Усі уроки української літератури. 5 клас - А. І. Кривобокова 2013

Урок позакласного читання. І. Крип'якевич. «Малі козаки»
Додаток

Мета: продовжити знайомити учнів із історичним минулим нашого рідного краю, народу на прикладі оповідання І. Крип'якевича «Малі козаки», опрацювати зміст твору, його ідейно-тематичне спрямування; розвивати культуру зв'язного мовлення; увагу, спостережливість, логічне мислення; вміння узагальнювати, порівнювати, співставляти; раціонально використовувати навчальний час; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани, поваги до історичного минулого нашого рідного краю, творчої діяльності І. Крип'якевича; зацікавити результатами власної праці.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет І. Крип'якевича, бібліотечка творів письменника.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ У ФОРМІ БЕСІДИ ЗА ПИТАННЯМИ

Чому багато хто з простого люду намагався потрапити до козацького війська?

Хто такі козаки?

Твори яких письменників оповідають про козацтво, його прагнення, особливості життя, побуту тощо? (І. Нечуй-Левицький «Запорожці», О. Сенатович «Малий Віз»...)

Яким повинен бути козак?

Чи хотіли б ви стати козаком? Чому?

Чупринін О. О. Усі уроки української літератури в 5 класі. — 2-ге вид., доповн. та переробл. — X. : Вид. група «Основа», 2011. — 462, [2] с. — (Серія «Усі уроки»).

III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ

НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

І. П. Крип’якевич прагне навчити юного читача по-державному мислити, ставити добробут Вітчизни вище особистих користей та амбіцій, закликає сталити розум, характер і тіло, здобувати знання, виховувати в собі громадянина.

Р. Крип’якевич

1. Життєвий і творчий шлях І. Крип'якевича (матеріал для вчителя)

ІВАН ПЕТРОВИЧ КРИП’ЯКЕВИЧ

(25.06.1886р.— 21.04.1967 р.)

Народився у м. Львові в сім’ї священика. Буває, поталанить дитині, і оте благодатне зерно засіють їй у душу батьки, чи школа, чи старші товариші, чи випадкові люди. До таких щасливих зараховував себе й І. Крип’якевич. Щоправда, школа (польська гімназія) аж ніяк не могла виконати такої програми, тому роль вихователя взяв на себе його батько, вчений-теолог. До того ж, один із старших товаришів, Степан Гасюк, завів якось його, учня 6-го класу, до бібліотеки Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка. «Бібліотекар, Михайло Павлик (відомий громадський діяч і письменник), добряча людина,— згадує у своїх мемуарах І. Крип’якевич,— позичив мені без будь-якої поруки том Записок НТШ, де була стаття І. Франка «Козак Плахта». Це наукове видання справило на мене велике враження, і я рішив стати істориком України».

У 1904-1909 рр. навчався на філологічному факультеті Львівського університету. В студентські роки брав активну участь у боротьбі за український університет, займався культурно-освітньою діяльністю.

Уже в гімназійному віці І. Крип’якевич, поруч із студіями історії, займався й белетристикою. Перші школярські й студентські спроби він ревниво приховував, відчуваючи, що особливо хвалитися нічим; лише вряди-годи з’являлися його дрібні оповідання і п’єси в дитячому журналі «Дзвінок» (1905-1906) без підпису або під криптонімом.

У 1908 р. організував «Просвітній кружок», тісно співпрацював із «Просвітою».

У 1912 р. визріває потреба перейти на українську історичну тематику, тож «Руське товариство педагогічне» публікує історичне оповідання з часів Хмельниччини «Малі козаки». Оповідання було зустрінуте сучасниками із захопленням, про що свідчить рецензія в газеті «Неділя» (1912).

Усі художні твори І. Крип’якевича публікувалися під псевдонімами («Петренко» — це данина батькові Петрові Крип’якевичу, «Горишівський» — пов’язаний із Горишевом на Холмщині, де дід Івана Крип’якевича, О. Михайло, був парохом).

Крип’якевич уважав своїм життєвим покликанням наукову роботу, він радо брався і за популяризацію історії, усвідомлюючи, що це потрібно для суспільства. «В рекордовому часі, протягом одного місяця, я складав підручник для початкової ніколи і перших класів середньої школи: «Коротку історію України».

