Всі публікації щодо:
Історія літератури

Уроки з української літератури 11 клас

Літературний процес 40-х — 50-х років XX ст. Участь письменників у Другій світовій війні. Друкування в періодиці, видання нових творів про важкі бої, про страждання людей на окупованій території. Прихід у літературу молодих письменників. Роль української літератури воєнних літ

Мета. ознайомити одинадцятикласників з літературним процесом 40-х — 50-х pp. XX ст.

Тип уроку. лекція.

Хід уроку

I. Організаційна частина.

II. Перевірка засвоєних знань.

III. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.

Матеріал для вчителя.

Українська література в четверте десятиліття XX століття увійшла фізично знекровленою, естетично збіднілою і морально розгубленою. Десятки найталановитіших митців було репресовано й знищено. Ті, що врятувалися еміграцією (Ю. Клен, І. Багряний, Т. Осьмачка, В. Барка), фактично опинилися поза вітчизняним літературним процесом.

Друга світова війна «вивільнила притлумлені більшовизмом сили української літератури, попустила пута народного духу, що один тільки й міг зарадити в цій трагедії».

Поезія першою з-поміж інших літературних жанрів стала виразником народного духу в один з найтяжчих періодів нашої історії. І кров, і сльози народу закарбувалися у слові, яке кликало до бою, зрікалося шаблонних фраз і хвалебних од Країні рад.

Розвинулися всі поетичні жанри, збагатилися виражальні засоби, розкрилися нові проблемні обшири.

За чотири роки війни українська поезія пройшла шлях від Москви до Берліна. Поети старшого покоління — П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, В. Сосюра — творили в евакуації, виступали перед народом у пресі, на радіо, молодші — І. Нехода, Л. Дмитерко, П. Дорошко, М. Шеремет, В. Швець — воювали і писали на фронті. М. Шпак, Ф. Швиндін, І. Кульська, П. Артеменко — у підпіллі, П. Воронько, С. Щуплик — у партизанських загонах, О. Теліга, О. Ольжич — у лавах національного підпілля. Багато талановитих митців не повернулися з війни (О. Гаврилюк, К. Герасименко, М. Шпак, Л. Зимний, Д. Надіїн, П. Артеменко, В. Булаєнко, Ф. Швиндін, М. Шуть).

З перших днів війни поезія звернулася до народу клятвою і закликом, бойовим маршем і похідною піснею. Всенародного звучання набуває «Клятва» М. Бажана (» Ніколи, ніколи не буде Вкраїна рабою німецьких катів!» ), поезія П. Тичини «За все ми відплатим тобі», М. Рильського «За землю рідну», В. Сосюри «Ми переможемо», Л. Первомайського «Я зростав на оцій непокірній землі».

До скарбниці української лірики 1941 року входять вірші В. Сосюри, «Слово про рідну матір», «Україні» М. Рильського, «Земля», Л. Первомайського, «Україно моя» А. Малишка. Набули популярності вірші-листи, адресовані воїнам, землякам, співвітчизникам (» Лист до земляків» В. Сосюри, «Відповідь бійцям на фронт» П. Тичини, «Летіть, орли» М. Бажана).

Вершинними надбаннями жанру ліро-епосу стали поеми П. Тичини «Похорон друга», М. Рильського «Жага», «Мандрівка в молодість», В. Сосюри «Мій син», «Полонянка».

Українська поезія періоду війни зафіксувала процес гуманізації суспільної свідомості, що був загальмований новими репресіями сталінської системи одразу по війні: система злякалася вільної особистості, що вийшла з полум'я війни з високо піднятою головою.

До високохудожніх здобутків української прози 1941 — 1945 pp. належить тогочасний доробок О. Довженка. Такі оповідання, як «Ніч перед боєм», «Мати», повість «Україна в огні», засвідчили, що в особі О. Довженка вітчизняна література здобула найсокровенніші уроки, винесені країною із поєдинку з фашизмом. Письменник уперше і відкрито заговорив про ціну тої трагедії, що її переживав народ. Новелістика письменника часів війни сповнювала читача міцною вірою у ті резерви духу, які народне буття накопичувало віками.

