Усі уроки української літератури 11 клас ІІ семестр - А. М. Гричина 2019

Урок № 52 - Григір Тютюнник - «один з найвидатніших наших новелістів»
Літературне шістдесятництво

Всі публікації щодо:
Тютюнник Григір

Мета (формувати компетентності): предметні: поглиблення знань про життя і творчість Г. Тютюнника, читацьку активність; ключові: комунікативну: навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок оточення, уміння сприймати чужу точку зору; інформаційну: навички роботи з джерелами інформації, уміння презентувати їх; загальнокультурну: естетичний смак, виховання високих моральних якостей, людяності, милосердя, порядності.

Обладнання: портрет письменника, виставка книг, ілюстрацій до творів.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом для мене завжди були й залишаються доброта,

самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших їх виявах.

Г. Тютюнник

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

«Блискучим новелістом і повістярем увійшов у свідомість сучасного читача Григір Тютюнник. Живописець правди — так можна б визначити і творчі принципи письменника і весь лад його душі, а відтак і його стиль, позначений справді яскравою індивідуальністю. Не кожному з тих, хто пише, вдається здобути визнання сучасників. Не все з читаного залишає глибокий слід у серцях людей. Григір Тютюнник прийшов до читачів своїх чесно, надійно, надовго. Прийшов, щоб не розлучатися», — цими рядками відомого українського письменника Олеся Гончара ми поведемо розповідь про талановитого митця.

III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вступне слово

На тлі мелодії «Полонез Огінського» («Що є прекрасніше за цю музику? Сум і трагедію чую я в ній») учні читають щоденникові записи письменника, уривки із записних книжок, спогадів друзів.

«Кремезний, вродливий, не міг не звернути на себе увагу. Високий, худий, з чітким кроком, тілом ставний, з непокірно завинутим чубом, з гордо піднесеною головою, він вирізнявся в юрбі і цього не помітити було годі». (В. Шевчук)

«Буйночубо — красивий, з неспокійним зором у лагідних очах своїх, що завжди висвічували людям ніжність доброго й справедливого серця».

«З любові і муки народжується письменник — іншого шляху у нього немає».

«Іноді я відчуваю людину, як рана — сіль».

«Мила моя Людино, ніколи я не скажу про тебе чорного слова».

«Я сприймаю те, що мене оточує, і те, що діється навколо мене, спочатку почуттям, серцем, а вже потім усвідомлюю — тобто страждаю двічі з одного приводу. Боже, як важко».

«Часто запитую себе: навіщо тобі істина? І відповідаю: щоб знати, де брехня. Ніщо так боляче не б'є людину, як брехня. Тому її так і ненавиджу, тому й прагну вперед на пошуки істини».

«Питають часто, над якою темою працюю. Ніколи над темою не працював. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені».

«Людиною треба вдатися. А стати нею, не вдавшись, — подвиг».

«Сумніве мій! Мій ти мучителю і помошнику. Як тяжко з тобою і як страшно залишитися без тебе».

«Згідно з моєю метою мій вчинок — ось гармонія людської душі: мета: вчинок. Шукати гармонії всезагальної, шукати на денному небі зірки».

«Але є в житті людини один страшний день — коли вона вперше опустить плечі, зігнеться».

«Кому ж дістанеться жаль, що жив у моїй душі?»

Вчитель. Ось такою незвичайною людиною, загадковою, переповненою болем, стражданням, з любов'ю до рідної землі постає перед нами письменник.

2. Повідомлення учня «Короткий літопис життя і творчості Григора Тютюнника»

1931 — 5 грудня народився Григір Михайлович Тютюнник в с. Шилівці Полтавської області в селянській родині. Батько плотникував та нишком готувався до екзаменів у вчительський ВНЗ, мати працювала на різних роботах.

1933 — сім'я Тютюнників голодувала, дід помер з голоду. Півторарічний Григір перестав ходити, говорити та сміятися, хоча все це вже вмів робити.

1937 — заарештували батька, «маючи на увазі політичний мотив», і «пустили по сибірських етапах.» Григора забирає на виховання до себе у Донбас батьків брат Филимон Васильович Тютюнник (мати вийшла заміж удруге).

1938 — йде до першого класу (спочатку українського, потім російського, через те що український закрили з причини малокомплектності) станції Щотове Луганської області. Закінчив 5 класів. Із цього часу і до 1962-го розмовляв і писав російською мовою (крім часу, проведеного в рідному селі).