1939 р. разом зі своїми колишніми читачами І. Крип’якевич перейшов у підпілля, щоб забезпечити вже не шкільне навчання, а таємну самоосвіту.

Він боляче сприймав той факт, що українці в порівнянні з сусідніми народами не мають достатньої кількості популярної історичної літератури, тому він є автором чи співавтором так званої «Історичної бібліотеки».

Він добре знав, що саме в наймолодшому віці дитину треба зацікавити історією рідного краю, прищепити їй почуття національної гордості, бо без цього неможливе становлення майбутнього громадянина.

Помер і похований І. Крип’якевич у Львові. Найважливіші історичні праці присвятив періоду козаччини і Хмельниччини.

Із тріади функцій художньої літератури (перша функція — розважальна: приємно провести час; друга — естетична: дати задоволення від прекрасного; третя — пізнавально-дидактична: інформувати, вчити, виховувати) — І. Крип’якевич віддав перевагу останній. Він намагався засобами художньої літератури, розважаючи й захоплюючи юного читача цікавим сюжетом та в деякій мірі художньою формою, передати йому якомога більше знань з історії і завдяки цьому сприяти не тільки розвиткові його ерудиції, але й підвищенню національної свідомості.

2. Робота над змістом твору «Малі козаки»

2.1. Тема: зображення часів боротьби українського козацтва з польськими паничами на чолі з Б. Хмельницьким; мрія малих хлопців стати козаками, присвятити своє життя, навіть віддати його, якщо потрібно, за визволення України від загарбників, за волю й соціальну справедливість.

2.2. Ідея: уславлення прагнень хлопців, малих козаків, служити народові, його інтересам; Б. Хмельницького, який уболівав за долю рідного краю.

2.3. Основна думка: ніхто не знаходиться осторонь, коли Україні загрожує небезпека, поневолення; навіть мале козацтво намагається довести власну значимість. «Ми молоді, але готові віддати на службу вітчизні все наше життя, а як буде треба, то, й смерть приймемо для добра України...»

2.4. Жанр: історичне оповідання.

2.5. Композиція.

Твір складається з чотирьох частин:

I. Знайомство з хлопцями; їх прагнення стати козаками; промова козацтва до селян.

II. Опис козацького війська, задум хлопців організувати козацтво.

III. Озброєність малих козаків, бажання хлопців боронити волю України.

IV. Обирання Василька отаманом малих козаків; раптова зустріч хлопців із Б. Хмельницьким.

Експозиція: випасаючи власну худобу, хлопці намагаються побачити козацтво, яке йшло повз село Нова Воля.

Зав’язка: промова козаків до селян від імені Б. Хмельницького;

Кульмінація: утворення малого козацтва, прагнення козаків боронити Україну від будь-якого ворога, поневолювання.

Розв’язка: зустріч малих козаків із Б. Хмельницьким, його промова до них: «Приймаємо вас, малі козаки, до запорозького війська».

2.6. Герої твору: Василько Романів, Лесь Береза, Остапко Варениця, Грицуньо Петрів, Михайло Олійник, Іванко Чорний, Степан Великий, Петрусь Карпенко, Михалко Дяченко, дід Стефан, Б. Хмельницький.

2.7. Обговорення змісту оповідання у формі бесіди із застосуванням запропонованих питань:

Яка історична епоха відображена в оповіданні? (Хмельниччина, боротьба українського народу з ляхами.)

Чим зацікавився гурт хлопців? (Проїздом повз села козацького війська.) Як ви гадаєте, чому?