Особливістю літератури 40-х років є те, що в неї влилося молоде фронтове покоління — люди, обпалені боями, сповнені бажання розповісти про пережите і навіки закарбоване в серці. Серед поетичних книг другої половини 40-х років поряд з тими, що належали старшим і досвідченим майстрам пера (» Мати» М. Рильського, «І рости, і діяти» П. Тичини, «Зелений світ» В. Сосюри, «Англійські враження» М. Бажана, «Молодість брата» Л. Первомайського), — збірки поетів-фронтовиків П. Воронька, В. Швеця, О. Підсухи, Я. Шпорти, П. Дорошенка, Д. Білоуса.

109 літераторів тодішнього складу Спілки письменників України впродовж війни перебували в діючій армії та партизанських загонах. Понад 40 чоловік загинули, 19 стали Героями Радянського Союзу.

Література повоєнних років представлена творчістю Ю. Смолича, І. Ле, І. Багмута, Л. Смілянського, О. Донченка, Ю. Збанацького.

Найвидатнішим явищем української прози в перші повоєнні роки став роман-трилогія О. Гончара «Прапороносці».

У другій половині 40-х років українська проза широко відображала героїку відбудови і прагнула правдивіше окреслити основну постать тої напруженої доби — людину-сучасника, що самовіддано працювала в місті або в селі. Велику увагу критики й читачів у повоєнний час привернули перша і друга книги роману-хроніки М. Стельмаха «Велика рідня» — «На нашій землі», «Великі перемоги», роман «Хліб і сіль», повісті О. Довженка — «Зачарована Десна» (1956), «Повість полум'яних літ» (1957), «Поема про море» (1957) — цілісна ліро-епічна, героїко-романтична панорама життя українського народу XX ст.

У суспільно-політичному житті вже відчувався дух «холодної війни», атомних погроз, проливалася кров на західних землях України. Тавро політичної неблагонадійності падало на всіх, хто перебував в окупації; сталінщина зневажала людські права і свободи. Серйозними, хоч і штучно внесеними, деформаціями був позначений і літературний процес. Викривлене, часто до протилежного, трактування художніх творів, необгрунтовані звинувачення письменників, наклеювання політичних ярликів, цілі кампанії з «викриття» націоналізму — це характерні ознаки літературного процесу 40-х — 50-х pp. Шельмуванню були піддані «Слово про рідну матір» М. Рильського, романи «Жива вода» Ю. Яновського, «Вони не пройшли» Ю. Смолича, поезія «Любіть Україну» В. Сосюри. Критика кращих творів справляла шкідливий і гальмівний вплив на розвиток літератури повоєнних років.

Внаслідок усього цього в літературі відчувається слабкість дослідницьких, аналітико-психологічних спрямувань, ласування перед об'єктивною правдою дійсності, декларативність, описовість, зовнішня панорамність, приглушення особистісного начала, збідненість ліризму.

IV. Запитання для закріплення.

1. Які теми були домінуючими у літературі 40 — 50-х років? Які проблеми піднімались у художній літературі?

2. Назвіть найвідоміші твори та їх авторів.

3. Що стримувало прогресивний розвиток літератури?

V. Домашнє завдання.

Підготувати розповідь про літературний процес 40-х — 50-х років XX ст., його позитивні та негативні моменти.

Використана література:

1. Дончик В. Від «Прапороносців» до «Поеми про море» //Український радянський роман: рух ідей і форм, — К., 1987.

2. Моренець В. 40 — 50 роки//Історія української літератури XX ст. В 2-ох т. — Т. 2. — К., 1988.

3. Пісня полеглих в строю. — К., 1965.

4. Проза періоду Великої Вітчизняної війни//Історія української літератури. У 8-ми т. — Т. 7. — К., 1971.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.