Всі публікації щодо:
Глібов Леонід

Українська література 6 клас - Розробки уроків - Р. Орищин - 2017 рік

Леонід Глібов. Визначний український байкар, поет. Викривальна і повчальна спрямованість байок письменника. Побудова байки. Жаба і Віл

Мета: домогтися розуміння учнями ролі гумору в житті українців; виробляти вміння розрізняти жанри гумористичних творів, розповідати про особливість побудови байки, поповнити знання про Л. Глібова як про українського байкаря, поета; проаналізувати байку «Жаба і Віл»; розвивати культуру зв’язного мовлення, вміння зіставляти описане в байці з реальним життям; грамотно висловлювати власні думки, судження, логічно й послідовно аргументувати міркування; виховувати почуття поваги до видатного українського байкаря Л. Глібова та його творчості, негативне ставлення до несправедливості, брехні, скупості; формувати активну життєву позицію.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Засоби навчання: підручник, проектор, портрет Л. Глібова, виставка книжок байкаря, ілюстрації до творів.

Випереджувальне завдання: учні-біографи готують усне повідомлення «Знайомство зблизька». про життєвий шлях Л. Глібова; учні-літературознавці — повідомлення «Байка як літературний жанр».

ТЛ: гумор, сатира, байка, алегорія, мораль.

Епіграф до уроку:

Сміх — це сонце; воно проганяє зиму з людського обличчя.

Віктор Гюго

Перебіг уроку

І. Організаційний етап.



II. Актуалізація і корекція опорних знань учнів.

Перевірка домашнього завдання.



Евристична бесіда.

— Чому і з чого сміється людина?

— Який буває сміх? (Доброзичливий і злий, в’їдливий)

— Хто такий Л. Глібов? Що вам відомо про цього видатного українського байкаря, поета?

— Які його твори ви вже знаєте?

— Назвіть відомих байкарів світової літератури. (Езоп, Іван Крилов, Жан де Лафонтен)

III. Повідомлення теми, цілей, завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Як ви розумієте епіграф до уроку?

— Як ви вважаєте, чи щасливо живеться людині, котра постійно сумує? Пригадайте повчальну казку В. Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон».

Слово вчителя.

«Треба любити людину. Більше, ніж самого себе. Тільки тоді ти маєш право сміятися. І тоді людина разом з тобою буде сміятися… із себе, із своїх якихось хиб…». — так зазначав у своєму щоденнику видатний український гуморист Остап Вишня. І дійсно, сміятися треба вміти так, щоб не образити, не поранити людську душу, навіть говорячи про найнепривабливіші речі. Творча натура будь-якого гумориста має пильно помічати в житті всі негаразди, вади, болі, пропускаючи їх крізь своє серце, а потім шукати дотепне, влучне слово, щоб дошкульно висміяти чи доброзичливо покепкувати з них.

Отже, сміятися можна по-різному — легко, доброзичливо, жорстоко, гостро; можна прямо вказувати на предмет висміювання, а можна приховувати його тощо. Тому серед комічного варто виокремити жанрові різновиди — гумор (анекдот, усмішка, гумореска, співомовка) та сатира (байка).

Словникова робота.

Гумор — доброзичливий, жартівливий сміх, що допомагає виправити певні вади людського характеру, поведінки.

Сатира — гостре висміювання, критика чогось або когось, його поведінки.

Учні записують значення термінів у зошити.



IV. Сприймання й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу, осмислення об’єктивних зв’язків і взаємозалежностей у ньому.

Слово вчителя.

Близько ста років тому в єдиному на той час в Україні дитячому журналі «Дзвіночок». почали друкувати «Загадки і жарти Дідуся Кенира». Дотепний автор сипав веселими віршами, байками, загадками, казками та жартами. За підписом «Дідусь Кенир». стояв талановитий ніжний поет-лірик, блискучий байкар, творець дитячих загадок, зокрема таких оригінальних за формою, як акровірш, улюбленець української дітвори Леонід Глібов.

Чому він назвав себе Дідусь Кенир? Кажуть, що його батько купив колись собі співучого кенира. Послухати його спів сходились усі сусіди. На запитання: «Куди йдете?». — вони відповідали: «До Івана Кенира». Так і прозвали батька — Кенир.

Леонід Глібов написав 170 байок, понад 50 загадок, 14 акровіршів. Деякі з них Микола Лисенко навіть поклав на музику, і вони стали народними піснями.

Сьогодні на уроці ми ознайомимося лише з одним аспектом творчої особистості Леоніда Глібова — його байками.

Перевірка випереджувального завдання «Знайомство зблизька».

Орієнтовне повідомлення учнів-біографів.

1-й учень. Народився Леонід Глібов у селі Веселий Поділ на Полтавщині. Батько його, Іван Назарович, працював управителем маєтку поміщиків Родзянків. Вони поважали його за ретельну службу, за розум, завжди з ним радились в усіх господарських справах. Мати, Орина Гаврилівна, виховувалась у родині пана Трощинського, в якого домашнім театром керував батько Миколи Гоголя. Орина Гаврилівна була освіченою і культурною жінкою, отож вона стала і першою вчителькою Глібова.

