Українська література - статті та реферати
Занепад зредукованих Ъ, Ь, його час, причини. Наслідки цього явища в системі українського вокалізму та консонантизму
Всі публікації щодо:
Мовознавство
Основною причиною утрати зредукованих був характер їх артикуляції як голосних неповного творення, їх ознака ультракороткості, або надкороткості. За цією ознакою вони протиставлялися всім іншим давньоруським голосним і виділялися серед них в окрему, дещо ізольовану, групу. А це послаблювало їх позиції, їх стійкість у системі давньоруського вокалізму, отже, й спричинялося до їх занепаду в одних позиціях (в слабкій позиції), або вокалізації в інших (у сильній позиції).
У давньоруських діалектах цей процес в основному припадає на 11 — 12 ст. Занепад [ь], [ъ] спочатку відбувся у корені слова ( князь), потім у слабкій позиції, у середині слова. І потім в кінці слова (голубь — голуб, садъ — сад) і перед складом з голосним повного творення (вьдова > вдова, съто > сто).
Вокалізація [ь] > [е], [ъ] > [о] відбулася перед складом з редукованим слабким (дьнь > ден’, сънъ > сон) перед сонорним приголосним [р], [л], за яким ішов будь-який інший приголосний (вьрба > верба, вълна > волна), та в наголошеному складі незалежно від якості приголосного й голосного в наступному складі (тьща > теща, съкнути > сохнути). Занепад зредукованих спричинив до значного розширення функціональної ролі голосних фонем/о/ та /е/, оскільки в певних позиціях вони перебрали на себе функції давніших /ъ/ і /ь/.
Наслідки занепаду зредукованих у системі голосних:
✵ чергування /о/, /e/ з новим звуком. Чергуються лише секундарні голосні [е], [о] тобто такі, що виникли на місці сильних зредукованих у наслідок їх вокалізації: сънъ — сон, съна- сна, жьнець — женця
✵ поява вставних [о], [е] перед сонорними; якщо занепадав редукований після сонорних плавних то з'являлися вставні о,е . Вставні - ті що виникають перед прекінцевим сонорним унаслідок занеп зред. (вітер, огонь)
✵ подовження голосних [о], [е]; ( стоолъ)
✵ поява протетичних [о], [і] на поч. слова (ръжа - іржа, мьла - імла);
✵ поява нових дифтонгів (мои - мій).
✵ перехід о, е в і у новозакритому складі (ножька - нвжка, вечоръ - вечір)
✵ втрата початкового и (имати - мати)
✵ зміна редукованих у сполученні із сонорними.
Голосні [ь], [ъ] у позиції перед [r], [l], за якими стояв будь-який приголосний, завжди були, сильними. Така їх вимова зумовлювалася складотворчою властивістю сонантів [r], [l], у цій позиції: tъrt, tъlt, tьrt, tьlt. Отже, зредуковані[ь], [ъ] перед [r], [l], змінилися в голосні повного творення [о] та [е], напр.: скърбъ-> скорб, гърбъ> -> горб, вълкь ->- волк. Разом з вокалізацією попередніх зредукованих [ь], [ъ] сонанти [r], [l] втратили складотворчий характер, перетворившись на звичайні нескладотворчі приголосні. Виникло друге повноголосся. з'являється еле якого у першому повноголоссі не було.
якщо занепадав редукований після сонорних плавних то з'являлися вставні о, е перед сонорними. вставні Це ті які виникають перед прикінцевим сонорним унаслідок занепаду кінцевого зредукованого. огонь бобер. якщо ж редукований слабкий то з являється ри, ли, зредукований занепадав замість нього з'являється голосні е, и, і.
Наслідки занепаду зредукованих у системі приголосних:
1. поява нових груп приг.
2. спрощення в групах приголосних радостний - радісний;
3. поява вставних д,т (зр -здр, ср- стр)
4. асиміляція приголосних
5. дисіміляція за способом творення (розподібнення)
6. ствердіння приголосних ,палаталізація
7. зміна [л] на [ỷ] (в) (вълкъ вовк). Зміна [л] в [ў] і [в] в [ў], [у]. [л] в [ў] змінився у позиції після [о] з [ъ] перед наступним приголосним (вълкь - воўк). У позиції після шиплячих зміна [л] в [ў] відбулась перед [о] із секундарного [е].
8. втрата кінцевого -л в акт. дієприкм. мин. часу. одн.
9. втрата дзвінкості кінцевим приголосним (поглушення) хлебъ-хліп
10. Палаталізація [с] у складі прикметникового суфікса -ск- із -ьск- . Після занепаду [ь] у суфіксі -ьск- губні приголосні, що вимовлялись перед ним, звичайно депалаталізувались. Передньоязикові приголосні в такій позиції палаталізовану вимову зберегли.