Всі публікації щодо:
Драч Іван

Уроки з української літератури 11 клас

І. Драч. «Балада про соняшник». Поєднання реального і фантастичного, олюднення предметів природи, відображення її краси. Символічність вірша, особливості мови. Етюд про хліб. Поетизація буденного процесу випікання хліба в селянській печі. Незвичайні порівняння, персоніфікований образ свіжого короваю, надання йому символічного значення

Мета. ознайомити учнів з поетичним доробком митця; розкрити самобутність, індивідуальну неповторність таланту І. Драча, його постійні творчі пошуки; виховувати старшокласників у дусі народної моралі.

Тип уроку. комбінований.

Обладнання. портре. I. Драча, збірка творів, епіграф.

Хід уроку

I. Організаційна частина.

II. Перевірка засвоєних знань.

Запитання і завдання для учнів.

1. Розкажіть про життєвий та творчий шлях І. Драча.

2. Чим поет відрізнявся від інших «шістдесятників» (Д. Павличка, В. Симоненка)?

3. Що ви знаєте про громадську діяльність І. Драча?

III. Повідомлення теми і мети уроку.

IV. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.

Матеріал для вчителя.

Епіграфом уроку хай будуть слова І. Драча:

Та не в дивацтві суть — а в здивуванні,

У вмінні всюди диво світу світлом

Осяяти: потужним світлом серця.

Поезії молодого І. Драча викликали захоплення у П. Тичини — автора «Сонячних кларнетів». «Товаришу поете! — пророкував старий майстер своєму спадкоємцеві щасливу долю. — Прийме вік наш ваші твори, ще й буде пишатися ними!» Так і сталося. І до сьогодні «візитковими» для І. Драча є твори, які ще на початку 60-х захоплювали читачів неординарністю поетичного мислення, — «Балада про соняшник» та «Етюд про хліб».

Пригадаємо і запишемо визначення поняття «балада» у словничок. Балада. вид ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового змісту з драматичним сюжетом. Численні балади І. Драча (а серед них і «Балада про соняшник» ) не завжди вкладаються у рамки цього жанру, тяжіючи то до притчі, то до медитації, то до невеликої поеми.

Читання «Балади про соняшник» вчителем. Коментар вчителя.

«Балада про соняшник» — твір незвичний і складний для аналізу. Його перекладено багатьма мовами, він став своєрідною «візитною карткою поета.» Ось які думки викликав цей твір у Павла Тичини: «Балада про соняшник.» Цей вірш цікавий. Що ж мені в ньому сподобалось? По-перше: тема обдарованості й таланту подана цілком по-новому. Тема: тільки той творець зможе відкрити сонце поезії, хто, на цеє сонце поглянувши, навіки ним захопиться. По-друге: розв'язання теми цілком своє, а не традиційне… І скакання хлопчика на одній нозі, і несподівана зустріч із сонцем, що на велосипеді їхало. По-третє: колір сонця у поета оранжевий, тобто жовтогарячий. Це, як мені здається, цілком відповідає характерові творчого сприймання світла українським народом.»

Алегоричні образи соняшника і сонця у баладі І. Драча чітко вказують, про кого та про що йдеться — про поета і націю, які самоздійснюються на основі буденних реалій. Вони розкривають приховані можливості творчого життя за законами краси, духовного злету. Такий рух пробудженого таланту від «земного» до «небесного» відбувається у творі І. Драча через образи соняшника, що поєднує в собі дві сфери: порив до високості із закоріненням у рідний грунт. Ліричний сюжет зводиться до кульмінаційної думки:

Поезіє, сонце моє оранжеве!

Щомиті якийсь хлопчисько

Відкриває тебе для себе,

Щоб стати навіки соняшником.

