Українська література - статті та реферати
Зміни звуків у мовному потоці як наслідок їх взаємодії
Всі публікації щодо:
Мовознавство
У потоці мовлення звуки зазнають різноманітних впливів і як наслідок змін в артикуляції і звучанні. Такі зміни поділяються на позиційні і комбінаторні. Позиційні модифікації звуків залежать від наголосу, від позиції звука на початку чи в кінці слова або складу. Це якісні зміни - вокалізація приголосних, редукція голосних. Наприклад, вимова [е] у ненаголошених складах: [веисна], [сеило]. Внаслідок таких фонетичних змін виявляються позиційні варіанти певної фонеми.
Комбінаторні зміни виникають внаслідок взаємодії звуків у мовному потоці. Це кількісні зміни. Кінцева фаза артикуляції попереднього звука своєрідно накладається на початкову фазу артикуляції наступного. Таке явище називається коартикуляцією. Внаслідок таких змін виникають комбінаторні варіанти певної фонеми. Комбінаторні варіанти голосних і приголосних фонем можуть виникати внаслідок таких фонетичних явищ, як акомодація й асиміляція.
Акомодація — це фонетичні зміни, що відбуваються внаслідок взаємодії голосних і приголосних звуків, їх пристосування один до одного.
Різновидами акомодації є: приголосних до голосних
лабіалізація -огублення (артикуляція звуків, за якої губи витягуються вперед і заокруглюються. Лабіалізації можуть зазнавати приголосні в позиції перед о та у й голосні в позиції після губних приголосних: [сᵒум], [мᵒіст], [бᵒайка]);
палаталізація (пом’якшення; це наслідок додаткового підняття спинки язика до твердого піднебіння. Пом’якшуються тверді фонеми в позиції перед і: [ш’іс'т'], [ч’іл'ний]);
голосних до приголосних
Назалізація (зміна звука, що полягає в набутті звуком носового тембру і викликана підняттям м’якого піднебіння й проходженням частини видихуваного повітря в носову порожнину. Назалізації в мові можуть піддаватися звуки (приголосні і голосні) у положенні перед носовими. Найбільшою мірою назалізація простежується між двома носовими — [манка], [німий], дещо менше після носових — [нас];
і-подібна артикуляція - голосний уподібнюється якщо приголосний мякий - люлька.
Акомодація є регресивною, коли наступний звук впливає на попередній. Якщо попередній звук впливає на наступний, то відбувається прогресивна акомодація.
Асиміляція (уподібнення) — це фонетичне явище взаємодії уподібнення звуків однієї категорії (гол-гол, приг-приг) у межах слова,словоформи. Асиміляція, що виявляється в системі голосних, називається гармонійною, або вокалічною.
Редукція (відсування назад, зменшення, скорочення) — це зміна артикуляційних і акустичних характеристик звука, зумовлена скороченням його тривалості чи послабленням напруження.
Вокальна асиміляція — властивість усіх голосних передусім у позиції перед наступним наголошеним, однак на слух сприймаються зміни тільки [о], [е], [и]. Гармонійна асиміляція тісно взаємодіє з редукцією голосних і здатна посилювати або послаблювати її в певних фонетичних позиціях.
За напрямком асиміляція буває:
- прогресивною (попередній звук впливає на наступний):
- регресивною (наступний звук впливає на попередній)
- взаємною (обопільною) (обоє звуків, що взаємодіють, зазнаються змін)
Сучасній українській мові властива регресивна асиміляція приголосних. За розташуванням звуків асиміляція буває:
- дистанційною (звуки, що асимілюються, стоять на відстані, а не поруч):
- контактною (звуки, що асимілюються, стоять поруч, а не на відстані).
За ступенем уподібнення асиміляція буває:
- часткова (один звук уподібнюється до іншого за однією ознакою, при цьому не втрачає і власних диференційованих)
- повна (один звук уподібнюється до іншого повністю, за всіма ознаками, унаслідок чого виникає один довгий звук)
За характером змін:
- за дзвінкістю, за глухістю, за способом творення, за м’якістю (палатальністю), за місцем творення і способом творення
Протилежним за наслідком до асиміляції є фонетичне явище дисиміляції. Дисиміляція (розподібнення, відмінність) — розподібнення звуків однієї якості. Воно виявляється в системі приголосних. У разі контактування однакових або подібних звуків один з них утрачає, змінює фонетичні ознаки, що були спільними для цих звуків.
Розрізняють дисиміляцію:
за розташуванням звуків:
- контактну (къто → хто): взаємодіяти й розподібнюватись можуть і суміжні звуки
- дистантну (мурар → муляр, рибар → рибалка): взаємодіяти й розподібнюватись можуть віддалені один від одного звуки.
за напрямком: прогресивну (рідко), регресивну (частіше);
за характером змін — звуки розподібнюються за способом творення.
за графічною фіксацією: закріпленою на письмі, не закріпленою на письмі.
Приголосні звуки можуть зазнавати у потоці мовлення таких змін: 1) акомодація приголосних до наступних голосних; 2) позиційні модифікації приголосних [в] та [j]; 3) модифікація приголосних внаслідок асиміляції.