Усі уроки української літератури в 6 класі - Чупринін О. О. 2008

Велика роль гумору в житті українців. Жанрова різноманітність гумористичних творів. Л. Глібов «Жаба і Віл»
Гумористичні твори

Всі публікації щодо:
Глібов Леонід

Мета: домогтися розуміння учнями ролі гумору в житті українців; виробляти вміння розрізняти жанри гумористичних творів, розповідати про особливість побудови байки, поповнити знання про Л. Глібова як українського байкаря, поета; проаналізувати байку «Жаба і Віл»; розвивати культуру зв’язного мовлення, вміння зіставляти описане в байці із сьогоднішнім реальним життям; грамотно висловлювати власні думки, судження, логічно й послідовно аргументувати свої міркування; виховувати почуття поваги до видатного українського байкаря Л. Глібова, його творчості; негативне ставлення до несправедливості, брехні, жадності; формувати активну життєву позицію.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет Л. Глібова, бібліотечка його творів, учнівські малюнки до байки, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

✵ Чому і над чим сміється людина?

✵ Який буває сміх? (Доброзичливий і злий)

✵ Хто такий Л. Глібов? Що вам відомо про видатного українського байкаря, поета?

✵ Які твори Л. Глібова ви вже знаєте?

✵ Дайте визначення акровіршу як літературного жанру.

✵ Які байкарі світової літератури вам відомі? (Езоп, І. Крилов, Жан де Лафонтен)

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку

Глібов — творець правдивих перлин української літератури.

І. Франко

Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного,

благородного, прекрасного.

А. Шопенгауер

Можна й жартувати, аби діло знати.

Народне прислів’я

1. Роль гумору в житті українців

«Треба любити людину. Більше, ніж самого себе. Тільки тоді ти маєш право сміятися. І тоді людина разом з тобою буде сміятися... із себе, із своїх якихось хиб, недоліків», — так зазначав у своєму щоденнику Остап Вишня. І дійсно, сміятися треба вміти так, щоб не образити, не поранити людську душу, навіть говорячи про найнепривабніші речі. Творча натура будь-якого гумориста: пильно підмічати в житті всі негаразди, вади, болі, пропускати їх крізь своє серце, а потім шукати дотепне, влучне слово, щоб дошкульно висміяти чи доброзичливо покепкувати над ними. Завдання це нелегке: як же треба любити людину, щоб, глузуючи з неї, дбати про її і всієї нації моральне здоров’я!

Із сумною іронічною посмішкою розкривають гумористи і менталітет українця, його негативні національні риси.

Але творче кредо письменника-гумориста — писати щось веселе; тому найвищий гонорар для гумориста — веселий блиск в очах народу.

2. Жанрова різноманітність гумористичних творів: анекдоти, байки, усмішки, гуморески, співомовки, фейлетони та інші

✵ Анекдот (від гр. aneсdotos — неопублікований) — жанр фольклору — коротка жартівлива розповідь про якийсь цікавий життєвий випадок з несподіваним і дотепним закінченням.

✵ Байка — невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, в якому людське життя відтворюється або в образах тварин, рослин і речей, або зведене до простих і умовних стосунків.

✵ Усмішка — різновид фейлетону та гуморески, введений в українську літературу Остапом Вишнею.

✵ Гумореска — невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю.

✵ Співомовка — короткий віршований ліро-епічний твір, часто побудований на якомусь народному анекдоті, приказці або казковому мотиві.

✵ Фейлетон — художньо-публіцистичний жанр літератури, в основі якого лежать реальні факти, зображені в сатиричному або гумористичному плані.

3. Теорія літератури

Визначення понять «алегорія», «мораль»; особливості байки як літературного жанру.

Алегорія (гр. allegoria — іномовлення) — вид метафори: іномовне зображення предмета чи явищ через інші, подібні до них, з метою наочно показати їх суттєві риси. Використовується, як правило, у загадках, байках і відзначається загальновпізнавальним характером. Наприклад, у байках через характери дійових осіб — тварин і звірів — зображено риси людей, їх вдача; назви дійових осіб у таких випадках пишуться з великої літери: Вовк і Ягня, Лисичка й журавель.

Мораль — повчальна частина байки.

Особливості байки:

а) розповідь про подію;

б) невелика кількість дійових осіб;

в) алегорична спрямованість;

г) повчальна значимість (мораль);

д) складається з двох частин: розповідної та повчальної.

4. Життя і творчість Л. Глібова (матеріал для вчителя)

ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ ГЛІБОВ

(1827-1893)

Давно колись мимо стародавнього Седнева, що неподалік від Чернігова, проїжджав один чоловік. Зупинився і довго милувався чудовим краєвидом, що відкрився його очам. Забрався на зелену гору — і перед ним постала широка долина, посеред якої срібною стрічкою протягнулася річечка Снов. Сумно посхиляли свої віти замріяні верби. Підперши рукою щоку, чоловік стояв у задумі і вдивлявся, як плине ріка. Отак і спливають літа, минає молодість... Чоловік поглядом обіймав цей мальовничий куточок, а уста шепотіли слова вірша. Так народилася поезія «Журба», яка зачарувала композитора М. Лисенка. Він написав до неї музику — і пішла пісня в народ. Давно нема того чоловіка, та залишилася його безсмертна пісня, яку співають усі, хоч не завжди знають, що творцем її був Леонід Іванович Глібов.

