Українська література - статті та реферати

Жанрова диференціація функціональних стилів

Всі публікації щодо:
Мовознавство

Однією з ознак літературної мови є наявність розгалуженої системи стилів. Стиль — це різновид мовлення, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів. Кожен зі стилів має свої характерні особливості й реалізується у властивих йому жанрах. Жанри — це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та ін. ознаками. Жанр в лінгвістиці розуміється як «рід, різновид мови, що визначається цими умовами ситуації і метою вживання». Специфіка жанрів, як і стилю в цілому, визначається екстралінгвістичними факторами і створюється особливостями функціонування мовних засобів у конкретних умовах спілкування. Лінгвостилістика досліджує жанри як різні конкретні форми організації мовного матеріалу функціонального стилю, як його текстові реалізації моделей і структур, що склались і закріпились у мовних ситуаціях. Як для стилю, так і для жанру характерні нормативність (типовість, традиція, стійкість) та специфічність (неповторність, своєрідність, оригінальність). Однак для функціонального стилю неповторність якоїсь риси в інших стилях є важливішою, ніж нормативність, тому що це його автентична особливість. Для жанру важливішою є саме нормативність, типовість, вона зберігає його межі, його простір.

Кожний із стилів має свої підстилі, або жанрові різновиди. У межах наукового: 1) власне науковий (монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь, реферат, тези); 2) науково-популярний (науково-популярна література); 3) науково-навчальний (підручники, посібники, лекції,). Офіційно-діловий За Мараховою: 1) законодавчий (закони, укази, статути); 2) дипломатичний (угоди, декларації, міжнародні договори, ультиматуми, міжнародні заяви, акти); 3) адміністративно-канцелярний (статути, інструкції, постанови, накази, договори, контракти, заяви, звіти, доповідні, свідоцтва). Публіцистичний (ЗМІ) за Колесник: 1) власне публіцистичний/інформаційний (повідомлення, хроніка, відкриті листи, передові статті); 2) науково-публіцистичний (праці на теми сучасної політики, економіки, літературно-критичні статті, наукові та літературно-мистецькі огляди, рецензії); 3) художньо-публіцистичний (нариси, фейлетони, памфлети). Художній стиль поділяється на підстилі за родами і жанрами літератури: 1) епічні (прозові: епопея, роман, повість, оповідання, нарис), 2) ліричні (поема, балада, пісня, поезія), 3) драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль), 4) комбіновані (ліро- епічний твір, драма-феєрія, усмішка тощо).

Таким чином, функціонально-стильова диференціація мови не зводиться до п'яти основним стилям, вона являє собою досить складну картину. Кожен стиль підрозділяється на підстилі, в яких в свою чергу виділяються більш приватні різновиди, аж до прояву індивідуальних особливостей автора. Крім того, слід мати на увазі, що в мовній дійсності немає різких кордонів між функціонально-стильовими різновидами, зустрічається чимало перехідних явищ. Так, в спічі з широким розвитком техніки, впровадженням наукових досягнень у виробництво з'явилися жанри, що поєднують в собі риси наукового та офіційно-ділового стилів (патенти, тексти інструктивного характеру, що пояснюють, як поводитися з технікою, і т.д.). Газетна стаття на наукову тему поєднує в собі особливості наукового і публіцистичного стилів, рецензія наукового і ділового і т.д. «Стилі, перебуваючи в тісній взаємодії, можуть частково змішуватися і проникати один в іншій. В індивідуальному вживанні межі стилів можуть ще різкіше зміщуватися, і один стиль може для досягнення тієї чи іншої мети вживатися в функції іншого «. Однак найчастіше один із стилів виступає в якості головного, а на його тлі виявляються елементи інших стилів. Будь-яке конкретне висловлювання здійснюється відповідно до основних функціонально-стильовими нормами того чи іншого стилю, що дозволяє визначити приналежність висловлювання до даного стилю незважаючи на те, що в ньому можуть бути риси, нетипові для цього стилю в цілому.