Українська література 5 клас: Плани-конспекти уроків - Паращич В. В 2009

Леся Українка, «Колискова»

Всі публікації щодо:
Українка Леся

Тема. Леся Українка, «Колискова».

Мета: ознайомити із твором Лесі Українки, допомогти учням усвідомити його ідейно-художні особливості; розвивати навички виразного читання, аналізу поезій, порівняння літературних творів та народних; виховувати любов і пошану до жінки-матері, стійкість у подоланні життєвих труднощів.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет письменниці, збірки народних колискових пісень, аудіозаписи колискових, ілюстрації до твору.

Теорія літератури: колискові пісні, ліричний вірш та його ознаки; пестливі слова.

ХІД УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Повідомлення теми й мети уроку.

ІІ. «ПОЕТИЧНА ХВИЛИНКА»

Варіант учителя.

Вишеньки

Поблискують черешеньки

В листі зелененькім,

Черешеньки ваблять очі

Діточкам маленьким:

Дівчаточко й хлоп’яточко

Під деревцем скачуть,

Простягають рученята

Та мало не плачуть:

Раді б вишню з’їсти,

Та високо лізти,

Ой раді б зірвати,

Та годі дістати!

«Ой вишеньки-черешеньки,

Червонії, спілі,

Чого ж бо ви так високо

Виросли на гіллі!»

«Ой того ми так високо

Виросли на гіллі, —

Якби зросли низесенько,

Чи то ж би доспіли?»

(Леся Українка)

Можливий коментар учня.

Вірш дуже мелодійний, нагадує народну пісню. В уяві постає яскрава картина, як червоні достиглі вишеньки спокушають діток, а вони ніяк не можуть до них дістатися.

На дорікання дітей вишенька відповідає, що навряд чи достигли б ягідки, коли б росли низенько — нетерплячі малюки зірвали б їх напівстиглими.

Завдяки цим поетичним рядкам ми ніби переносимося в тепле літо.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Перевірка домашнього завдання.

а) розповідь короткого біографічного нарису про Лесю Українку;

б) повідомлення на тему «Цікаві сторінки життя Лесі Українки».

IV. сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя.

У Тараса Григоровича Шевченка є такі слова:

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

І це дійсно так. Немає нічого сильнішого над материнську любов. А діти — це найдорожче, найпрекрасніше, що є у батьків, це майбутнє кожної нації й людства взагалі.

Безмежні материнська ласка й турбота. Матері щоденно й щохвилинно турбуються про діток, дбають, щоб виросли вони здоровими, щасливими, добрими й розумними, щоб уміли переборювати труднощі, які трапляться на їхньому життєвому шляху. Недаремно на іконах Богородиця, Мадонна найчастіше зображується з дитям на руках.

Матері доводиться проводити безсонну ніч над ліжечком дитини, якщо та хворіє чи чомусь не спить. Матуся приколисує дитину, співає їй пісні, що називаються колисковими, і в них передає свою любов до дитяти й ніжність.

Колискова — вірш, пісня народного чи літературного походження, призначена для присипляння дитини та її виховання. (Запис до літературознавчого словничка).

Ви, напевне, знаєте такі колискові, як «Ой люлі, люлі», «Ой ти коте-коточок». Існує ще багато й інших народних колискових пісень.

2. Виразне читання народних колискових пісень.

3. Обмін враженнями від колискових.

4. Бесіда.

— Які особливості народних колискових пісень ви помітили? (Звертання до дитини, вживання багатьох пестливих слів, змалювання казкових персонажів — сонки-дрімки; персоніфікація — котики розмовляють, радяться, приспівують дитинці, обдаровують її.)

5. Слово вчителя.

Окрім народних колискових пісень, є ще й літературні, написані талановитими поетами. Серед них — «Колискова» Лесі Українки.

Леся любила своїх молодших братика і сестричок, охоче забавляла їх, тому в пам’ять про це, мабуть, і написала свій вірш.

6. Виразне читання вірша «Колискова» вчителем, учнями; прослуховування аудіозаписів («Місяць ясненький», музика Я. Степового; та інших творів.)

