Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Українська література 6 клас - Конспекти уроків - Посібник для вчителя - 2015 рік

Гумористичні твори. Гумористичне і сатиричне зображення. Жанрова різноманітність гумористичних творів (анекдоти, байки, усмішки, гуморески, співомовки та ін.). Велика роль гумору в житті українців

Мета: дати поняття про гумор та сатиру, їхню роль у нашому житті; домогтися розуміння учнями ролі гумору в житті українців; виробляти вміння розрізняти жанри гумористичних творів; розвивати пам’ять, образне мислення; виховувати кращі людські якості.

Тип уроку: урок формування вмінь та навичок.

Обладнання: збірки творів письменників-гумористів, жартівливі малюнки, «Дерево пізнань». таблиця «Жанри гумористичних творів».

Теорія літератури: комічне, гумор, сатира, байка, гумореска, співомовка, усмішка, анекдот.

ХІД УРОКУ

I. Організація початку уроку.

Привітання, перевірка стану готовності учнів до уроку.

II. Актуалізація та корекція опорних знань, умінь, навичок.

1. Слово вчителя.

«Сміх — це здоров’я, сміхом можна більше вразити, ніж лайкою чи навіть бійкою». — говорять у народі. Українці завжди відзначалися дотепністю, розвиненим почуттям гумору, вмінням посміятися не лише над іншими, а й над самим собою.

2. Методичний прийом «Методика одного речення».

Учитель. Наш народ склав багато прислів’їв, приказок про сміх. Зачитайте ці перлини народної мудрості.

✵ учні по черзі зачитують підібрані вислови про сміх, коментують їх зміст;

✵ учні вибирають найвлучніше висловлювання, яке слугуватиме епіграфом до уроку;

✵ учень записує це висловлювання на дошці.

III. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів.

Учні записують тему уроку в зошити.

IV. Вивчення нового матеріалу.

1. Слово вчителя.

«Треба любити людину. Більше, ніж самого себе. Тільки тоді ти маєш право сміятися. І тоді людина разом з тобою буде сміятися… із себе, із своїх якихось хиб, недоліків». — так зазначав у своєму щоденнику Остап Вишня. І дійсно, сміятися треба вміти так, щоб не образити, не поранити людську душу, навіть говорячи про непривабливі речі. Творча натура будь-якого гумориста — зауважувати в житті всі негаразди, вади, болі, пропускати їх крізь своє серце, а потім шукати дотепне, влучне слово, щоб дошкульно висміяти чи доброзичливо покепкувати над ними. Завдання це нелегке: як же треба любити людину, щоб, глузуючи з неї, дбати про її і всієї нації моральне здоров’я!

Із сумною іронічною посмішкою розкривають гумористи і менталітет українця, його негативні національні риси.

Але творче кредо письменника-гумориста — писати щось веселе; тому найвищий гонорар для гумориста — веселий блиск в очах народу.

2. Робота з таблицею «Жанри гумористичних творів».

Гумористичні та сатиричні твори дуже різноманітні за жанром. Це й анекдоти, і гуморески, і співомовки, і байки, і усмішки. До речі, жанр усмішка започаткував Остап Вишня.

Анекдот — жанр фольклору — коротка жартівлива розповідь про якийсь цікавий життєвий випадок з несподіваним і дотепним закінченням.

Байка — невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, в якому людське життя відтворюється або в образах тварин, рослин і речей, або зведене до простих і умовних стосунків.

Усмішка — різновид фейлетону та гуморески, введений в українську літературу Остапом Вишнею.

Гумореска — невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю.

Співомовка — короткий віршований ліро-епічний твір, часто побудований на якомусь народному анекдоті, приказці або казковому мотиві.

Фейлетон — художньо-публіцистичний жанр літератури, в основі якого лежать реальні факти, зображені в сатиричному або гумористичному плані.

3. Робота в зошиті.

Слово вчителя.

Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: «Сміх — це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя». Здається, люди зрозуміли це задовго до Гюго. Тисячоліттями людство складало, зберігало і передавало наступним поколінням веселі казки, дотепні історії, жартівливі пісні, кумедні побрехеньки, анекдоти, гуморески. Та хіба все перелічиш? Сміх як сонце, має тисячі променів і промінців. Сміх має велику силу!

«Висміяти — значить вилікувати». — стверджував М. Горький.

