Українська література - статті та реферати

Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменника, особливості вияву в них граматичних значень. Категорії роду, числа й відмінка іменника (структура граматичних значень, функції відмінка). Система словозміни іменника. Типи парадигм іменника

Всі публікації щодо:
Мовознавство

Іменник — самостійна змінна частина мови, яка має значення предметності й відповідає на питання хто? що?

Лексико-граматичні категорії:

- назви істот (назви людей і тварин — хлопець, ведмідь, міфологічних істот - демон, померлих - труп, карт — дама, валет, шахових фігур — пішка, король) і неістот (назви сукупності людей чи тварин - група, натовп, загін, юрба, зграя, табун, рій, мікроорганізмів - бацила, мікроб, вірус);

- загальні (узагальнена назва предмета - хлопець, час, добро, пишуться з малої літери) та власні назви (індивідуальна назва особи чи предмета - це П.І.Б. людей, клички тварин, географічні та астрономічні назви, назви державних посад, установ, свят, книг, журналів, мають або тільки однину (Дунай, Львів), або тільки множину (Карпати, Черкаси), пишуться з великої);

- конкретні - це назви, які позначають реалії, що можна пізнати органами чуття (сполучаються з власне кількісними числівниками) й абстрактні - це іменники, які називають поняття, що не мають реального втілення (сон, тиша, кохання, ненависть, біг, чорнота, доброта, злоба, знання, розум, дружба, мир, вітання) (не сполучаються з власне кількісними числівниками);

- одиничні (дерево, кіт) й збірні - позначають сукупність однакових або подібних предметів, сприймаються як ціле, мають форму лише однини (молодь, дітвора, листя, коріння.)

- речовинні (позначають однорідну за складом речовину) — мін. води, соки, ефірні спирти.

Граматичні категорії: рід (чоловічий, жіночий (може бути і спільний), середній); число (однина, множина, двоїна - руці, нозі.); відмінок (називний — прямий; родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний — непрямі).

У реченні іменник найчастіше виступає підметом або додатком, іменної частини присудка, неузгодженого означення та обставини. Відмінювання іменників — це їхня словозміна. У широкому розумінні відмінювання стосується повної парадигми словозміни іменників, що охоплює зміну того самого слова за відмінками і числами. В українській мові повна відмінково-числова парадигма іменника ясен має словоформи в однині — ясен — ясена — ясенові (ясену) — ясен (ясена) —ясеном — (на) ясенові (ясені) — ясене — і в множині — ясени — ясенів — ясенам — ясени — ясенами — (на) ясенах — ясени. У вузькому розумінні відмінювання означає зміну іменника тільки за відмінками - парадигма відмінювання слова річка в однині охоплює форми: річка —річки — річці — річку —річкою — (на) річці —річко, а парадигма цього ж слова у множині набуває такого вигляду: річки —річок—річкам—річки—річками — (на) річках — річки. Отже, часткові парадигми іменникових слів роз'єднують цілісне лексичне слово на два різновиди, що означають різне граматичне число.

Система словозміни іменника

До першої відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду з закінченням -а (-я) у називному відмінку однини: Микита, борона, груша, Катерина, рілля, земля, доля. Вони поділяються на три групи: тверду — з твердим приголосним основи: стіна, країна, Ганна, Микола, Тетяна, хата, м'ята; м'яку — з м'яким приголосним основи: стеля, пшениця, стаття, Ілля, сім'я, паляниця, господиня, вітальня, їдальня; мішану — з основою на шиплячий: межа, душа, круча, хаща, миша, суша, туча, площа, мережа, паранджа. У твердій і м'якій групах протиставляються закінчення в усіх відмінках, крім давального і місцевого однини: дорог-а — земч-я, дорог-и — земл-і, дороз-і — земл-і, дорог-у — земл-ю, дорог-ою — земл-ею, на дороз-і — на земл-і; дорог-и — земл-і, доріг — земель, дорог-ам — земл-ям і т. д. Закінчення залежить від твердого чи м'якого приголосного основи. Мішана група тому й називається мішаною, що в одних відмінках іменники цієї групи мають такі закінчення, як у м'якій — у родовому, орудному однини й називному множини (миш-і — земл-і, миш-ею — земл-ею, миш-і — земл-і), в усіх інших відмінках закінчення збігається із формами твердої групи (пожеж-а — колон-а, пожеж-і — колон-і, пожеж-у — колон-у, на пожеж-і — на колон-і, пожеж — колон і т. д.).