7. Словникова робота.

Хутко — швидко;

леле — вигук, синонім до ой;

хилитися — підкорятися

8. Обмін враженнями від твору.

Що запам’яталося, вразило; чим схожий на народні колискові й чим відрізняється від них.

9. Проблемно-пошукові завдання.

1) Чи згодні ви із твердженням поетеси, що «Жить — сльози лить»? Свою думку обґрунтуйте.

2) Чи можна «З долею битися»?

10. Слово вчителя.

У звертаннях до дитини, у народних та літературних колискових часто вживаються як художній засіб слова — зменшено-ласкаві назви із суфіксами -есеньк-, -еньк-, -оньк-, -ісіньк-, -юсіньк- та ін.

Пестливі слова — це зменшено-ласкаві слова й вислои в художньому творі із суфіксами -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -еньк-, -оньк- та ін., які використовуються як художні засоби для передачі ніжності, любові, замилування, зворушення (інколи іронії). (Запис до літературознавчого словничка).

11. Запишіть (з пам’яті) пестливі слова, які вживає Леся Українка у вірші «Колискова»; з’ясуйте їх роль у творі:

(Ці слова допомагають висловити ніжність, душевне зворушення, замилування, любов.)

12. Доведіть, що даний твір є віршем: визначте риму та ритм.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

Олесь Кмітливець записав прислів’я на картках і випадково їх розсипав. Допоможіть йому об’єднати частини прислів’їв та знайти те, яке найбільше підходить до головної думки вірша Лесі Українки «Колискова»:

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити напам’ять вірш «Колискова», вміти його аналізувати, висловлювати своє ставлення до прочитаного; зробити ілюстрації; підготувати розповідь «Колискова моєї мами, бабусі» з ілюстраціями, своїми дитячими фотокартками (ІІІ — IV рівень); підготувати «поетичну хвилинку».

VII. ПІДСУМОК

ДОДАТОК ДО УРОКУ № 36

Незвичайне виховання

Виховання Лесі Українки й інших дітей Косачів було, як на тодішні часи, незвичайне. Навіть у дитячі роки не знала вона молитов, релігійного виховання. З ранішніх літ мати Лесі Українки письменниця Олена Пчілка прищеплювала дівчинці любов до рідної літератури та народної пісні. Література для читання подавалася не тільки українська, але й всесвітня. Коли ж мати помітила в дочки літературні здібності, зараз же була дівчинка обставлена відповідною поетичною літературою, та й мати багато чого їй радила як поетеса. Дванадцяти років Леся Українка писала вже такі вірші, що їх було надруковано (в ж. «Зоря» за 1884 рік, ч. 22, вірш «Конвалія»), а тринадцяти років разом з братом Михайлом Леся видала переклад «Вечорниць» М. Гоголя українською мовою («Вечорниці М. Гоголя. Переклад Лесі Українки і Михайла Обачного». Львів 1885 рік). Знання іноземних мов з дитинства дало можливість поетесі набути великої ерудиції. Живучи в Києві, дівчина входила в тісний осередок родин Косачів, Старицьких та Лисенків. Листувалася і з дядьком М. Драгомановим, від якого одержувала закордонну літературу.

Все життя з хворобою

Перші ознаки сухот з’явились у Лесі Українки в 11 — 12 років — цією хворобою була уражена в неї рука. Наприкінці 80х — на початку 90-х років хвороба ослабла, але в середині 90-х перекинулася на ногу. 1897 року дівчині роблять операцію в Берліні, але 1901 року, після того, як Леся Українка доглядала хворого С. Мержинського, вона захворіла на сухоти легень. Відтоді поетеса жила в санаторіях: в Карпатах у Буркуті (1901), в Сан-Ремо та італійській Рів’єрі (1902 — 1903 рр.), дві зими на Кавказі. Зима 1906 — 1907 років, яку вона пережила в Києві, звела нанівець усе, що дали їй курорти раніше. Сухоти перейшли на нирки і з осені 1907 року Леся Українка могла жити тільки під південним сонцем: Балаклава, Ялта, Телаві у Кахетії, Кутаїсі. 1909 року їде вона у Берлін, і звідти лікарі відсилають її до Єгипту. Три зими прожила Леся в Гелуані, неподалік Каїра, літо 1913 р. знову була на Кавказі, в Сурамі, де й померла. Відтак, пишучи твори, поетеса постійно боролась із виснаженням та високою температурою. «Юрба образів, — писала вона, — не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга, — отоді вже приходить демон, лютіший за всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу, як порожня торбина». Писала в болющім гарячковім натхненні, хапалась і поспішала висловити все, що було на серці.

