Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Українська література 6 клас - Конспекти уроків - Посібник для вчителя - 2015 рік

УРОК 65. Урок позакласного читання. Гумористичний дивосвіт Петра Ребра. “Козацькі жарти”

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю поета, гумориста

П. Ребра; розвивати учнівські творчі здібності, почуття гумору; формувати в дітей навички виразного читання, вміння аналізувати гумористичні твори та розвивати художній смак; виховувати почуття прекрасного, активної життєвої позиції, високих моральних якостей

Тип уроку: урок формування вмінь та навичок.

Обладнання: портрет П. Ребра, плакат з епіграфом, книжкова виставка, малюнки учнів.

Сміх людський — чудесна штука!

Він — мистецтво і наука...

Добрий сміх не б’є, не мучить,

А на світі жити учить,

Тим-то й бажаний для всіх.

П. Ребро

ХІД УРОКУ

I. Організація початку уроку.

Привітання, перевірка стану готовності учнів до уроку.

II. Актуалізація та корекція опорних знань, умінь, навичок.

1. Слово вчителя.

Я думаю, усі зі мною погодяться, що Україна, яка не сміється, — то не Україна. Сміх — це національна риса українського народу, це одна із тих ментальних особливостей, що вирізняє нас із-поміж інших народів світу. З історії ми знаємо, що наші предки-запорожці були народом веселим: любили і жартувати, і веселитися.

2. “Криниця мудрості народної”.

Учитель. В устах нашого народу і до сьогодні живуть прислів’я і приказки, фразеологізми про сміх. Я почну, а ви, будь ласка, продовжте.

“В оселю, де звучить сміх, не заглядає нещастя”, — говорить народна мудрість.

(Учні наводять приклади прислів’їв, приказок і фразеологізмів про сміх).

Прислів’я, приказки, фразеологізми:

• І сміх, і гріх; курям на сміх; кишки рвати; кури засміють; заходитися сміхом; рвати боки; сушити зуби; заводити хихоньки та хахоньки; брати на глум.

• Смійся-смійся, а за смішки плачем відповісь.

• Сміх! нам регочеться, а їм не хочеться.

• Вам сміх, а мені біди міх.

• 3 других сміявся, а сам в біду попався.

• Насміхався голий зі стриженого.

• Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться.

• Одні очі і плачуть і сміються.

• Не смійся з другого, щоб і тобі не було того.

• Не смійся із старого, бо й ти будеш старий.

• Хто у п’ятницю сміється, той у неділю плаче.

• Вмій жартувати, та знай коли перестати.

• Не треба з тим жартувати, що болить.

• Я на жарт сказав, а він на правду взяв.

3. “Хвилинка-цікавинка”.

Учитель. Що з цього приводу кажуть вчені? Я чула, що одна хвилина щирого сміху дарує 11 днів життя.

(Від учнів звучить додаткова інформація про сміх.)

Учитель. Хочеться і мені запропонувати вам свій варіант — вислів Петра Ребра, який дуже хочеться винести як девіз нашого уроку:

Нехай народові на втіху

Живе козацький заповіт:

Хто помира щодня від сміху,

Той буде жити сотню літ.

4. Методичний прийом “Асоціативний кущ”.

Учитель. Чи варто переконувати нас у тому, що людина з почуттям гумору — це людина... А щоб дізнатися, яка ж ця людина, спробуйте скласти асоціативний кущ.

III. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів.

1. Слово вчителя.

Сьогодні на уроці ми ознайомимося з життєвим і творчим шляхом прекрасної людини, талановитого письменника, майстра сміху, козацького нащадка — Петра Павловича Ребра.

2. Учні записують тему уроку в зошити.

IV. Вивчення нового матеріалу.

1. Доповідь учня про життя і творчість Петра Ребра.

Петро Павлович Ребро народився 19 травня 1932 року в селі Білоцерківці, Куйбишевського району Запорізької області в родині селянина.

Закінчив Запорізький державний педагогічний інститут, служив в армії, вчителював у Малокатеринівській СІП, працював у редакціях обласних газет “Червоне Запоріжжя”, “Запорізька правда”, в обласному книжково-газетному видавництві, в обласному управлінні культури, з 1967 року — відповідальний секретар Запорізької організації Спілки письменників України.

П. Ребро — фундатор Запорізької обласної організації національної спілки письменників України (очолював більше 30-ти років), виховав цілу плеяду талановитих літераторів, заснував ряд літературно-мистецьких свят, зокрема, “Поетичний травень”, а також альманахи “Хортиця”, “Спокута”, “Весела Січ”.

Як депутат обласної ради багатьох скликань, активно відстоював права української мови і культури в регіоні, виступив проти будівництв, які загрожували землякам ще більшими екологічними лихами, енергійно домагався будівництва обласної бібліотеки імені О.М. Горького, Історичного музею на о. Хортиці, кінотеатру “Перемога” та інших соціально-культурних об’єктів.

Один із засновників обласної організації Товариства української мови “Просвіта” і Асоціації національно-культурних товариств Запорізької області, президент (кошовий) Міжнародної асоціації гумористів і сатириків “Весела Січ”.

