Всі публікації щодо:
Чернілевський Станіслав

Українська література 6 клас - Конспекти уроків - Посібник для вчителя - 2015 рік

Станіслав Чернілевський. Теплота родинного інтиму…, Забула внучка в баби черевички…. Настрої і почуття, висвітлені в поезіях (любов, доброта, висока духовність)

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом поета, навчити учнів виразно й усвідомлено читати його вірші, дати поняття про віршові розміри — ямб і хорей, про стопу та строфу; формувати навички визначення віршових розмірів, ритму; розвивати вміння прокоментувати відчуття, висловлені в цих творах, співвіднести їх із власними, пережитими особисто; виховувати осмислення ролі батьківського дому в житті людини, відповідальності за власну родину, виховувати в дітей почуття любові до власних батьків, до рідного дому.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет С. Чернілевського, підручник, таблиці з теорії віршування.

Теорія літератури: віршові розміри: ямб, хорей.

ХІД УРОКУ

I. Організація початку уроку.

Привітання, перевірка стану готовності учнів до уроку.

II. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок.

Метод «Мозкова атака».

— Що називають віршованим твором?

— Що таке рима?

— Дайте визначення поняття строфа.

— Хто такий ліричний герой? Чи можна думати, що це автор?

— Які настрої можуть передавати поетичні твори?

III. Повідомлення теми, мети та очікуваних результатів уроку.

Учні записують тему уроку в зошити.

IV. Мотивація учіння.

Слово вчителя.

На сьогоднішньому уроці ми поговоримо з вами про найдорожчих і найближчих нашому серцю людей — маму, тата, бабусь і дідусів.

Скільки б років нам не було, для них ми завжди залишатимемося дітьми. Батьки завжди хвилюються за своїх синів та дочок, як і раніше, так само віддано люблять і жаліють їх. Але і діти не повинні забувати про них і в дорослому віці мають стати вдячною опорою для матері й батька.

V. Сприйняття та усвідомлення учнями нового матеріалу.

1. Розповідь учителя про С. Чернілевського.

Станіслав Чернілевський народився 1950 року на Вінниччині. «Я народився поміж двох річок — невеличкою річкою Жван з її мілинами та глибинами та могутнім і тихим Дністром з його вирами та потужною течією, — так поетично починає про себе розповідь сучасний український письменник Станіслав Чернілевський. — Може, через те я так люблю водночас і найтонші, найдрібніші порухи і великі, могутні рухи. Береги Дністра, де я жив, були райськи благодатними: там росли колгоспні груші, яблука, сливи, абрикоси, виноград. Там були баштани. Природно, що поночі ми, хлопчаки, ватагою пробиралися ярами й цупили кавуни та дині або ж огірки та помідори, поки сторож не гнався за нами…. Є одне дитинство на все життя. Воно завжди — щастя. Може, єдине щастя в житті. Найдорожче. Як матір». Талант до поетичного слова виявився рано: він, будучи учнем четвертого класу, надрукував у районній газеті свій перший вірш проТараса Шевченка. Пізніше Станіслав Чернілевський навчався навпереміну в трьох вищих навчальних закладах: Київському університеті на філологічному факультеті, у Київському театральному інституті на факультеті кінорежисури, а також у Вінницькому педагогічному інституті. Упродовж життя працював учителем, потім на кіностудії імені О. Довженка. Зараз працює режисером і редактором на ТРК «Студія 1+1». зокрема відповідає за дубляжі українською мовою іноземних фільмів. Багато уваги приділяє студентам Київського національного університету театру, кіно й телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Ось яка багатогранна діяльність Станіслава Чернілевського.

Життєвий шлях Станіслава Чернілевського був вельми непростим. Хлопчик залишився без батька у багатодітній родині, тож довелося здобувати середню освіту в школах-інтернатах. З дитинства Чернілевський марив кінематографом і прагнув вступити на факультет кінорежисури. Його мрія збулася. У стінах Київського театрального інституту імені І. Карпенка-Карого він здобув фах кіносценариста. Працював на Київській кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка. Проте де б не був Станіслав Чернілевський, яку життєву дорогу собі не обрав би, він, перш за все, поет.

