки львівська журналістка М.Нижанківська.

До оповідань, що використовують певні євангельські мотиви належать «Ірод», «Прокажений», «На Лазаревім хуторі». Твори Королевої цілком оригінальні в плані художності, привертають увагу своєрідним сприйманням євангельських сюжетів. Авторка дотримується текстів першоджерела, та часто ці сюжети відступають на другий план. Так, в оповіданні «Прокажений» Н. Королева використовує мотив зцілення прокаженого. Та для письменниці це тільки поштовх до розвитку власного сюжету. Колишній прокажений Леві спілкується з матір’ю Рахеллю та побратимом Реувимом; в оповіданні епізодично з’являються розбишака Варавва та первосвященик Каяфа — персонажі інших євангельських переказів. Читач спостерігає за моральним падінням Леві, який із вдячного та доброго юнака перетворюється на христопродавця. Кульмінацією оповідання є епізод, коли натовп дарує життя злочинцеві Варавві. І Леві, який напередодні був жорстоко побитий Вараввою, голосує за порятунок останнього і страту Христа.

Оповіданням, що не має тісного сюжетного зв’язку з текстом Євангелія є твір «Для справи». Це цілком авторський твір, але створений з урахуванням традицій Євангелія.

Таким чином, оповідання, що ввійшли до збірки «Во дні они», не можна вважати адаптованими євангельськими переказами. Літературознавець О. Мишанич зазначає: «Біблійні постаті й епізоди письменниця вводить в щоденне життя і побут простолюду, наближає їх до розуміння і сприйняття своїми сучасниками без будь-якого дидактизму й моралізування» .Відтворюючи стародавні образи, Н. Королева звертається до сучасників із проповіддю вічних моральних цінностей, пробуджує краще, що є в людині. Варто зазначити, що творчість письменниці, окрім високої художності, володіє великим виховним потенціалом. Все «на круг свій вертається».

Представлена в текстах Наталени Королевої сакральна лексика належить до різних тематичних груп. Серед них виокремлюємо: 1) найменування християнських богів (Бог, Господь, Ісус, Творець); 2) найменування провісників Христа (ангели); 3) найменування осіб, пов’язаних із церковним життям (монах, чернець, святий); 4) назви релігійних богослужінь (молитва, вечірня, меса); 5) назви церковних споруд (церква, монастир, храм); 6) лексика на позначення метафізичних явищ (життя, смерть, душа, небеса); 7) найменування речей церковного вжитку (свіча, лампада, дзвони).

У своїй прозі авторка послуговується словами, які набули сакрального забарвлення і мають специфічну релігійну конотацію. Наприклад, ходити в супроводі Вчителя (спосіб життя), слова хліб і напій (безнадія й розпука).

Образ Ісуса Христа — центральної постаті християнської релігії — супроводжував Наталену Королеву все її творче життя. Безсумнівно, це найулюбленіший із образів письменниці, що опосередковано підтверджено багатством найменувань, які вжито в аналізованих текстах на його позначення: Бог, Господь, Ісус Володар, Спаситель, Пророк, Чудодій, Учитель з Назарету, Месія, Він, Той, Цар Юдейський, дивовижний в’язень, Чудо, Ясний, Живий серед мертвих, Син Божий, людина, Син Чоловічий, надія народів … Цю думку проілюструємо прикладами з оповідань «Во дні они». У творі «На Лазаревім хуторі» домінує номен Вчитель. Поряд із ним вживано займенники Він (у різних відмінкових формах) і Той: «Новий день… Знову — жити! Когось бачити, чути людську мову, комусь відповідати. Про віщо? — коли все втратило ціну й сенс. Жити, коли Вчитель лежить у гробі. Коли зникла мета життя... Заломив руки… й знову байдуже дивитися дивився перед себе. Мимохідь щось прип’яло його увагу: здавалося, що в напрямі до шляху майнув смолоскип… Не можна було не пізнати червоного, як шліхтована кована мідь, волосся Лазарової сестри. — Що ж могло статись більше за смерть Вчителя? Що могло так збентежити її? Спочатку не могла добути з себе голосу. Лише повні сліз очі усміхались блаженністю й невимовним щастям. Нарешті видихнула: — Живий!.. Він — живий! Встав із мертвих… Вчитель… все сталось як говорив… встав на третій день, як обіцяв… Тихі слова стукотіли в Петровій скроні, як удари молотка, що вибивають з криці стовпи іскор. Ці іскри підхоплювали у вогненний вир всі думки і почування. Розум і серце говорили одно: Ось Той, що справить всі надії й дотримає всяке слово!..

Провідну думку всієї прози Н. Королевої можна визначити як звернення до читачів жити за Господніми заповідями. Демонстрація авторкою глибоких змін, що під впливом слова Божого відбуваються в душах її численних героїв, підтверджує можливість духовного відродження кожної людини, навіть грішника.