У дитинстві Льолик (так усі його звали) був веселим і жвавим. Любив усе красиве, а найбільше — доглядати за квітами. За це його прозвали «королем квітів». Вітаючись з ним, казали: «Здоров був, Льолику, квітчастий королику». Мав Льолик і багату творчу уяву: коли слухав казки баби Одарки, перед ним виразно вимальовувались особливості характеру й звички вовків, левів, зайців, лисиць. Йому навіть здавалося, що тварини насправді думають і розмовляють, що серед них є добрі й злі, багаті й бідні. А як він захоплювався колядками й щедрівками! То був чарівний світ казки.

2-й учень. Коли настав час здобувати освіту в гімназії, тринадцятирічний хлопець так засумував за рідною домівкою, що всю тугу вилив у своєму першому вірші «Сон».

Л. Глібов любив дітей. Він якийсь час працював учителем історії і географії. Про нього залишилися спогади як про хорошого вчителя, котрий не бив учнів, як було заведено, не примушував зубрити уроки, ставився до дітей з повагою. Свої твори для них він підписував псевдонімом «Дідусь Кенир».

Хвороба серця й астма підірвали здоров’я Леоніда Івановича. Втративши зір, він продовжував писати під лінійку з лупою. Залишив Глібов великий доробок: байки, пісенно-ліричні твори, вірші-загадки з відгадками, акровірші, які дуже подобаються дітям.

Помер письменник у Чернігові, де прожив основну частину свого творчого життя.

Робота з портретом.

Уважно погляньте на портрет. Високе чоло свідчить про мудрість людини. А міцно стиснуті тонкі губи, виразне підборіддя, що трохи виступає вперед, говорить про її мужність і стійкий характер. І дивні очі… Ніби добрі й лагідні, проте якісь далекі, відчужені, без живого вогника. Немов погасли. Це очі людини, що майже нічого не бачить.




Перевірка випереджувального завдання «Байка як літературний жанр».

Орієнтовне повідомлення учнів-літературознавців.

Учні класу складають опору зі словом «байка». використовуючи асоціативні зв’язки.

1-й учень. Перша ознака байки — алегорія (інакомислення). Це зображення людських рис і характерів за допомогою образів тварин, предметів, рослин. Якщо немає алегорії, байка перетворюється на казку чи оповідання.

Друга ознака: сюжетність — розповідь про події (експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка).

2-й учень. Але навіть алегоричні та сюжетні твори ми не можемо назвати байками. Адже головною ознакою байки є її повчальність. Байка завжди складається із двох частин: розповіді та моралі.

Опора учнів може мати такий вигляд:

Перевірка опори.

Робота з підручником.



Фізкультхвилинка.



Виразне читання байки «Жаба і Віл».

Відтворення прочитаного.

1. Жаба вилізла на берег, щоб

А погрітися на сонечку

Б угамувати свою цікавість про Вола

В поживитися

Г поспілкуватися з подругою

2. Жаба вирішила зробитися такою, як Віл, щоб

А розважитися

Б бути сильною, як він

В здивувати інших жаб

Г з’ясувати для себе, що з того вийде



Аналіз змісту й особливостей художнього твору.

— Чи сподобалася вам байка? Чим саме?

— Яку людську ваду втілено в образі Жаби? Чи траплялися такі люди у вашому житті? Якщо так, то як виявлялася ця риса характеру?

— Знайдіть рядки, у яких автор підсумовує розповідь, ніби повчає читача. Такий повчальний висновок у байці називають мораллю.



V. Узагальнення і систематизація знань.

Творча робота.

— Яка з приказок краще передає мораль байки Л. Глібова «Жаба і Віл».

1. Циган коня кує, а жаба й собі лапку подає.

2. Жаба мала, а рот великий.

3. Якби жабі хвоста, була б не проста.

4. Не надувайся, жабо, бо до вола ще далеко.



Експрес-інтерв’ю.

— Продовжте речення.

1. Я згоден(-на) з висновком автора байки «Жаба і Віл»…

2. Я не згоден(-на) з висновком автора байки «Жаба і Віл»…



VI. Підсумки. Рефлексія. Оцінювання.

Цитата для роздумів.

«Байка є одним із засобів пізнання життєвих стосунків, характеру людини, одним словом, усього, що стосується морального боку життя». (О. Потебня).



Висновок учителя.

Байка — невеликий алегоричний твір повчального характеру.

Алегорія — художній прийом іносказання, зображення людських рис і характерів за допомогою образів тварин, предметів, явищ природи.

Побудова байки:

✵ фабула (оповідна частина);

✵ мораль (повчання).




VII. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

— Байку «Жаба і Віл». читати в особах, аналізувати художні засоби.

— Опрацювати статтю підручника про байку.

— Навчитися виразно читати байки Л. Глібова «Щука». «Муха і Бджола». Намалювати ілюстрації до них.



— Випереджувальне завдання: учнів класу об’єднати в 4 групи і дати завдання: підготуватися до характеристики героїв твору «Муха і Бджола». (1-ша і 2-га групи); з’ясувати, які художні засоби використав автор для розкриття думки й характерів героїв (3-тя група); дослідити роль описів у байці (4-та група). Один учень готує повідомлення про щуку в природі (орієнтовний матеріал — у конспекті наступного уроку).










На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.