З дитячих мук, з тужби за мамою, перших стражденних почувань народжувалися його вимогливі поняття людини і світу, емоційні хвилі душі, котрі проносилися через усе дитинство й молодість, щоб ударити нині гучним прибоєм поетичного слова». Про палку любов до рідноі неньки свідчить вірш «Теплота родинного інтиму Мати творить диво, намагаючись зігріти свою родину, вона запалює піч і прив’язує «мотузком диму». хату до небес. У неї в гостях уже дорослий син, але в хаті, зігрітій материнським теплом, він знову стає малесенькою дитиною, його душа світліє, бо відчуває світло світанкового маминого вогню. Коли роз’їхалися діти, мати сумує, знову і знову чекає їх у спорожнілій хаті, щоб зігріти своєю теплотою. Пізніше свої найкращі думки мати пов’язує з онуками. Про це вірш «Забула внучка в баби черевички Коли літо «перекотилось». за село і осінь тихенько опустила «горіховий листок перед вікном». прийшла пора бабусі прощатися з онучкою, яка гостювала у неї в селі. Маленька дівчинка махнула «рученям». окропила повітря дитячим сміхом і поїхала в місто. Випадково забуті маленькі дитячі черевички нагадали бабусі про те, як вона була колись маленькою, про те, як підростали її діти, про маленьку онучку, яку хотілося б бачити частіше. Перед сном бабуся торкнулася до черевичків, щоб уві сні побачити їх маленьку господиню.

Любов до матері, до рідного дому сформувала особистість Станіслава Чернілевського. Надзвичайно тонкий лірик, він, як ніхто інший, зумів передати материнську гіркоту і сум розставання з рідними дітьми і онуками.

2. Ідейно-художній аналіз поезії «Теплота родинного інтиму».

2.1. Словникова робота.

Інтим, інтимний — особистий, задушевний; затишна обстановка, що сприяє відвертості, близькості.

Шиби — віконне скло.

Скрес, скреснути — зник, зникнути.

Досвіток — світанок, ранок.

Печія — пекучій біль.

Зело — зелень, трави.

Учитель. Придумайте по одному реченню з кожним з цих слів (усно).

2.2. Виразне читання вчителем вірша С. Чернілевського «Теплота родинного інтиму».

2.3. Обмін враженнями про прочитане.

— Де відбуваються події, змальовані у вірші?

— Які враження справив на тебе цей вірш? Поділися ними з однокласниками.

— Які настрої та почуття висловлені в поезії? (Прийом «Тренування»..

— Чи можна вважати поезію автобіографічною? Доведіть це.

— Який зміст вкладає поет в поняття «теплота родинного інтиму».

— Автор пише: «Знову я малесенька дитина». Як ви вважаєте, чи може доросла людина відчути себе дитиною і коли?

— Яка роль матері у житті ліричного героя? Яке місце мама займає у вашому житті?

— Як ти розумієш вислови «мотузочком диму хату прив’язала до небес».

— Що символізує вогонь у печі?

— Для того, щоб оте живе родинне тепло постійно наповнювало нас, оберігало, підтримувало, подумайте, які сімейні цінності ми повинні в собі формувати з дитинства.

— Визначте тему твору. (Спогади письменника про рідну хату, власне дитинство, матір, її доброту та щирість.)

— Яка ідея твору? (Уславлення найголовніших людських цінностей — материнської любові, батьківської хати, щасливих років дитинства.)

— Що основне доносить автор читачеві? (Людина ніколи не зможе забути і завжди пам’ятатиме те рідне місце, де вона народилася, теплоту батьківської оселі, чарівне дитинство.)

2.4. «Художники слова».

Учитель. Продумайте і розкажіть історію ліричного героя (робота в парах).

(Наприклад: син працює у місті, має квартиру з усіма вигодами. Досягнув успіхів у своїй професійній діяльності, дуже зайнятий і заклопотаний. Але час від часу обов’язково приїжджає у своє рідне село, у звичайний сільський будиночок. Милується димом, що прив’язав мотузочком хату до небес, заслуховується гоготінням полум’я в печі. І від ласкавого маминого слова, ніжної руки стає йому так добре, лагідно й спокійно на душі, що відступають усі життєві негаразди, тривоги й клопоти. Знову він — маленька дитина в родинному гніздечку під крильцем невсипущої мами).

2.5. Аналіз художніх засобів вірша.

Учитель. Випишіть з тексту вірша метафори, визначте їх роль.

(» На шибках досвіток не скрес». «мотузочком диму хату прив’язала до небес». «полум'я гуляє». «зникає гіркотина». «не катує серце печія». «душа світліє». хата «прив'язана до неба… маминим вогнем».)

3. Слово вчителя.

Про палку любов до рідної неньки свідчить вірш «Теплота родинного інтиму». Мати творить диво, намагаючись зігріти свою родину, вона запалює піч і прив’язує «мотузком диму». хату до небес. У неї в гостях уже дорослий син, але в хаті, зігрітій материнським теплом, він знову стає малесенькою дитиною, його душа світліє, бо відчуває світло світанкового маминого вогню. Коли роз’їхалися діти, мати сумує, знову і знову чекає їх у спорожнілій хаті, щоб зігріти своєю теплотою. Пізніше свої найкращі думки мати пов’язує з онуками. Про це вірш «Забула внучка в баби черевички». Коли літо «перекотилось». за село і осінь тихенько опустила «горіховий листок перед вікном». прийшла пора бабусі прощатися з онучкою, яка гостювала у неї в селі. Маленька дівчинка махнула «рученям». окропила повітря дитячим сміхом і поїхала в місто. Випадково забуті маленькі дитячі черевички нагадали бабусі про те, як вона була колись маленькою, про те, як підростали її діти, про маленьку онучку, яку хотілося б бачити частіше. Перед сном бабуся торкнулася до черевичків, щоб уві сні побачити їх маленьку господиню.

