Розробки уроків - Українська література 7 клас І семестр - 2012 рік

ІВАН ФРАНКО. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ ПРО МИТЦЯ. „ЗАХАР БЕРКУТ“. ІСТОРИЧНА ОСНОВА ТВОРУ

Мета: поглибити набуті раніше знання учнів про І. Франка —класика, людину надзвичайної працьовитості та енциклопедичних знань, розпочати роботу над ідейним змістом твору „Захар Беркут“; розкрити його історичну основу; розвивати культуру зв'язного мовлення, пам'ять, вміння виразно читати, логічно мислити, співставляти, робити висновки; активізувати словник школярів; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття поваги, пошани до творчості Каменяра; любов до рідного краю, народу; прищеплювати інтерес до історичного минулого України, наслідків власної праці.

Обладнання: портрет І. Франка, бібліотечка його творів, альбом „Життя і творчість у портретах, ілюстраціях, документах“, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), підручник.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

III. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності школярів

ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Відомості про І. Франка (Матеріал для вчителя й учнів)

ІВАН ЯКОВИЧ ФРАНКО

(1856-1916)

27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині у сім'ї відомого на всю округу коваля народився рудоволосий, ясноокийхлопчик. Ясьо (так звала мати сина) ріс розумною дитиною. У нього виникало безліч запитань, з якими він звертався до дорослих. А ті не завжди могли задовольнити допитливість хлопчика і здебільшого відповідали: „Виростеш — про все дізнаєшся сам“. Родина Франків жила, як на ті часи, в достатках. Ріс хлопчик роботящим, товариським. Він залюбки допомагав батькам по господарству, любив і розумів підгірську природу. Мати Івася, ласкава й співуча, надзвичайно любила українську пісню. Так з голосу матері хлопчик запам'ятав багато народних пісень. Великою мрією неписьменних батьків було дати освіту своїй дитині. У шість років віддають Івася до школи у сусіднє село, звідки була родом мати, оскільки тамтешня школа вважалася кращою, ніж у Нагуєвичах. Потім І. Франко переходить до так званої нормальної школи при монастирі в Дрогобичі, а згодом — до Дрогобицької гімназії.

Вчився хлопчик легко, оскільки від природи був здібним, мав надзвичайну пам'ять. З допомогою дядька по матері, як пише І. Франко в автобіографічному листі, за десять днів він навчився читати українською мовою. „...Шевченка... я вивчив майже всього напам'ять (а пам'ять у мене була така, що лекцію історії, котру вчитель цілу годину говорив, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово!)“,— згадує письменник роки навчання. А до того був ще й дуже працьовитий. Івась рано залишився сиротою. Коли йому було дев'ять років, помер батько. У сім'ю прийшов вітчим, бідний наймит із сусіднього села. Працьовитий, добрий чоловік, він доклав усіх зусиль, щоб хлопець здобув освіту. У шістнадцять років І. Франко втратив матір, вітчим одружився вдруге. Зі спогадів його сучасників постає середній на зріст худорлявий юнак з рудуватою кучерявою чуприною, високим чолом, ясними очима, з рішучим виразом обличчя, з привабливою, захоплюючою манерою вести розмову. Серед ровесників відрізнявся ще й тим, що все вмів робити, надзвичайно швидко писав, читав, швидко орієнтувався в різних ситуаціях.

У липні 1877 року Іван Якович був заарештований. „У в'язниці,— згадує письменник,— не знаю чому — ставились до мене з особливою суворістю. Запхано мене до найгіршої камери, до злодіїв, убійників та інших звичайних злочинців... Протягом дев'яти місяців, проведених у тюрмі, сидів я переважно у великій камері, де перебувало вісімнадцять — двадцять вісім злочинців, де зимою ніколи вікно не зачинялось і де я, слабий на груди, з бідою добивався привілею спати під вікном. прокидався майже завжди з повним снігу волоссям на голові“. Іван Якович Франко був високоосвіченою людиною. Здобувши університетську освіту, письменник їде до Відня, де одержує ступінь доктора філософії. Він мріє про посаду викладача Львівського університету, але реакційні кола Галичини зробили все, щоб не допустити „політично ненадійного“ Франка до університетської кафедри. У галузі дитячої літератури письменник активно працює, починаючи з 1890 року. Він опублікував збірку казок „Коли ще звіри говорили“, написав низку оповідань. Найбільш „особистим“ є оповідання „У кузні“, де змальовані картини раннього дитинства майбутнього письменника, а найулюбленіший герой — хлопчик Мирон. З ними діти зустрічаються в багатьох оповіданнях („Малий Мирон“,„Олівець“, „Під оберегом“). І. Франко любив одяг строгого кольору, нешнуровані черевики. Майже завжди носив вишивану сорочку. Був письменник завзятим рибалкою. Друга його пристрасть — грибництво, яке часто поєднував з пішими мандрівками. Мріяв купити велосипеда, але так і не купив, бо жив скромно, невибагливо, навіть убого. Він навіть не спромігся придбати на смерть нової сорочки, тому ховали його в чужій. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

2. І. Франко „Захар Беркут“

2.1. Історична основа твору.