Народився Л. Глібов у селі Веселий Поділ на Полтавщині. Батько його, Іван Назарович, працював управителем маєтку поміщиків Родзянків. Вони поважали його за ретельну службу, за розум, завжди з ним радились у всіх господарських справах. Мати, Орина Гаврилівна, виховувалась у родині пана Трощинського, в якого домашнім театром керував батько Миколи Гоголя. Орина Гаврилівна була освіченою і культурною жінкою, отож вона стала і першою вчителькою Глібова.

У цих поміщиків у свій час зупинялися Шевченко, Пушкін і залишили про них свідчення як про жорстоких і свавільних людей. Після поділу майна між батьками Родзянків батько Глібова разом із своїм паном переїжджає до села Горби, де й минуло дитинство хлопчика.

У дитинстві Льолик, як усі його звали, був веселим і жвавим. Йому подобалося все красиве, але найбільше він любив доглядати за квітами. Його й прозвали «королем квітів». Знайомі й родичі, вітаючись з ним казали: «Здоров був Льолику, квітчастий королику». Але поруч з красивим він бачив і сумні картини, особливо на панському дворі, де хлопчик був свідком жорстокого катування селян. Серед дворових кріпаків він мав багато друзів. Іноді хлопчик не витримував знущань і сам ходив до пана просити за селян.

Коли Льолик слухав казки баби Одарки, йому настільки виразно вимальовувались риси вдачі і звички тих лисиць, вовків, левів та інших звірів, що навіть здавалося, ніби тварини насправді думають і говорять, що серед них теж є добрі і злі, бідні й багаті.

Оселю Івана Назаровича ніколи не минали колядники й щедрівники, і Леонід любив слухати ці пісні.

Коли настав час здобувати освіту в гімназії, тринадцятирічний хлопець так засумував за рідною домівкою, що всю тугу вилив у своєму першому вірші «Сон». Друзям-гімназистам цей вірш сподобався, схвалив його й учитель і ще більше заохотив юного поета до літературної творчості. Та через хворобу Леонідові довелося повернутися додому. Тепер він багато читає, сидячи під улюбленим явором. Розвиткові літературних смаків Глібова сприяло й те, що він мав доступ до багатої бібліотеки пана Родзянка, часто бував у нього на обговоренні літературних новинок.

Л. Глібов любив дітей. Він якийсь час працював учителем історії і географії. Про нього залишилися спогади як про хорошого вчителя, котрий не бив учнів, як було заведено, не примушував зубрити уроки, ставився до дітей з повагою. Свої твори для них він підписував псевдонімом «Дідусь Кенир». Розказують, що колись його батько купив дуже співучу пташку, через що сусіди прозвали Івана Назаровича «Кенир». Діти щоразу з нетерпінням чекали журнал «Дзвінок», аби прочитати нову баєчку Дідуся Кенира.

Хвороба серця й астма підірвали здоров’я Леоніда Івановича. Втративши зір, він продовжував писати під лінійку з лупою. Залишив Глібов великий доробок: байки, пісенно-ліричні твори, вірші-загадки з відгадками, акровірші, які дуже подобаються дітям.

Помер письменник у Чернігові, де прожив основну частину свого творчого життя.

5. Аналізування байки Л. Глібова «Жаба й Віл» (1853)

5.1. Виразне читання байки у ролях.

5.2. Тема: зображення жаби, яка намагалася позмагатися з волом стосовно розміру, в результаті «з натуги луснула — та й одубіла».

5.3. Ідея: засудження на прикладі жаби негативних людських вад, а саме: жадібності, заздрості, пихатості, хвалькуватості.

5.4. Основна думка: «...найлучче жити,

Як милосердний бог дає».

5.5. Композиція.

Вступ: Жаба вилізла на берег подивитися і трохи погрітися і, побачивши Вола, вирішила з ним позмагатися.

Основна частина: змагання Жаби з Волом; намагання подруги-сестри Жаби довести їй марність цієї справи.

Закінчення: шкода, яку заподіяла Жаба собі — самознищення. Мораль: автор звертає увагу на застосовування тих реальних власних можливостей, які «милосердний бог дає».

5.6. Герої твору: Жаба, її подруга-сестра, Віл, автор.

5.7. Додаткова інформація щодо обговорення змісту байки.

5.7.1. Народні прислів’я про заздрість:

✵ Сусід спати не дає — добре живе.

✵ Людям на заздрість, а нам на користь.

✵ В чужих руках завжди більший шматок.

✵ На чужій ниві все ліпша пшениця.

✵ Все чуже смачніше.

✵ Нехай заздрять гірше, щоб прибуло більше.