4. Ідейно-художній аналіз вірша «Забула внучка в баби черевички».

4.1. Виразне читання вчителем вірша С. Чернілевського «Забула внучка в баби черевички».

4.2. Обмін враженнями від прочитаного вірша.

— Які почуття викликала у тебе поезія? Поділися ними зі своїми однокласниками.

— Яким настроєм і почуттями пройнято цей вірш?

— Через що бабуся плакала, коли від’їжджала внучка?

— Чому хата в поезії названа спорожнілою?

— Що свідчить про велику любов бабусі до своєї внучки?

— Яку роль у передачі почуттів старенької жінки відіграють черевички?

— Як би ви могли завадити сумним почуттям бабусі?

— Що б ви порадили внучці?

— Як ви думаєте, чому саме горіховий листок упав перед бабусиним вікном?

— Що він, на вашу думку, може символізувати? (Горіх — символ багатства для когось, а не для себе. Він — багате дерево, яке бідне саме по собі: дає багатий урожай своїх плодів, але це не збагачує його власних сил. Тобто наші рідні, бабусі, дідусі віддають нам все, що мають: свою любов, тепло душі, надихають нас на добрі справи.)

— Як ви вважаєте, яка основна думка твору? (Звернення до нас, читачів, любити рідних, не забувати їх, уміти дякувати за ласку і тепло.)

4.3. Аналіз художньої мови твору.

— Як ви розумієте зміст рядків: «І осінь їй тихенько опустила горіховий листок перед вікном».

— Навіщо, на вашу думку, поет використовує образні вислови: «перекотилось літо за село». «бризнувши в зело». «і осінь їй тихенько опустила горіховий листок перед вікном».

— Знайдіть у вірші слова зі зменшено-пестливими суфіксами й випишіть їх у робочий зошит. З якою метою автор використовує їх?

4.4. Складання сенкану на тему: «Бабуся».

Бабуся.

Самотня, старенька.

Сумує, чекає, любить.

Їй потрібна турбота дітей.

Берегиня.

5. Вивчення теорії літератури.

5.1. Слово вчителя.

Кожен вірш, як ви знаєте, має свій ритм, свою мелодію. Ці ритми бувають різні (а відповідно, і звучання, настрій твору) — бадьорі, мажорні або сумні, протяжні, мінорні, спокійні, ліричні, плавні.

Для української поезії характерне силабо-тонічне віршування. З грецької мови: (склад + наголос).

Це означає, що в основі лежить однакова кількість складів у рядках, які римуються, визначено послідовність наголошених і ненаголошених складів у рядках. Найпростішою одиницею виміру віршованого ритму є стопа.

5.3. Самостійна робота учнів з підручником.

— Що таке стопа і які є види стоп ви дізнаєтесь, прочитавши інформацію у підручнику.

Довідка.

Стопа — повторювана частина віршованого рядка, що складається з одного наголошеного та одного чи двох ненаголошених складів.

Хорей — наголошена 1-ша стопа.

Ямб — наголошена 2-га стопа.

5. 3. Практичне завдання.

Учні записують уривок з вірша та заповнюють картки, виконуючи завдання:

а) розстав наголоси, враховуючи ритмічність; нам потрібні не правильні наголоси, як у словнику, а такі, які відчитуються у вірші;

б) намалюй схему з ненаголошених і наголошених складів;

в) поділи склади на стопи вертикальною рискою;

г) визнач назву стопи, вказуючи кількість її вживання у рядку.

VII. Узагальнення та систематизація знань.

Методичний прийом «Пінг-понг».

Учні по черзі ставлять одне одному запитання за опрацьованою темою.

VIII. Підбиття підсумків уроку.

1. Усна рефлексія.

На уроці я…

► дізнався…

► зрозумів…

► навчився…

► найбільші труднощі відчув…

► не вмів, а тепер умію…

► змінив своє ставлення до…

► На наступному уроці я хочу…

2. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів, їх мотивація.

IX. Повідомлення домашнього завдання.

1. Обсяг домашнього завдання для обов’язкового виконання: навчитися виразно читати поезії С. Чернілевського, відповідати на запитання, вміщені у підручнику; вивчити теоретичні відомості про віршові розміри.

2. Обсяг домашнього завдання для виконання за бажанням:

♦ для учнів високого рівня навченості: придумати і розказати історію бабусі й онуки;

♦ для учнів достатнього рівня навченості: створення родинного кола: намалювати коло і вписати всіх людей, яких ви любите, цінуєте, які вас зігрівають у цьому світі.