Як І. Крип’якевич змальовує козаків? Опишіть їх зовнішність. («Наші лицарі сиділи на рослих конях, прибрані були в сині жупани, підпоясані жовто-золотими поясами, на головах мали високі шапки, через плече рушниці, при боках висіли довгі криві шаблюки, а при поясі ще якесь знаряддя. Сідло в одного було дивної роботи, вкрите оксамитом чи якоюсь іншою дорогою матерією, а уздечка хіба посаджена самоцвітом, так світилася». «Попереду їхали козацькі музики. Всі на конях з інструментами, аж дивно було глядіти. Інструментів було без числа, а такі незвичайні, що у нас ніколи не відали. Одні грали на трубах і сурмах; труби були то великі, то маленькі. Довгі і короткі, деякі кручені, дивної форми, а всі світилися, як золото. Інші козаки били в бубни, а бубни також були різної величини: деякі дуже великі і голосні, а інші маленькі, що дрібонько торохкотіли. їхали на конях і бандуристи з великими бандурами перед собою, а пальцями водили по струнах то швиденько, то спроквола. Се була дивна музика». «їхали козаки в рядах, різними відділами зі старшиною. Десять козаків — то був десяток, а коло них їхав отаман. Сто козаків — се була сотня, а старшим був сотник, і він їхав перед своїм відділом. Тисяча козаків — се був полк, а старшиною був полковник; але в деяких полках було й більше козаків, певно, по кілька тисяч. Кожний старшина мав відзнаку своєї власті: полковники мали золочені булави, сотники тримали в руках менші булави, пірначі, а отамани мали прості палиці, тільки деякі були з булавами. Кожен відділ козаків мав свій знак: десятки мали малі прапорці, а називали їх «значками»; сотні мали більші прапори; а найбільші і найгарніші були полкові хоругви. Козацькі прапори були різної краски: деякі червоні, інші сині, ще інші — жовті. На кожнім прапорі був інший знак: тут ангел з мечем у руці, там хрест, там знов хрест над півмісяцем; де інше намальовано козака з рушницею через плече; то знов руки з мечем, або якогось звіра, або птицю. Говорили люди, що се знаки різних міст і повітів, з яких прийшли козаки. Козаки були в різних одягах, найбільше мали на собі сині і червоні жупани, а на головах великі шапки. Але деякі були в залізних збруях, панцирах, а як їхали, залізо дзвеніло глухим голосом. Оружжя мали всілякі: стрільби і рушниці, шаблі, пістолети; деякі відділи мали в руках довгі списи, дерев’яні із залізними кінцями, інші були з луками через плечі. Позаду за кожним полком везли військові гармати. Се були тяжкі, великі штуки з широкими чорними гирлами. За гарматами їхали довгі вози з військовими припасами; везли кулі, порох у залізних скринях, всякі харчі — муку, сухарі, сушене м’ясо і рибу і всякі інші потрібні речі» )

Для чого козацьке військо прибуло до села? Як про це зазначено у грамоті, прочитайте. («Богдан Хмельницький, гетьман, з усім військом запорозьким усім взагалі і кожному з осібна, кому про се знати належить, доносимо, що ми вийшли з великою силою із запорозької землі і йдемо до вас, щоб висвободити вас з давньої неволі і зробити вольними. Довгі роки терпіли ми вже кривду і насильства. Цілому світові відомо, як нищили нас польські пани. Накладали на нас невольницькі тягарі і панщизняні роботи, руйнували наше добро, кривдили наші діти. Хто ішов з жалобою і шукав справедливості, той знаходив тільки сміх і зневагу. Коли ми домагалися наших прав, називали нас бунтівниками. Забули про се, що ми нашими грудьми боронили Польщу перед татарами. Поляки бажають знищити весь козацький рід. На всі ті кривди нема іншого способу, лише зламати поляків силою. Нехай козаки і селяни разом кинуться на ворогів. Хоч ворожа сила велика, ми не вступимося перед ними,— покладемо перед ними мертві трупи, застелимо дорогу могилами. Мусимо добути давню свободу, яку мали батьки наші...»)

Хто, на думку хлопців, міг вступити до козацького війська? («...до козацького війська кожному можна йти; козаки — се такі самі люди, як в нашім селі, тільки не хочуть слухати пана і не роблять панщини. До війська приймають кожного, хто захоче до них приступити. Парубки з нашого села говорили, що підуть з козаками...»)

Як цю пропозицію Василька прийняли хлопці?

Кого ви вважаєте козаком? Які риси характеру повинні бути присутні у нього? (Завзятість, мужність, винахідливість, спритність, рішучість, ненависть до ворога тощо.)

Про яку пригоду з шаблею розповів Василеві дідусь Стефан? Перекажіть її. Як ця розповідь характеризує прадіда хлопця?