А-а, люлечки

А-а, люлечки!

Шовкові бильця,

Срібні колокільця,

Мальована колисочка —

Засни, мала дитиночка.

Спало дитя, спати буде

Спало дитя, спати буде,

Йому мати сторож буде,

А сестричка до помочі

Та як удень, так і вночі.

Щоб зростало маленятко,

Наше любе пташенятко,

Наша квітонька маленька,

Наша зіронька ясненька.

Ой ну, люлі-люлі

Ой ну, люлі-люлі,

Налетіли гулі

Із чужої сторони

До нашої дитини.

Ой ну, люлі-люлі,

Прилинули гулі,

Сіли на воротях

В червоних чоботях.

Ой ну, люлі-люлі,

Налетіли гулі,

Сіли на колисці

В червонім намисті.

Стали думать і гадать,

Чим дитинку дарувать:

Чи сосонками, чи дрімками,

Чи красними ягідками.

— Подаруймо сонки-дрімки,

Сонки-дрімки в колисоньки,

А ростоньки у костоньки,

Добрий розум в головоньки.

Стали думать і гадать,

Чим дитинку забавлять.

Дали йому три квіточки:

Одну квітку сонливую,

А другу дрімливую,

А третюю щасливую.

Стали думать і гадать,

Чим дитинку годувать.

Чи кашкою, чи борщем,

Чи бубличком, калачем,

Чи кашкою, молочком,

Чи бубличком із медком,

Чи кашкою, чи медком,

Чи солодким яблучком.

А-а-а-а!

Ой люлі-люлі

Ой люлі-люлі,

Налетіли гулі,

Стали ґелґотати,

Що дитині дати.

З пушечку подушечку,

З пір’ячка периночку,

З пір’ячка периночку

В щасливу годиночку.

Щоб дитина спала

Та щоб не плакала,

Щоб росла і не боліла

Не голова і не тіло.

Цить, дитино

Цить, дитино, не плач,

Принесе киця калач.

Вже недалеко — на мостику.

Несе калач на хвостику…

Люлі-люлі, люлята

Люлі-люлі, люлята!

Гоніть, хлопці, телята.

Люлі-люлі, люлята!

Теляточка пасуються

І в хлівець заженуться.

Люлі-люлі, люлята!

Та спати полягають,

А пастушка згадають.

Люлі-люлі, люлята!

Ой ходить сон коло вікон

Ой ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плота,

Питається сон дрімоти:

— А де будем ночувати?

— Де хата теплесенька,

Де дитина малесенька,

Там ми будем ночувати,

Дитиночку колихати.

Ходить сонко по вулиці

Ходить сонко по вулиці,

Носить спання в рукавиці,

Чужих дітей пробуджає,

А Ганнусю присипляє.

— Вступи ж, сонко, вступи до нас!

Буде тобі добре у нас!

У нас хата тепленькая

І Ганнуся маленькая,

Луляй же нам, Ганю, люляй,

Докупочки очки стуляй!

А ти, котик сірий

А ти, котик сірий,

Не ходи по сінях,

А ти, білуватий,

Не ходи по хаті,

Не буди дитяти.

А ти, котик, рудько,

Та витопи грубку.

А ти, котик чорний,

Та сідай у човен,

Та лови рибки повен,

Щоб було няньці і мамці,

І бабусі старенькій,

І дитинці маленькій.