2.1.1. Редакція журналу „Зоря“ в 1882 році оголосила великий конкурс на кращий історичний твір. І. Франко вирішив узяти участь, а в 1883 р. повість „Захар Беркут“ була вже опублікована у журналі.

Повість була написана 1882 року після другого арешту І. Франка — ув'язнення в коломийській тюрмі. Протягом шести тижнів у рідному селі Нагуєвичах Іван Якович вечорами при світлі каганця (у нього не було навіть настільної лампи) писав твір.

2.1.2. Факти з історії у творі.

2.1.3. І. Франко, очевидно, недаремно обрав для свого твору Тухольщину. Прекрасні карпатські краєвиди, чарівна природа, народ, славний своєю героїчною історією, захопили митця.

Село Тухля, про яке пише І. Франко, існує насправді. Воно розташоване в мальовничій, порослій лісами місцевості недалеко від м. Стрия на Львівщині. Збереглися народні перекази про походження назви села. В одному з переказів його назва пов'язується із загибеллю великої кількості ординців, від яких по всій околиці йшов поганий (тухлий) запах. Але події, описані в повісті, відбулися не там, де тепер розташоване село, а, як стверджує сам автор, „.у стін могутнього Зелеменя“ (гора на північному сході від сучасної Тухлі, висота — 1177 м).

2.1.4. Дійові особи твору.

Монгольська навала, бегадири Пета, Бурунда були насправді.

Тугар Вовк, Захар Беркут, Мирослава, Максим — створені письменником художні образи.

2.2. Тема твору: розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.

2.3. Ідея твору: возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших.

2.4. Основна думка: сила народу — в його єдності, підтримці, повазі одне до одного.

2.5. Жанр: історична повість.

Теорія літератури. Історична повість — епічний твір середнього розміру, в якому зображені як історичні події, особи, так і створені письменником художні образи протягом тривалого або важливого за подіями часу.

2.6. Проблематика твору: захист рідної землі; моральний вибір; єдність, згуртованість народу — запорука перемоги; людина і природа; кохання, вірність, самопожертва; взаємовідносини батьків і дітей.

2.7. Словник до твору. Тлумачення слів.

Бегетіти — тривожно ревіти. Бовдури — густі клуби диму. Боєва хоругов — бойовий прапор. Вивіз — дорога, що веде на гору між високими стрімкими скелями. Дорічне — щорічне. Засіка — штучна перешкода з повалених дров. Збурення — зруйнування. Зелемень — назва гори. Золота Орда — отримала назву завдяки прикрашеній золотом юрті хана в столиці держави. Кармазиновий — малинового кольору. Ломи — повалені вітром дерева. Шилевий знак — стовп, що показує милі. Обалити — повалити. Опір — назва річки. Перхати — пурхати. Прецінь — одначе, все ж таки. Пристати — погодитися. Скиміти — щеміти, боліти. „Сторож“ — назва великого кам'яного стовпа, що, немов вартовий, стояв у вузькому проході в тухольську долину; тухольці вважали його священним. Тама — грабля, загата. Трафити — потрапити. Трембіта — музичний духовий інструмент. Туратися — звернути увагу, чіпати. Ховзький — слизький. Чепіргатий — зубчатий. „Ярлики“ — грамоти на князювання.

2.8. Робота над І розділом твору.

2.8.1. Виразне читання розділу, переказ цікавих епізодів.

2.8.2. Тема: відтворення краси природи Тухольщини; зображення полювання бояр на ведмедів, під час якого Максим зберіг життя Мирославі.

2.8.3. Ідея: уславлення краси природи Карпат; мужності, винахідливості, кмітливості, спритності (Мирослава, Максим); засудження жаги до збагачення, користі (Тугар Вовк, бояри).

2.8.4. Основна думка: винахідливість, порядність, чемність — риси, які переважають над жадністю, підступністю, хитрістю у скрутній ситуації.

2.8.5. Композиція.

У розділі влучно переплітаються описи краси природи з прагненням людей підкорити її, навіть якщо для цього необхідно було ризикувати життям.

Твір починається вступом, в якому говориться про тяжке життя людей у минулому.

Експозиція: розповідь про злиденне життя мешканців Тухлі; Тугар Вовк — тухольський боярин за наказом князя Данила.

Зав'язка: початок полювання Т. Вовка з боярами на ведмедя.

Розвиток дії: опис подій, що відбулися під час полювання.

Кульмінація: боротьба Мирослави з ведмедицею, в результаті якої вона залишилася живою завдяки Максиму.