Якою зброєю знарядилися хлопці для створення власного козацького війська? (У Стефанка — старий лук; у Іванка — довгий спис; у Леся — велика, тяжка рушниця; інші хлопці принесли топір, вила, добрий дрючок, оковалий залізом; бучки; палиця (у Грицуньо); у Остапка — гармата; моздір.)

Чим Остапко Варениця здивував хлопців — організаторів козацького війська? Власну розповідь підтвердіть словами з тексту.

Що у творі І. Крип’якевича «Малі козаки» здалося вам кумедним? Наведіть приклади з твору.

Про що свідчить клятва Василя перед хлопцями — малими козаками, і хлопців перед Василем? («— Отся шабля буде добрим на нагороду, а лихим — на кару. А я не зложу її, поки не помстимо нашої кривди і не здобудемо волі України.— Ми всі підемо з тобою, всі положимо голови за нашу вітчизну! — однодушно загомоніли хлопці»)

Які посади визначалися серед козацтва? (Отаман, писар, хорунжий (носить прапор), трубач, довбуш, обозний, суддя, осавули, старшини, пушкар, чура)

Чим пов’язана несподівана зустріч малих козаків з Б. Хмельницьким?

Мікрофон: «А чим власне ви змогли б допомогти рідному краю у скрутний для нього час?»

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Проведення тестового опитування

1. Події, які зображені у творі І. Крип’якевича, відбувалися:

А восени 1848 р.;  Б у минулому столітті;

В влітку 1864 р.;  Г за часів кріпаччини.

2. Гурт хлопців мав велике бажання побачити, як проходять козацькі війська, але ніяк це було зробити через те, що вони:

А випасали худобу і не могли її залишити самотньою;

Б боялися озброєних вояків;

В батьки заборонили їм це робити;

Г перебували у школі.

3. Серед гурту хлопців шепелявив і не вмів добре говорити:

А Василько Романів; Б Лесь Береза;

В Іван Чорний;  Г Грицуньо Петрів.

4. Козаки боролися за визволення рідного краю:

А з татарами;  Б поляками;

В німцями;   Г литовськими феодалами.

5. Як мешканці села зустрічали козаків?

А Без великої радості і бажання;

Б виявили байдужість;

В у святковому одязі;

Г стримано, але з великою повагою.

6. Народ, побачивши козаків, голосно вигукував:

А «Слава, слава нашим лицарям, слава освободителям!»;

Б «Боже, що ж це буде! Знову поневолення!»;

В «Вітаємо нову владу! Може, жити буде краще!»;

Г «Ого — го, буде тепер благодать на Україні!».

7. Яким чином козацтво припинило шум, крики селян?

А Вчинили стрілянину;

Б заторохтіли у барабани;

В перекрикували галас народу;

Г гучним свистом.

8. Дивлячись на козацьке військо, Василько був вражений:

А великим прапором, що майорів у середовищі оборонців;

Б організованістю і завзятістю військових;

В їхнім дорогим вбранням;

Г музиками козаків.

9. «Їхали козаки в рядах, різними відділами зі старшиною. Тисяча козаків» — це був:

А десяток;   Б полк;

В загін;    Г рота.

10. Про яку зброю не згадується у знарядді козацькому?

А Луки;    Б пістолети;

В кинджали;   Г спис.

11. Козацьке військо, лишаючи село, вирушило:

А під Львів;   Б до Новгорода;

В під Київ;   Г до Переяслова.

12. Хлопцям запропонував стати козаками:

А Іван Чорний;  Б Степан Великий;

В Василь Романів;  Г Лесь Береза.

13. Василько Романів був у віці:

А тринадцятирічному; Б чотирнадцятирічному;

В двадцятирічному;

Г коли вже треба було відповідати за свої вчинки.

14. Де здобув Василько шаблю?

А Викрав у військового поляка;

Б йому подарував її один із козаків;

В вона залишилася йому в спадок від діда;

Г знайшов, копаючи на гумні рів.

15. Чим здивував Остапко хлопців — організаторів козацтва?

А Залізною гарматою; б) військовим одягом;

В величезним луком; г) автоматичною гвинтівкою.

16. Яку кількість військових налічувало мале козацтво?

А Трохи не півсотні; б) більше як тридцять хлопців;

В майже сотню; г) не більше не менше — півдесятка.

