Українська література - статті та реферати

Поезія Л. Костенко: основні мотиви, образи, жанрова палітра

Всі публікації щодо:
Костенко Ліна

Ліна Костенко є видатною постаттю українського культурного життя. Вона авторка близько десяти поетичних книг, серед яких найвідоміші: «Над берегами вічної ріки», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур», історичні романи у віршах «Маруся Чурай», «Берестечко», прозовий роман «Записки українського самашедшого». Уже в дебютній збірці Ліни Костенко «Проміння землі» (поезії «Признаватися, може, й не варто», «Так мовчиш, що заслухатись можна») були окреслені основні ліричні мотиви, яким поетеса залишилася вірною до сьогодні, — історія, кохання, традиція, поетичне слово. Тут можна знайти громадянські настрої, гостру стурбованість байдужістю світу, вразливість тонкої людської натури, епічне переживання історії, схильність до іронії, зацікавлення фольклором, відчуття гармонії зі світом. Відомі її поезії: «Вже почалось, мабуть, майбутнє…», «Життя іде, і все без коректур…», «Мій перший вірш написаний в окопі…», «Очима ти сказав мені: люблю…», «Пастораль ХХ сторіччя«, «Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить…», «Розкажу тобі думку таємну…» та ін.

Тема місії поета та реалізації його таланту за складних суспільних обставин посідає особливе місце у творчості Ліни Костенко. Провідним мотивом поезії Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать» є ліричний роздум про значення слова в житті людини та суть мистецтва. У цій поезії тонко передано психологічний стан митця, який не може собі дозволити писати будь-що, збиватися на штампи, повторювати кимось уже сказане. Багато що повторюється в цьому світі — краса і потворність, зрада і самопожертва, «асфальти й спориші», навіть слова втрачають свій первозданний смисл, запозичені нами одне в одного. Однак справжньою поезією стає лише те, про що мовлено наче вперше за всю історію цивілізації, що читача вразить, здивує, приголомшить новизною думки чи художньої форми.

Історичний роман у віршах Ліни Костенко «Берестечко» присвячено змалюванню вікопомної трагічної події (поразки війська Богдана Хмельницького під Берестечком 1651 р.), осмисленню причин цієї поразки, її ролі в національній історії та духовному житті нації.

Темою роману у віршах «Маруся Чурай» є зображення нещасливого кохання Марусі Чурай і Грицька Бобренка на тлі історичних подій ХVII ст. Основною ідеєю твору є змалювання незнищенності особистості з багатим духовним світом і українського народу, глибока віра в їхню духовну силу. Маруся Чурай — донька полтавського сотника Гордія Чурая. Народжена і вихована в сім’ї, де панувала любов, взаємоповага і взаєморозуміння, вона не могла по-іншому жити. Крім того, дівчина була наділена неабияким талантом — вона складала пісні, які в походах і боях допомагали козакам долати перешкоди і перемагати в боях. Маруся — один з найпрекрасніших образів в українській літературі. У своєму романі Ліна Костенко по-новому створила образ «дівчини з легенди», ім’я якої дійшло до нас тільки в народних піснях і переказах.

Ліна Костенко — справжній майстер художнього світу. Вона філософськи осмислює зміст життєвих проблем, розкриває найсуттєвіші почуття людини, її неповторність і складність, суперечливість і красу. У її ліриці звучать і мотиви Великої Вітчизняної війни, і роздуми про важливість творчої праці, бажання залишити по собі добру пам’ять, любити людей і природу, берегти їх. Вірші поетеси наповнені філософською наснагою роздумів про роль мистецтва, відповідальністю митця перед часом, своєю совістю.