Українська література - статті та реферати

Народницькі настрої у творчості М. Коцюбинського («На віру», «Ціпов’яз», «П’ятизлотник»)

Всі публікації щодо:
Коцюбинський Михайло

В одному з перших своїх оповідань «На віру», Коцюбинський зображує конфлікт особистого і суспільного, але в даному тексті автор стоїть на захисті маленького особистого щастя, тим паче, що соціуму воно не завдасть шкоди. Так, тут зображено драму особи, яка повинна обрати між сімейним щастям, хоч і «на віру», чи бути чистої в очах суспільства і Церкви, як його інституції. Чи не кожен мешканець с. Мовчан звішує на терезах власної совісті, який же шлюб міцніший: той, що піп зв’язав чи той, що «з великих любощів, з кохання»? В селі більш десяти хат, де живуть на віру, часто причиною є алогічний закон одружуватись вчетверте лише з дозволу архиєрея. Також Коцюбинський малює тут трагедію невдалих шлюбів.

В творі «На віру» Коцюбинський зображує не тільки характер, але й зміни настрою, душевні переживання героїв. Це робиться за допомогою монологу, діалогу (вагання Мотрі щодо життя на віру з Семеном), екскурсу в минуле (спогади Гната про дитинство). Але ще не надається такої функції пейзажу. Вони в повісті відіграють роль ліричних відступів, за невеликим винятком (наприклад, картина лісу, побачена Гнатом на шляху до волості. Так як шаленість вітру, який орлом налітав на зелену ліщину, плавно переходить у мелодійний шелест листя, так і розбурхані сваркою з дружиною нерви Гната тихо присипляються мріями про Настю, її лагідне обличчя. Та пейзажі часом не знаходять естетичного виправдання через їх необов’язковість. Окремі пейзажі статичні та розтягнені.

«П’ятизлотник». На сторінках оповідання розкриваються взаємини цієї родини. Окрему увагу Михайло Коцюбинський приділив внутрішнім осмисленням, переживанням, міркуванням героїв. Хима та Хома люблять і розуміють один одного. Вони вже багато років живуть разом, але цю сім'ю та весь край спіткнуло нещастя — голод... Хома знав, що у дружини є п'ятизлотник, бабка її кинула їй того п’ятизлотника на посаг. І Хима ховає його дуже давно, оберігає, як малу дитину та мріє подарувати онучці. Він вважав, що за скрутних часів Хима могла б витратити його на борошно чи якусь їжу. Бо десь позичити чи заробити зараз нема де. Але жінка була проти задумки чоловіка, бо не могла собі уявити витрату п'ятизлотника, який вона зберігала багато років. «Не на те ховала я його тридцять літ, щоб тепер жидам віддати!» «Хоч забий мене отут — не дам!..» Напруженість дії, її драматизм і полягає в показі того, як важко доводиться оберігати жінці свого п'ятизлотника. Вона на собі відчуває голод і безвихідність, але змушена боронити єдине, що в неї залишилося, берегти не для себе, а для інших. У кінці твору ми бачимо, що вона його віддасть на благодійність, віддасть туди, де в ньому так потребують помираючи з голоду люди. На мою думку, автор хотів показати читачам, як змінюється людина, як діє у різні періоди свого життя. Хотів показати, що люди повинні бути чуйні до людських душ, їх страждань і болі, повинні бути готові до допомоги та , навіть, до самопожертви. Внутрішні монологи старих селян і невласне пряма мова стають основою змалювання, замінюють авторську мову. В центрі твору - п'ятизлотник, за допомогою якого розкриваються образи старого подружжя, підкреслюється високе душевне благородство бідняків. Мене дуже вразила розв'язка оповідання, коли старі після почутої в церкві проповіді попа, уявляючи голодні страждання людей десь у далеких невідомих краях, піднімаються до подвигу самопожертви. «Довгу хвилину стояла Хима перед карнавкою, слухаючи, як той згук «білих грошей» лунав в її ухах, але на серці в неї стало і радісно, і весело, мов на Великдень» Показуючи життя цих трудівників, опоетизовуючи їхні високі моральні якості, Коцюбинський підносить образ позитивного героя як приклад для наслідування.

Новела «В путях шайтана» була написана й надрукована в 1899 р., коли Коцюбинський виявив iнтерес до iмпресiонiстичної поетики. В цiй новелi, яку вiн назвав нарисом, описи природи досконалiшi й тiсно пов'язанi з настроями героїв. Коцюбинський не тiльки вмiє вiдчути природу, а й мальовничо й пластично зображує її.

Поворотом щодо лiтературної форми у творчостi М. Коцюбинського вважається 1902 рiк, коли появилися новели «На каменi» та «Цвiт яблунi» - цi твори (попри ранiше написаних в iмпресiонiстичних виявах новелах «В путах шайтана» та «Лялечка»), де подано багато глибший психологiчний аналiз, нiж в попереднiх, показують, що М. Коцюбинський вийшов на цiлком нову стежку — стежку iмпресiонiзму.

Тут немає мови про побутовi деталi чи описи, а подається нiби малюнок з життя. Письменник умiло передає найтоншi психологiчнi переживання й почування вiд предметiв, якi сам ловить i фiксує.

Не дивно, що Коцюбинський новелу «На каменi» назвав акварелею. У нiй справдi переважають зоровi образи, картини моря й гiр виринають перед очима читачiв, наприклад, змалювання бурi на морi.



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.