1942 — повертається пішки додому, до матері на Полтавщину, щоб полегшити становище родичів.

1946 — вступив до Зіньківського ремісничого училища № 7, щоб отримувати одяг і 700 грамів хліба на день (цей пайок урятував сім'ю від голоду у 1947 році).

1948 — одержує 5-й розряд слюсаря з ремонту автомобілів і тракторів та направлений працювати слюсарем-шліфувальником до м. Харкова на завод транспортного машинобудування ім. Малишева. Батько помер на засланні.

1949 — від важких умов праці на заводі захворів на туберкульоз і повернувся на Полтавщину, працює в колгоспі. За те, що не відпрацював три роки після училища, забрали в міліцію, судили й ув'язнили на 4 місяці в одній з колоній Полтавської області. Після звільнення знову на роботі в колгоспі, потім їде на будівництво Миронівської ДРЕС (Донбас), де працює слюсарем-ремонтником автомобілів.

1951 — переходить до автоколони при шахтобуді на станції Щотове Луганської області. Живе у дядька. Цього ж року призваний на службу у флот. Служить чотири роки радистом спочатку в бухті Находка Приморського краю, потім — у Владивостоці. Займається самоосвітою.

1955 — після демобілізації одразу йде у восьмий, потім у десятий клас вечірньої школи. У той же час працює токарем у Щотовському вагонному депо.

1957 — вступив до Харківського державного університету на філологічний факультет (російське відділення). Реабілітовано батька (посмертно).

1959 — одружився з учителькою 88-ї школи м. Харкова Людмилою Василівною (1938 року народження, випускниця філфаку ХДУ). (Мав синів Михайла і Василька, яких дуже любив.)

1961 — у журналі «Крестьянка» надруковано першу новелу «В сумерки» (російською мовою), що народилася з листа до дружини. Перший читач Григорових творів — старший зведений брат Григорій, письменник, який повернувся з війни тяжко пораненим і хворим. Він прихилив юнака до писання українською мовою: «Хто ж буде писати для оцих людей? Для них і про них? Ремарк?»

1962 — закінчує навчання в університеті. Працює викладачем у школі, в редакціях газет, журналів, у видавництвах.

1963 — у газеті «Літературна Україна» надруковано оповідання «Дивак». Працює вчителем вечірньої школи на станції Щотове Луганської області.

1964 — у журналі «Дніпро» друкуються оповідання «Зав'язь», «На згарищі», «В сутінки», «Чудасія».

1965 — оповідання «Смерть кавалера».

1966 — виходить друком перша збірка «Зав'язь».

1969 — збірка «Деревій».

1970 — книжка для дітей «Ласочка».

1971 — «Лісова сторожка».

1972 — збірка «Батьківські пороги».

1973 — книжка для дітей «Степова казка».

1975 — збірка «Крайнебо».

1976 — збірка «Коріння», повість «Климко» (екранізовано 1983 року).

1979 — повість «Вогник далеко в степу». Негласна заборона згадувати в періодиці ім'я письменника. Повісті «Климко», «Вогник далеко в степу» відзначені премією імені Лесі Українки (за найви-датніші твори для дітей і юнацтва).

1980 — 6 березня закінчив життя самогубством.

1981 — вийшов однотомник «Вибраних творів» Гр. Тютюнника.

1984 — вийшли «Твори» у 2-х томах.

1989 — посмертно нагороджений Державною премією України імені Т. Г. Шевченка.

3. Аналіз творів, вивчених раніше («Зав'язь», «Климко», «Вогник далеко в степу»)

4. Слово вчителя

Улюблений жанр Григора Тютюнника — новела. Письменник вважав, що новела стоїть до поезії найближче. У цьому жанрі митець завжди працював над почуттями, що жили навколо нього і в ньому самому. Творча спадщина Григора Тютюнника налічує близько сорока новел, п'ять повістей, ряд нарисів, статей, спогадів.

Письменник завжди схилявся перед красою світу, прагнув до любові й гармонії у всьому: у взаєминах між людьми, у ставленні до роботи, до природи, а коли не знаходив цього, глибоко страждав і готовий був боротися проти людської байдужості, духовного убозтва. Це й ставало темою багатьох його творів. А свою праведну тему Г. Тютюнник чітко сформулював так: «Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом для мене завжди були й залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших їх виявах».

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати повідомлення «Тем а любовного три кутника в українській літературі».

Прочитати новелу «Три зозулі з поклоном».







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.