Українська література - статті та реферати

Морфемологія як розділ морфології. Об’єкт, предмет, лінгвістична проблематика, класифікація морфем

Всі публікації щодо:
Мовознавство

Морфемологія — розділ морфології, який вивчає систему морфем(мінімальних значеннєвих одиниць)// морфів та морфемну// морфну структу слів//словоформ,формальні та семантичні закономірності поєднання морфем//морфів у слові//словоформі. Морфемологія є порівняно новим відгалуженням у мовознавчій теорії. Морфемологія має власні об’єкт, предмет та завдання.

Об’єкт дослідження — морфемна підсистема мови, система морфем//морфів, морфемна структура українських слів.

Предмет дослідження:

1. види морфем//морфів за роллю і місцем у слові//словоформі, за їхньою функцією та вираженням, за поширенням у мові, за походженням.

2. значення морфеми, типи морфем//морфів за значенням (лексичне значення, граматичне значення, словотвірне значення), різновиди словотвірних і граматичних значень

3. парадигматичні (нелінійні) та синтагматичні (лінійні) відношення одиниць морфемного рівня- слово//словоформа, основа//основоформа морфема//морф

4. принципи виокремлення у словоформах синтагматичних одиниць -морфів і правила зведення їх у парадигматичну одиницю- морфему

5. сукупність морфемних// морфних структур слів//словоформ, закони їхнього конструювання та розподіл за частинами мови.

Основною одиницею морфеміки є морфема//морф як двоєдина — абстрактно// конкретна — сутність.

Морфема — одиниця мови, мінімальна, значеннєва, двобічна, інваріантна, парадигматична, виокремлення у слові.

Морф — одиниця мовлення, мінімальна, значеннєва, двобічна, варіантна (представник морфеми), синтагматична, виокремлена у словоформі.

Морфема реалізується у морфах.

Як двоєдина сутність морфема//морф мають ряд спільних ознак:

✵ мінімальність (далі неподільні)

✵ значеннєвість;

✵ двобічність.

Класифікація морфем.

Префікс — службова необов’язкова морфема в слові, що перебуває в препозиції щодо кореня чи іншого префікса, виконує словотвірну або формозмінну функцію. Корінь — основна й обов’язкова морфема, звичайно спільна частина споріднених слів, що містить елемент денотатного й лексичного значення слова і виражає ідею тотожності слова самому собі. Слів без кореня не існує. Корінь — це частина слова, морфема.

Афікс — службова необов’язкова морфема в слові, що займає пре- чи постпозицію щодо кореня чи іншого афікса, виражає словотвірне або граматичне значення і виконує словотвірну, словозмінну або формозмінну функцію.

Суфікс — службова необов’язкова морфема в слові, що перебуває в постпозиції щодо кореня або іншого суфікса, виконує переважно словотвірну чи формозмінну функцію.

Закінчення — службова обов’язкова одиниця, яка перебуває в постпозиції щодо кореня чи суфікса (іноді перед постфіксом), виконує власне словозмінну (парадигматичну) та релятивну функції.

Термін «постфікс» має два значення:

— у широкому розумінні — це всі морфеми після кореня, тобто суфікс, закінчення та власне постфікс: у-ми-ва-й-у-с', чит-а-й--- но

— у вузькому розумінні — це службова необов’язкова морфема в слові, що займає позицію абсолютного кінця слова і виконує переважно словотвірну (іноді формозмінну) функцію: у-ми-ва-й-у-с’, чит-а-й--но.

Інтерфікси —взяті в дужки сегменти, які не є однорідними ні щодо структури, ну щодо семантики та функцій.( кант-(ів)-сʹк-ий, тон-(алʹ)-н-ий). Морфемний статус інтерфіксів як фонемо сполук між двома коренями чи основами проблематичний.

Інфікс — службова морфема, яка з’являється у процесі творення нових слів або форм слів усередині кореня чи основи. У сучасній українській мові інфіксами є суфікси суб’єктивної оцінки -ен'к-, -он'к-, -очк-, -ун'-, -ечк-, -ус'-, -к-, -ц'-, що вставляються всередині інфінітивного суфікса. Голосна /и/ після м’яких /н'/, /с'/, /ц'/ чергується з /і/: куп-ц'-і, пи-т-он'к-и, спа-т-ус'-і.

Афіксоїди - генетичні корені. Це корені, що функціонують як афікси. Утворюють ряди слів. У науковий обіг термін увів Микола Максимович Шанський. Він дав визначення афіксоїдам як «морфеми перехідного типу», тобто ті морфеми, які генетично є коренями, але в системі мови вони функціонують як афікси, тобто вони виконують словотвірну функцію — утворюють групи похідних слів, наприклад, вугл-е-коп-ᴓ-ᴓ, земл-е-коп-ᴓ-ᴓ, і тому набувають узагальненого словотвірного значення подібно до значення, які виражаються повноцінними афіксами: чит-ач-ᴓ, збир-ач-ᴓ - «особа-виконовець дії»

Конфікс - єдність двох морфем (префікс і суфікс, префікс і постфікс), які є словотвірним формантом у процесі творення похідних. До конфіксів не відносять не рамкові, але складені словотвірні форманти колос-и-ти-с'а; триморфемні СФ також не належать до конфіксів при-пізн-и-ти--с'а.