Розв'язка: закінчення полювання; подяка Т. Вовка Максиму за його героїчний вчинок.

2.8.6. Сюжет.

Тугар Вовк вирушає з боярами до тухольських лісів на полювання. Його мета — винищити ведмедів, які там жили. У цих полюваннях за наказом Т. Вовка беруть участь і прості люди, як помічники, серед них був мужній, рішучий провідник, молодий гірняк Максим Беркут. Під час сутички з ведмедем гине один із бояр, після цього підстрелили й хижу тварину. Мирослава, дочка Т. Вовка, опинилася з ведмедицею сам на сам. Якби не Максим, дівчина б загинула. По закінченні ловів Т. Вовк подякував Максиму за його героїчний вчинок. Результати полювання: три ведмедячі шкури, труп нещасного боярина, двоє медведят.

2.8.7. Обговорення змісту І розділу за питаннями:

• Що вам відомо про беркута-птаха?

• Як у вступі до твору письменник поєднує минуле і теперішнє життя українців?

• Яким чином Т. Вовк з'явився на Тухольщині?

• Чому Т. Вовк „вибирався на лови, мов на війну“?

• Якою ви уявляєте Мирославу? Хто займався її вихованням?

• Для чого були організовані лови?

• Як Максим потрапив на боярські лови?

• Чому Мирослава намагалася не виявляти свою жіночу слабкість під час полювання?

• Для чого люди молилися перед тим, як вирушити на лови?

• Поясніть, чому медведя у творі названо „царем ловів“?

• Чи легким було полювання?

• Яка неприємність сталася з одним із бояр при полюванні на другого ведмедя?

• Чим допоміг Максим Мирославі, коли та опинилася у небезпеці?

• Чому Т. Вовку було важко прилюдно дякувати Максиму за його допомогу Мирославі?

• Як Максим сприймав подяку Т. Вовка?

• Чим закінчилися лови?

2.9. Робота над ІІ розділом твору.

2.9.1. Виразне читання деяких окремих цікавих епізодів розділу.

2.9.2. Тема: відтворення картини життя тухольців: побут, вірування, звичаї; зображення ненависті Т. Вовка до простого люду.

2.9.3. Ідея: возвеличення синівської любові до свого народу, рідного краю; краси кохання (Максим, Мирослава); засудження підступності, жадності, заздрості, користі (Т. Вовк).

2.9.4. Основна думка: „доля звичайно тих найвище підносить, кого думає найнижче зіпхнути“.

2.9.5. Композиція.

Експозиція: знайомство Т. Вовка з умовами життя тухольців.

Зав'язка: запрошення Т. Вовка тухольською громадою на копу (громадську раду) та ставлення боярина до цього.

Кульмінація: прохання Максима у Т. Вовка дозволу на одруження з Мирославою.

Розв'язка: гнів боярина і щирість Мирослави до Максима.

2.9.6. Сюжет.

Опис стародавнього села Тухлі, діяльності його мешканців. Незадоволення Т. Вовка, коли його було запрошено до копи. Боярин знайомиться з умовами життя тухольців, їх віруванням. Розповідь Максима про цікаву легенду, яка стосувалася Сторожа. Максим просить у Т. Вовка дозволу на одруження з Мирославою, в результаті чого боярин розгнівався, а його дочка відчула себе щасливою.

2.9.7. Обговорення змісту ІІ розділу повісті за питаннями:

• Яким ви уявляєте село Тухлю?

• Чим займалися тухольці?

• Чим Максим виявляє гордість за батька?

• Через що громада незадоволена Т. Вовком?

• Як боярин зреагував на запрошення до копи?

• Якою була тухольська рада за словами Максима?

• Чому боярин, давно вагаючись, погоджується прийти на копу?

• Як у творі описано помешкання селян?

• Для чого на воротах кожного двору тухольців був прибитий хижий птах?

• Що подумав Тугар Вовк, побачивши хату Захара Беркута?

• Чим Максим не подобався Т. Вовку?

• Дайте визначення легенді як жанру усної народної творчості.

• Чому мешканці села пишалися кам'яною брамою?

• Чому для Максима рідний край — це святиня. Свою думку вмотивуйте.

• Яке враження справила легенда про Сторожа на Мирославу та Т. Вовка?

• Про що попросив Максим у Т. Вовка? Як на це зреагував боярин? Чому?

• Як Мирослава сприйняла пропозицію Максима щодо одруження?

• Чи відчув себе хлопець у цю мить щасливим?

V. Підсумок уроку

Скласти асоціативне ґроно „Яким я уявляю життя і побут тухольців“.

VI. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VII. Домашнє завдання

Опрацювати ідейно-художній зміст ІІІ, ІV розділів повісті; підготувати малюнок на тему „Краєвиди Тухольщини“.