До другої відміни належать іменники чоловічого й середнього роду, чоловічого — з нульовим закінченням у називному відмінку однини (шлях, край, степ, двір, кінь, водій, тесть), із закінченням -о (Павл-о, Дніпр-о, батьк-о, Петренк-о, хлопчиськ-о, хвальк-о), середнього роду з закінченням -о, -е, -я (крім тих, що при відмінюванні приймають суфікси -єн-, -am-, -ят-): болот-о, олов-о, мор-е, гор-е, завзятт-я, становищ-е, лист-я, подвір -я, положенная, дерев-о.

Друга відміна також поділяється на три групи — тверду, м'яку й мішану. До твердої групи належать іменники чоловічого роду з основою на твердий приголосний (голуб, журнал, друг, тік, завод, явір, робітник, нарис, фейлетон), крім тих, основа яких закінчується на шиплячий; іменники середнього та чоловічого роду з основою на твердий приголосний і закінченням -о (ок-о, золот-о, марев-о, мережив-о, Дмитр-о, дядьк-о, пару-бійк-о, Іванченк-о, Колотил-о). Більшість іменників з основою на -р належить до твердої групи: це односкладові іменники — двір, яр, твір, звір, мир, дар, бір; слова іншомовного походження з суфіксами -ар, -up, -ер, -ер, -ур, -юр, -ор та ін.: хабар, касир, шофер, кур'єр, ажур, алюр, диктор, актор, колір. М'яка група представлена іменниками чоловічого роду, основа яких закінчується на м'який приголосний з нульовим закінченням (стілець, палець, вихователь, учень, ґедзь, деревій, палій), іменниками чоловічого роду на -ьо (татун-ьо, дідун-ьо, Бадз-ьо), іменниками середнього роду з закінченням -е (крім тих, що мають основу на шиплячий): пол-е, мор-е, деревц-е, лиц-е, яйц-е та -я: лист-я, гілл-я, ба-жанн-я, Запоріжж-я, узбічч-я, мерехтінн-я, завданн-я, вченн-я; чималою кількістю іменників на -р з суфіксами -ар, -up: календар, кобзар, вівчар, гончар, токар, пекар, ліхтар, тягар, косар, багатир, проводир, пухир, бунтар, друкар, але: хабар, комар належать до твердої групи. До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з основою на шиплячий і нульовим закінченням (сторож, ключ, кущ, дощ, плач, калач, товариш, спориш, леміш, плащ), іменники середнього роду з основою на шиплячий і закінченням -е: училищ-е, глинищ-е, просищ-е, плеч-е, ставищ-е, вогнищ-е; іменники чоловічого роду на -р з суфіксом -яр, що називають осіб чоловічої статі за родом діяльності чи професією: бетоняр, смоляр, скляр, дігтяр.

До третьої відміни входять іменники жіночого роду на твердий або м'який приголосний: кров, любов, ніч, піч, річ, злість, радість, юність. За системою відмінкових закінчень до третьої відміни належить іменник мати, у якому за відмінювання з'являється суфікс -ер- (-ір-).

Четверту відміну формують іменники середнього роду із закінченням -а (орфографічно -а і -л) у називному відмінку однини, за відмінювання яких до основи додають суфікс -от- (орфографічно -ат- і -ят-) або -єн-: дівча, курча, лоша, орля, теля, ягня, вим'я, ім'я, плем'я.

Нульова парадигма. Невідмінювані іменники — власні та загальні назви іншомовного походження, основа яких закінчується на —а (-я), -у(-ю), -е(-є), —о, -і: амплуа, Золя, рагу, шоу, Гейне, фойє, Марокко, івасі, Гавайї; буквені та комбіновані абревіатури: ФІФА, райвно, АТС, МАГАТЕ, ДАІ, а також ті, другим елементом яких є іменник у непрямому відмінку: завкафедри, комроти, комвзводу, заввідділом; назви машин і механізмів, до складу яких входять цифрові позначення: ДТ-54, СКГ-6, Ту-154; українські жіночі прізвища на —о та приголосний: Ткаченко, Ткачук, Гайдай, Лебідь, Гнатюк, Іванько, Івашкевич; російські прізвища на —их, -ово, -аго: Бєлих, Мирських, Дурново, Живаго; іншомовні жіночі імена на приголосний та жіночі прізвища на -ін, -ов: Долорес, Зейнаб, Аліс, Дженет, (Ельза) Вірхов, (Джеральдіна) Чаплін — становлять нульову парадигму, тобто характеризуються омонімічними відмінковими формами однини і множини.