Друкується з 1946 року. Перша збірка віршів “Заспів” вийшла в 1955 році. Нині в доробку письменника — сто книг для дорослих і дітей. Значна частина з них побачила світ у роки незалежності України. Це, зокрема, “Вибрані твори” в 5-ти томах, гумористична серія “Козацькі жарти” (12 книг), веселий календар “Козацький сміховник”, трилогія “Сміхотерапія”, дослідження “Т. Шевченко і Запоріжжя”, книжки для дітей “Квіти мають імена”, “Трінь і Трінька” та ін.

Працював також у жанрі поетичного перекладу.

Очевидно, що сам Бог велів поету стати гумористом, бо все життя він прожив у козацькому краї:

Спасибі, доле ,що нам судила

У цьому краї пізнати світ.

Спасибі, непе, що ти навчила

Дзвінкої мови з дитинних літ.

Про початок своєї літературної стежини П. Ребро згадував так: “Мені було неважко — у мене навіть ім’я та прізвище римуються: Бог ніби вказав мені, якою стежкою йти. Моя матуся, хоч у, дитинстві вчилася лише у церковноприходській школі, знала напам’ять багато віршів і молитов. Удова з трьома дітьми, вона була вкрай перетруджена працею в колгоспі й на власному городі, але оптимізму не втрачала і на всі випадки життя мала власні римовані приповідки. Наприклад, кажу: “Мамо, їсти!” — а вона: “Ніде сісти!” Або: “Де моя ложка?” — “Взяла ворожка!”

Твори П. Ребра перекладені багатьма мовами світу. Вони ввійшли до антологій, календарів, шкільних підручників тощо.

Петро Ребро є номінантом Національної премії України імені Т. Г. Шевченка та лауреатом літературних премій імені С. Руданського, імені І. Нечуя-Левицького, імені П. Тичини, імені Остапа Вишні.

Помер П. Ребро 22 березня 2014 року.

2. Слово вчителя.

На сторінках збірок П. Ребра вміщено понад дві сотні жартів. Отих самих, козацьких!

Я зведусь у стремені

Й серцю стані щемно:

Що іще ти на коні —

Відчувать приємно.

Затріпоче корогов,

І збагнеш зненацька,

Що у тебе в жилах кров

Не якась — козацька.

П. Ребро, “На коні”

Гумор П. Ребра високо оцінили сучасники митця, зокрема Павло Глазовий так відгукувався про збірку “Козацькі жарти”: “Те, що Ви зуміли видати таку чудову, розумну книжку, я вважаю козацьким подвигом. Ви не просто воскрешаєте й поширюєте прекрасний гумор. Ви нагадуєте всім землякам своїм і не тільки землякам, що дух козацький не вмре й не загине”.

V. Первинне застосування нових знань.

Конкурс на краще виконання гуморесок П. Ребра.

КОЗАЦЬКА МОЛИТВА

До церкви причвалав старий козак.

В поклоні ледь не до землі зігнувся:

— Зроби, о Боже милосердний, так,

Щоб я сьогодні ж в турка обернувся!

Почув слова ці випадково піп,

Що і походи знав в житті, і битви:

— Ти, батьку, збожеволів?

Чи осліп?

Що за безглузді просьби і молитви?

Хіба не турок напада на Січ?

Хіба не він чига на нас край шляху?

Козак зітхнув:

— Не в тому, отче, річ!

Я зроду не молився ще аллаху.

Конини навіть в рот я не беру,

А навпаки — люблю вминати сало.

Я просто хочу, щоб, коли помру,

Хоч на одного турка менше стало!

ОСЕЛЕДЕЦЬ

Цікавий джура і козак бувалий

Тихенько розмовляють в холодку.

“Ви, батьку, ще мені не розказали,

Навіщо оселедець козаку?”

“Потрібна річ! Наприклад, доведеться

Переплисти лиман, або Дніпро:

Якраз на голові до оселедця

Прив’язуємо ми своє добро.

Перепливем — дивуються татари.

Адже ми щойно вийшли із води,

А в нас сухі сорочки й шаровари,

Тікають з переляку хто куди!”

ВЕЛИКИЙ ГРАМОТІЙ

Не встиг на Січ прителіпатись,

Як став хвалитися Мусій:

— А я умію розписатись!

(Мовляв, великий грамотій).

А вже бувалі запорожці

Йому і кажуть: — Не хвались!

Ти спершу шаблею на спині

У бусурмана розпишись!

СЕКРЕТИ

Обозний писарю говорить

(Він щойно написав листа):

— Що ти нашкрябав, крючкотворе?

Його ж ніхто не прочита!

— Атож, ніхто, — погодивсь писар.

Але облиш слова круті,

Адже це я зробив навмисне,

Бо є секрети у листі!

ПОСЛИ

До князя Нечоси (його на віки

Весь люд український прокляв недаремно)

У справі якійсь прибули козаки

І вислухати просять — статечно і чемно.