17. Кому з молодих козаків належать слова: «Ми молоді, але готові віддати на службу вітчизні все наше життя, а як буде треба, то й смерть приймемо для добра України»:

А Василькові;  Б Остапові;

В Грицуньо;   Г Іванові.

18. Старший серед козаків, на думку хлопців, якого вони вибирали, вважався:

А отаманом;   Б полковником;

В сотенним;   Г десяцьким.

19. Серед малих козаків ледве не зчинилась сварка через те, що:

А кожний хотів бути отаманом або полковником;

Б виникло питання щодо зарахування Грицуньо до козацького гурту хлопців;

В всі хлопці хотіли «мати якийсь уряд»;

Г потрібно було визначити місце штабу, де б вони збиралися.

20. Із якою метою хлопці організували мале козацтво:

А щоб довести власну значимість у боротьбі з ворогом;

Б виявити власні здібності до військової справи;

В забезпечити дозвілля грою;

Г для боротьби з ворогами українського народу.

21. Богдана Хмельницького в народі називали:

А червоним сонечком;

Б козацьким батьком;

В визволителем народу;

Г оборонцем України.

22. Чим закінчилася зустріч Б. Хмельницького з малими козаками?

А Хлопців було висміяно за їх дитячу забаву;

Б мале козацтво було прийнято до запорозького війська;

В він не звернув уваги на малих козаків;

Г гетьман пообіцяв подарувати їм справжню зброю.

23. Село, де хлопці організували мале козацтво, називалося:

А Нова Воля;  Б Нова Водолага;

В Нова Правда;  Г Нові Піски.

24. Писарем малі козаки обрали Михайла Дяченка, бо він:

А має здібності грамотно висловлювати власну думку;

Б порядна, чесна, добра людина;

В гарно пише.

Г був обізнаним у граматиці.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.

2. Робота за картками

Картка № 1

1. Вмотивуйте, яке значення мало те, що хлопці вирішили стати козаками і прагнули боронити волю рідного краю.

2. Висловлюючи власну думку, прокоментуйте слова Василька Романіва: «Ми готові віддати наше життя, щоб здобути волю України!».

3. Яку думку висловлював Б. Хмельницький хлопцям стосовно їх великого бажання стати козаками?

А «...побідить Україна, як матиме таких хлопців»;

Б «Добре, що у нас є справжні оборонці рідної землі — це наше майбутнє»;

В «...ми пишаємося вами, хлопці, ви — наше майбутнє!»;

Г «Гартуйтесь, моя молодь, нам потрібна ваша сила і завзяття!»

Картка № 2

1. Доведіть, що хлопці всіляко прагнули стати козаками, вдаючись до всіляких зусиль? Власну думку обґрунтуйте.

2. Що мав на увазі дід Стефан, висловлюючи наступне: «Козаки не дбають за одіж, вони такі самі люди, як ми». Міркування щодо цього вмотивуйте.

3. «Малі козаки» І. Крип’якевича за жанровою спрямованістю — це:

А переказ;   Б історичне оповідання;

В казка про Б. Хмельницького; Г легенда.

Картка № 3

1. Чим пояснити те, що мешканці села святково зустріли козаків? Власну відповідь доведіть, посилаючись на текст твору.

2. Переконайте в тому, що козацьке військо на чолі з Б. Хмельницьким намагалося покращити життя українського села. Особисті міркування обґрунтуйте на підставі оповідання.

3. Зі скількох частин складається твір І. Крип’якевича «Малі козаки»?

А П’ятьох;   Б трьох;

В шести;   Г чотирьох.

V. ПІДСУМОК УРОКУ

Сьогодні, коли ми намагаємося наповнити реальним змістом проголошену незалежність України, дидактика скромного белетристичного доробку І. Крип’якевича здається дуже актуальною, бо, будуючи вільну державу, юні громадяни повинні пам’ятати, що вони мають усі підстави пишатися героїчним минулим своїх предків і знати правду про те, що і як «було колись в Україні».

VI. ОГОЛОШЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РОБОТИ ШКОЛЯРІВ

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготуватися до контрольної роботи № 3.

Відомості про авторів

Шленьова Марина Геннадіївна, аспірант кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені. Г. С. Сковороди

Кривобокова Аліна Ігорівна, викладач кафедри філології Донецького інституту соціальної освіти.