Українська література - статті та реферати

Морфологія як учення про Граматичне значення, граматична форма, парадигма, граматична категорія, частини мови

Всі публікації щодо:
Мовознавство

Морфологія - це розділ граматики, що вивчає граматичну будову слова: особливості словозміни, граматичні форми слова, способи вираження граматичних значень, властивих слову. Центральне місце в морфології належить вченню про частини мови.

Предмет: Таким чином, морфологія вивчає граматичні властивості слів (граматичні значення, засоби вираження граматичних значень, граматичні категорії), групуючи слова та їх словоформи в граматичні класи, розряди, типи.

Об’єктом вивчення в морфології є слово (має лексичне значення, виражене поняття) як носій ряду граматичних значень; словоформи (лексичні одиниці з конкретним граматичним значенням), в яких виражаються граматичні харак-теристики слова, наприклад, форми ступенів порівняння прикметників і прислівників.

Підставою для виділення морфології як окремого розділу граматики є членованість слова на менші одиниці — морфеми. Морфема — це найменша знакова одиниця мови, яка виділяється у мові та реалізується в морфах(конкретний вияв морфеми, її різновиди, відміни).

Граматичне значення — це абстраговане поняття, оформляє лексичне значення слова й виражає різні його відношення за допомогою граматичної форми. Граматичні значення внаслідок зіставлення, протиставлення, взаємовідношення, якщо вони однорідні, становлять єдність своїх складників та утворюють граматичну категорію.

Кожне слово в мові характеризується одним чи кількома граматичними значеннями. Граматичне значення є обов'язковою ознакою слова. За роллю в мові граматичні значення слова поділяються на класифікаційні, синтаксичні і номінативні. З погляду відношення граматичних значень до дійсності їх ще можна поділити на реальні й формальні. Реальні граматичні значення несуть певну інформацію про дійсність (це і частини мови, і ступені порівняння прикметників, і час дієслова, і в певних випадках рід іменників, відмінок іменника).

Формальні граматичні значення в межах слова не мають відношення до дійсності, а в реченні вони виконують синтаксичну роль, допомагаючи правильно моделювати дійсність, відображувану в словах.

Граматична форма слова — це засіб вираження граматичного значення, показник граматичних значень. Найчастіше виражає одне граматичне значення або й кілька якась морфема, наприклад: закінчення -и в іменника в українській мові (може бути родовий відмінок однини (доро́ги) і називний відмінок множини (батьки́, дороги́))Проте не можна ототожнювати граматичну форму з морфемою — вона визначається з усього слова взагалі. Прикладами граматичних форм можуть бути закінчення (пиш-у, несл-а), афікси (розоряти — розорити), наголос (голови́ — го́лови), службові слова (пішов би, через ліс), суплетивні форми (брати — взяти), порядок слів у реченні (Сміх викликає гнів. — Гнів викликає сміх.), чергування звуків (перемога — перемозі), чи взагалі контекст (Голова зборів сказала). Сукупність всіх форм одного і того ж слова називається парадигмою. Вона є повна і неповна.

Грамати́чна катего́рія (від грец. κατηγορία — судження, визначення) — це найзагальніше поняття, що об'єднує ряд співвідносних граматичних значень і виражене в певній системі співвідносних граматичних форм.Граматична категорія є поняттям родовим щодо цілого ряду однорідних граматичних значень. Граматичні категорії поділяють на морфологічні й синтаксичні . До морфологічних належать категорія роду, числа, відмінка, виду, часу, способу, особи; до синтаксичних - категорія активності/пасивності, комунікативної спрямованості (розповідність, питальність, спонукальність), стверджуваності/залеречуваності, синтаксичного часу й синтаксичного способу. Усі слова в мові за лексичним значенням та граматичними особливостями поділяються на частини мови. В сучасній українській мові 10 частин мови: 6 самостійних (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник) та 3 службові (прийменник, сполучник, частка) та вигук.