А князь той давай глузувати із них.

— Це хто вас, — регоче нахабно у вічі, —

Прислав отаких дивовижно дурних?

Чи, може, розумних бракує на Січі?

— Чому ж, — одказали поважно посли, —

У нас мудрагелів на Січі немало,

Одначе вони до розумних пішли,

А нас — ти вже вибач — до тебе послали!

ПОРАДА

Прийшов козак до кошового

І каже: — Що за чортівня?

Не можу, батьку, я в нікого

Собі позичити коня!

Питав Левка, Хвеська, Романа...

Який народ у нас скупий!

— А ти звернись до бусурмана, —

Йому порадив кошовий.

НЕВМИРУЩИЙ ОВЕРКО

Прощайте, брати!

Для Оверка Опари

Настала хвилина тяжка:

Зненацька схопили його яничари

Й на страту ведуть козака.

Ведуть і глузують із нього бандити:

— Скажи що з тобою робить?

— Скарати на горло? За гак почепити?

Чи, може, в Дніпрі утопить?

А той: — Зачекайте, подумаю трошки.

В цім ділі спішити не слід.

Я вам розповім, що сказала ворожка,

Коли вирушав я в похід.

Сказала: “Живим ти повернешся з бою

І житимеш цілих сто літ.

Якщо ж ти загинеш, то разом з тобою

Сто турків піде на той світ!”

— Сто турків? — засмикались враз яничари.

Та це ж не козак, а шайтан!

Оглянувся він, а довкола Опари —

Нікого. А де ж бусурман?

Той шаснув у хащі, той гулькнув у воду,

Той в землю зарився, мов кріт.

...Оверко живим повернувся з походу

І жив іще, кажуть, сто літ.

ХТО ЗА ЩО ВОЮЄ

Доводив пан січовикам:

— Ми вояки хороші:

За честь воюємо, а вам

Одне лиш треба — гроші!

— Ти, — козаченько одвіча, —

Про честь не згадуй всує:

Кому чого не вистача,

То той за те воює!

ГРІЗНИЙ УКАЗ

Отож і видала указ

Украй розгнівана цариця:

“Уб’ю, хто скаже ще хоч раз,

Що я дурна, немов ослиця!”

І домоглась свого таки

Імператриця-упириця!

Тепер казали козаки:

“Вона розумна, мов ослиця!”

ЕПІЛОГ

В крові у нас козацькі гени.

В душі у нас весела Січ.

Вона дарує нам натхнення,

Вона співає день і ніч.

Її імення на скрижалі

Удячне людство занесло,

Бо запорожець і на палі

Жартує, ворогу на зло.

Зубами недруги скрегочуть

І їх хапають дрижаки,

Коли сміються і регочуть

На Запоріжжі козаки.

Складають зброю супостати

І їх терзає каяття,

Бо сміх — це дух, що не зламати,

Бо сміх — це воля до життя.

Цей сміх — найбільша сила нині,

Це горді крила поколінь.

На них новітній Україні

В майбутнє линути.

Амінь.

VI. Самостійне застосування учнями знань.

1. Прийом “Есе”.

Вільний твір-міркування щодо конкретного питання, який передбачає вираження своєї точки зору, особистої оцінки предмета міркування.

Учитель. Які риси козацької вдачі розкриває П. Ребро у своїх творах? Висловіть власні думки у формі есе (до 8 речень).

2. Зачитування учнями складених есе.

VII. Підбиття підсумків уроку.

1. Слово вчителя.

Гумор Петра Ребра — справді національний, його книги звеличують невмирущий козацький дух, мудрість, оптимізм наших пращурів: письменник дивиться на наше минуле очима патріота- жартівника. Чимало історій, пригод, ситуацій звучать напрочуд актуально, повчально, мають не лише пізнавальне значення, але й виховують читача. Сміх у нашого майстра добродушний, людинолюбний, він завжди незлостивий і делікатний. Гуморески, фейлетони, драматичні замальовки, співомовки, притчі, анекдоти, пісні, віршові й прозові мініатюри — все це сповнене козацької мудрості, приперчене добротною запорізькою іронією та пронизане січовою волелюбністю.

2. “Методика одного речення”.

Учні зачитують і коментують зміст епіграфа уроку.

Сміх людський — чудесна штука!

Він — мистецтво і наука.

Він — в житті і для життя,

Від малого й до старого

Всі ми любим щирий сміх,

Бо з нікчемного й смішного

Посміятися не гріх.

Добрий сміх не б’є, не мучить,

А на світі жити учить.

Тим-то й бажаний для всіх

П. Ребро

3. Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів на уроці.

VIII. Повідомлення домашнього завдання.

1. Обсяг домашнього завдання для обов’язкового виконання: виразно читати гуморески П. Ребра.

2. Обсяг домашнього завдання для виконання за бажанням:

для учнів високого рівня навченості: скласти кросворд за творами П. Ребра;

для учнів достатнього рівня навченості: прослухати аудіозапис пісні на слова П. Ребра “Гей, шуми, Великий Луже!”





загрузка...