Твір написано вільним віршем — верлібром, і саме образ соняшника є цементуючим його началом. У глибинних пластах твору — тоненька постать жвавого сільського підлітка, непосидючого, рухливого, з буйною, неординарною уявою. Одного разу навколишній світ засяяв перед ним ніколи не баченим дивом:

Він стрибав на одній нозі,

Щоб вилити з вуха воду.

І раптом побачив сонце,

Красиве засмагле сонце,

В золотих переливах кучерів,

У червоній сорочці на випуск,

Що їхало на велосипеді,

Обминаючи хмари в небі…

Хлопчина-соняшник вже ніколи не міг відвернути свою золоту голову від цього видива, від чарів, що навіки полонили його, від звіданих почувань:

І застиг він на роки і на століття

В золотому німому захопленні: —

Дайте покататися, дядечку!

А ні, то візьміть хоч на раму.

Дядьку, хіба вам шкода?!

Наприкінці 50-х років велосипед ще був незнаною розкішшю, до якої так хотілося долучитися кожному сільському підліткові. І тоді стає зрозумілим і ближчим цей образ сонця-поезії, хвилинного осявання, бажання продовжити його. (» Дайте покататися, дядечку!» )

Читання поезії «Етюд про хліб» вчителем.

Коментар вчителя.

З давніх-давен наш народ вирізняється з-поміж інших святим ставленням до хліба. Випікання хліба у хаті — це мистецький процес. І. Драч, селянський син, знає всі тонкощі цієї «технології» :

Яйце розіб'є, білком помаже,

На дерев'яну лопату — та в піч,

І тріскотітиме іскрами сажа —

Мініатюрна зоряна ніч.

Сам хліб персоніфікується, стає живою істотою, відчуває, який він поважний, улюблений, потрібний:

На хмелі замішаний, видме груди,

Зарум'янілий, круглий на вид.

Скоринка засмалена жаром буде,

Аж розіграється апетит.

А скільки поетичності в останньому дійстві:

В підсохлому тісті кленова лопата

Вийме з черені, де пікся в теплі, —

І зачарується білена хата

З сонця пахучого на столі.

Процес випікання хліба, возвеличений у цій мініатюрі, водночас гранично конкретний та узагальнений. Хто, де й коли священнодійствує над тістом — невідомо, але ми немовби присутні при цьому, чуємо тріскотіння іскор і відчуваємо запах свіжоспеченого короваю. Первісно вірш називався просто «Хліб». Потім автор додав жанрове означення — етюд.

Запишемо визначення жанру у словник.

Етю. (франц. вправа, вивчення) — невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру, якому часто притаманний момент свідомої незавершенності, невикінченості. Це — замальовка з натури, головне завдання якої — схопити кількома штрихами сам характер моменту життя.

Слід зауважити, що первісно етюд був жанром пластичних мистецтв, себто тих, що оперують просторовими образами — лінією, барвою, формою, — малярства, графіки, скульптури. Тож природно, що Драчів «Етюд про хліб» — це яскравий словесний малюнок, в якому домінує пластична, візуальна й дотикова образність. Мікрообраз «зоряної ночі» — «космосу в печі» — надає зображенню особливої святковості і значущості.

Цей етюд-спогад возвеличує материнську працю, говорить про домашнє вогнище, тепло, злагоду, сонячність у рідній сім'ї.

V. Підсумок уроку. Закріплення вивченого.

Борис Олійник писав: «… Оригінальний поет не той, кого наслідують, а той, кого не можна наслідувати. Себто в Івана Драча якщо й можна щось привласнити, то скільки б ти запозичене не перевдягав, воно все ж залишиться Драчевим».

Звертаємося до учнів із завданням, щоб вони підтвердили цю думку на прикладі поезій «Балада про соняшник» та «Етюд про хліб.»

VI. Домашнє завдання.

Підготувати аналіз поезій І. Драча, самостійно прочитати і опрацювати «Баладу розплющених дитячих очей», «Баладу про випрані штани». Прочитати поему «Чорнобильська мадонна.»







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.