5.7.2. Загадки про жабу.

Що то воно: у воді водиться,

З хвостом родиться,

А як виростає,

Хвіст відпадає.

У зеленому жакеті

Репетує в очереті.

Хоч і плавати мастак,

А не риба і не рак.

По землі скаче,

А по воді плаває.

У воді сидить охоче,

Та не риба і не рак.

Вистромля булькаті очі

І співає: «Кум-квак-квак!»

5.7.3. Тлумачення за словником:

✵ Віл — велика рогата худоба, яка використовується людиною як м’ясна і робоча тварина.

✵ Жаба — безхвоста земноводна істота.

5.8. Обговорення змісту байки за питаннями:

✵ Чи бачили ви в природному середовищі жабу, вола? Що характерно для цих істот?

✵ Чому в заголовку і змісті байки слова «Жаба», «Віл» пишуться з великої літери?

✵ Які риси характеру притаманні Жабі, Волу? З якою метою Л. Глібов протиставляє ці образи?

✵ Чим жаба відрізняється від своїх подруг, сестер?

✵ Чому Жаба не сприймала і не розуміла застережень оточуючих?

✵ Чи траплялася вам у житті подібна ситуація, яка викладена в байці?

V. Закріплення вивченого матеріалу за темою «Л. Глібов «Жаба і Віл»»

1. Опрацювання тестових завдань

1. Для чого Жаба вилізла на берег?

а) щоб погрітися на сонечку; б) хотіла зустрітися з подругами; в) Виявила бажання поїсти комах, бо зголодніла.

2. Чим була здивована жаба, побачивши Вола?

а) Страшними міцними рогами; б) кольором шкіри; в) великим розміром тіла.

3. жаба вирішила з Волом:

а) рівнятися; б) змагатися на швидкість у русі; в) посваритися.

4. Яку рису характеру людини Л. Глібов критикує на прикладі поведінки жаби?

а) Лінь; б) заздрість; в) підступність.

5. Якою Л. Глібов називає жабу?

а) Кмітливою; б) винахідливою; в) вигадливою.

6. Чому могли дивуватися подруги — сестри жаби?

а) Манерою гарно співати — квакати; б) збільшенням у розмірі; в) стрибками на велику відстань.

7. За жанровою спрямованістю «жаба і Віл» Л. Глібова:

а) акровірш; б) гумореска; в) байка.

8. «жаба і Віл» була написана:

а) у 1853р.; б) 1858р.; в) 1856р.

9. Яке з поданих нижче народних прислів’їв розкриває ідейний зміст твору «Жаба і Віл»?

а) «Хто багатий, той не любить дати»;

б) «Людям на заздрість, а нам на користь»;

в) «У скупого завжди по обіді».

10. Яким рядком закінчується розповідна частина твору?

а) «Як милосердним Бог дає»; б) «з натуги луснула — та й одубіла!» в) «От будуть жаби дивуватися!»

11. Кому в байці належать слова: «Та й що, дурна, собі зробила?»

а) Волу; б) автору; в) сестрі жаби.

12. Скільки разів зверталася жаба до своїх подруг-сестер під час змагань з Волом?

а) Двічі; б) тричі; в) один раз.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Що трапляється з тими людьми, які занадто заздрять іншим? Висловлюючись, наводьте приклади з власного досвіду та змісту байки Л. Глібова «Жаба і Віл».

2. Доведіть, що «жаба і Віл» Л. Глібова — це байка, посилаючись на особливості цього літературного жанру.

3. Яким рядком у творі «Жаба і Віл» Л. Глібова починається навчальна частина?

а) «Такі і в світі жаби є»; б) «Все думає, що стане більш»; в) «А по мені — найлучче жити».

Картка № 2

1. Що мав на увазі Л. Глібов, зазначаючи: «Такі і в світі жаби є...»? Власні думки обґрунтуйте, наводячи переконливі докази з власного життя.

2. Як, на ваш погляд, автор твору ставиться до своєї героїні? Особисті міркування вмотивуйте.

3. Кого у творі Л. Глібова «Жаба і Віл» стосується прислів’я: «Знайся кінь з конем, а віл з волом»?

а) Вола; б) жаби; в) інших героїв.

Картка № 3

1. З якою метою Л. Глібов у творі «Жаба і Віл» на прикладі живих істот критикує людські вади? Власну думку обґрунтуйте.

2. Поясніть, яким чином народне прислів’я «Беруть завидки на чужі пожитки» розкриває ідейний зміст твору «Жаба і Віл» Л. Глібова.

3. Коли жаба побачила Вола, то вона:

а) почала голосно квакати і стрибати;

б) звернулася до подруги, тихенько висловивши їй власні емоції;

в) вирішила не чіпати його і навіть зовсім не помічати.

VI. Підсумок уроку

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VІІІ. Домашнє завдання

Підготувати стислу інформацію про всіх істот, які згадуються у байках Л. Глібова «Щука», «Муха й бджола», вивчити напам’ять байку «Щука».