Сміх може бути гострим і викривальним — це сміх сатири. А може бути добрим і співчутливим, а не злим чи глузливим. Саме такий сміх зустрінемо у гуморесках, усмішках, анекдотах.

(Учні записують в зошити визначення гумору і сатири).

Гумор — м’яка форма комічного; сміх, який не ставить за мету викриття явищ; добродушне висміювання.

Сатира — вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість.

4. Збагачуємо мовлення.

Учитель. З’ясуйте значення поданих фразеологізмів і введіть їх у самостійно складені речення.

У доброму гуморі — у хорошому настрої.

Не в гуморі — у поганому настрої.

V. Первинне застосування нових знань.

Читання гумористичних творів, визначення в них засобів комічного.

Гуморески.

Жартівник

В нас жартун у класі є,

Всім він прізвиська дає.

Каже: — Я мастак до жартів! —

Та чого ті жарти варті?

Зве він «Савою». — Савенка,

«Головою». — Головенка,

А Саченкову — «Сачок».

Маслаченка — «Маслачок».

Зве Зарудного — «Заруда»…

А його всі звуть — «Зануда».

Грицько Бойко

Настирливий

— Ти спиш, Семене, при вікні?

— Ні.

— То, може, плачеш в тишині?

— Ні.

— Одержав вісті ти сумні?

— Ні.

— То просто думаєш, дивак?

— Так.

— Про що ж ти думаєш, Семене?

— Щоб відчепився ти від мене!

Грицько Бойко

Кажуть люди, що у жаби хитрість є така:

Заховається у травці, виткне язика…

А метелик тільки сяде на її язик,

Хитра жаба — цап зубами… і метелик зник.

Байка вся, але до цього думка в мене є,

Хто язик великий має, той не пропаде!

Павло Глазовий

Анекдоти.

— Ти чому запізнився в школу?

— Я хотів порибалити, а батько не взяв мене.

— Правильно зробив. Він, мабуть, пояснив тобі, чому треба йти до школи, а не рибалити.

— Звичайно. Він сказав, що черв’яків мало, на дві вудочки не вистачить.

Жартівливі загадки.

✵ На яке дерево сідає ворона під час дощу? (На мокре.)

✵ Де вода стоїть стовпом? (У склянці.)

✵ Якою хворобою на суходолі ніхто не хворіє? (Морською.)

✵ Коли руки бувають займенниками? (Коли їх ви-ми-ти.)

✵ Що в людини під ногами, коли він йде по мості? (Підошви чобіт.)

✵ По чому часто ходять і ніколи не їздять? (По сходах.)

✵ Як далеко в ліс може забігти заєць? (До середини лісу, далі він уже вибігає з лісу.)

✵ Що станеться з вороною через три роки? (їй піде 4-й рік.)

✵ Під яким деревом ховається заєць під час дощу? (Під мокрим.)

✵ У сімох братів по сестрі. Скільки усього сестер? (Одна.)

VI. Самостійне застосування учнями знань.

1. Методичний прийом «Асоціативне гронування».

Учитель. Охарактеризуйте гумор і сміх, розписавши кожну літеру цих слів.

Г — гарний

У — усмішка

М — мудрість

О — обережність

Р — радість

С — сила

М — молодість

І — іскра

X — хороший

2. Творча майстерня.

Учитель. Беручи за основу записані асоціації, складіть власний гумористичний твір про комічний випадок із життя.

VІІ. Підбиття підсумків уроку.

1. Слово вчителя.

Всі ми любим щирий сміх,

І з веселого й дурного

Посміятися не гріх.

Добрий сміх не б’є, не мучить,

Він на світі жити учить,

Чим і бажаний для всіх

Шанувальників своїх.

П. Глазовий

Кажуть, сміх продовжує життя людини. Він приносить радість і задоволення. Тож смійтеся на здоров’я і даруйте своїм рідним, друзям ці світлі і щирі почуття.

2. «Дерево пізнання».

Учні занотовують на клейких аркушах нову інформацію, отриману на уроці, і приклеюють їх на гілках намальованого дерева.

VIII. Повідомлення домашнього завдання.

1. Обсяг домашнього завдання для обов’язкового виконання: вивчити теоретичний матеріал, вміщений у підручнику.

2. Обсяг домашнього завдання для виконання за бажанням:

для учнів високого рівня навченості: скласти сенкан про гумор;

для учнів достатнього рівня навченості: підготувати відомості про виникнення і розвиток байки.