Розробки уроків - Українська література 7 клас І семестр - 2012 рік

КОЛОМИЙКИ „ДОЗВІЛЛЯ МОЛОДІ“, „ЖАРТІВЛИВІ КОЛОМИЙКИ“ - „ПЕРЛИ РОЗСИПАНОГО НАМИСТА“

Мета: ознайомити школярів з новим для них пісенним жанром — коло мийкою, з'ясувати їх особливість, побудову, ритм, проаналізувати програмові коломийки, визначивши їх ідейно-тематичне спрямування і призначення; розвивати культуру зв'язного мовлення, увагу, пам'ять, уміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; формувати світогляд учнів; прищеплювати любов і повагу до народної творчості; виховувати моральність особистості через формування естетичних смаків.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: збірки коломийок, музичне оформлення до хорових пісень, гопака; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями

• Яка пісня називається народною?

• Яким чином складалися народні пісні?

• Що вам відомо про народні танці?

• Як темп музики залежить від танцю?

• Які ви знаєте пісні, що використовуються під час танців?

• Дайте визначення жарту як твору усної народної творчості.

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя

2. Особливості жартівливих пісень

Жартівливі пісні — численні за кількістю і розмаїті за тематикою — становлять значний розділ української народної пісенності, що здавна було відзначено фольклористами ще в середині минулого сторіччя. М. Закревський підкреслив, що в цих піснях бачимо „привілля для веселощів, іронії, дотепу українця, без яких він не може жити. Ця веселість тим привабливіша, що вона непідробна, природна, а дотепність, неначе іскра, часто з'являється несподівано і з блиском“. На відміну від ліричних пісень про кохання та родинне життя, які можуть виконуватися і в гурті й на самоті, жартівливі потребують аудиторії, бо розраховані на співучасть, на те, щоб дотеп, каламбур, жарт був почутий, розрадив і розвеселив слухачів. Жартівливі пісні часто виконуються як приспівки до танцю.

Від добродушного гумору до в'їдливого глузування — такий широкий настроєвий діапазон жартівливих пісень. Іронія просвічує у самохарактеристиках: „Хоч я гарна, та ледащо...“, „чи я собі не хазяйка та не господиня — три дні хати не мела, сміття по коліна“; в жартівливих піснях постійно звучить протиставлення бідних і багатих, щедрих і скупих, роботящих і ледарів, скромних і хвалькуватих, примітних і незугарних, кмітливих і недотеп, красивих і поганих на вроду, причому виразна перевага надається першим. Так створюється колективна думка про народну мораль, етику й естетику. Сміху бояться навіть ті, хто нічого не боїться. Хоч сміх не відбирає ні життя, ні маєтку, одначе почуває себе перед громадським сміхом, за влучним висловом М. Гоголя, „як зв'язаний заяць“. Хіба не таким „зайцем“ почуває себе жених-невдаха з відомої пісні, який боїться батька, матері, собаки і навіть мишей у хаті своєї дівчини, через що і одержує „одкоша“, або „роззявляка“, який „коня глядав — на нім був, коня глядав сивого аж до рака білого“. Іронією сповнені пісні про „несамокритичних“ багатих дідів, які сватаються до бідних дівчат, так само висміюються й багачки, які „сидять дома з кіньми та волами“, а вбогі йдуть заміж „з чорними бровами“. У жартівливих піснях показано смішні сторони родинних взаємин тещі й зятя, свекрухи й невістки, чоловіка й жінки, кумів тощо.

Найдавніші записи українських жартівливих пісень знаходимо в польських та російських співанках ХVІІ ст., чимало записаних тоді пісень дожило до наших днів. Пісня „Ой під вишнею, під черешнею“, що звучить у п'єсі І. Котляревського „Наталка Полтавка“, відома ще із записів XVIII ст.

Публікація жартівливих пісень (у збірці М. Максимовича, В. Залеського, Жеготи Паулі) починається в першій половині ХІХ ст. Жартівливі пісні — органічний складник української драматургії — комедій та водевілів,— були і залишаються дійовою виховною силою, висміюючи все, з чим не мириться народне уявлення про людську поведінку, і тим самим утверджуючи морально- етичні й естетичні погляди.

3. Коломийки як різновид пісень

3.1. Історія створення цього жанру.

Первісне призначення коломийки — бути приспівкою до танцю, але з плином часу вона виходить за межі цього завдання і стає самостійним пісенним жанром. Тепер коломийки здебільшого виконуються уже поза танцем, як й інші пісні. Коломийки особливо поширені в Галичині, на Буковині, Закарпатті. Свою назву вони взяли, очевидно, від міста Коломия (Івано-Франківська область) або від етнографічного племені коломийців — групи, що жила на берегах річки Коломиї. Деякі вчені виводять це поняття від слова „коло“, бо під час танцю люди рухаються по колу, а танок зветься „коломийка“. В одній коломийці говориться: Коломийки заспівати, коломийки грати, / Але ж бо то коломийки добре танцювати.

Коломийка досить давня за своїм походженням. Цей жанр мав широке розповсюдження по всій території України. Про це свідчать рукописні збірники (співаник кінця XVІІ ст.), де маємо закінчені зразки коломийкового циклу. Коломийкову форму зустрічаємо і в деяких історичних піснях того часу (про Нечая, Бондарівну та ін.), а також у піснях баладних, ліричних. Отже, історія коломийок сягає в давню українську пісенну творчість, ці перлини української пісенності побутували у XVІІ і протягом ХІХ ст., вони живуть і розвиваються і в ХХ ст. як самостійний жанр. Серйозні дослідження, присвячені цьому жанру, належать І. Франку, Ф. Колессі, В. Гнатюкові, М. Жінкіну, М. Грінченкові та іншим фольклористам.

3.2. Розмір коломийки.

Найменша серед народних пісень коломийка.

Заданість розміру коломийки (лише два рядки, в яких слова мають розміститись так, щоб у кожному рядку було чотирнадцять складів) сприяла виробленню лаконізму, сталих поетичних формул, економному й точному використанню тропів — рис, властивих майстерно відточеним художнім мініатюрам. Завдяки багатству внутрішнього римування й асонансам коломийки ніколи не справляють враження одноманітних.

3.3. Особливості побудови цього пісенного жанру.

Коломийки мають двопланову будову: образ природи першого рядка за аналогією або контрастом підсилює смислове й емоційне значення думки, висловленої у другому рядку. Іноді перший рядок виконує роль традиційного зачину, зміст якого не завжди пов'язаний з наступним рядком. У повторах помітна тенденція до уникання подібних зачинів, що пояснюється публіцистичним спрямуванням більшості сучасних коломийок.

3.4. Тематична спрямованість коломийок.

Схарактеризувати тематичні разгалуження жанру коломийок дуже важко, тому що коломийки перекочуються й мерехтять, наче перли розсипаного намиста, і тільки зведені докупи в систему, що гартує їх відповідно до змісту, вони складаються на широкий образ нашого сучасного народного життя, безмірно багатий деталями й кольорами, де бачимо сльози, й радощі, і спочивки, турботи і забави, серйозні думки й жанри нашого народу в різних його розверстуваннях, його сусідів, його соціальний стан, його життя громадське й індивідуальне від колиски до могили, його традиції і вірування, його громадські й етичні ідеали. У коломийках розкривається світ дзвінкої краси, чистих, піднесених почуттів, дотепів, іронії, жартів — доброзичливих або й дошкульних, влучних спостережень побутового характеру, глибоких соціальних узагальнень. У задиристих строфах, що звучать на молодіжних гулянках, осуджується зарозумілість, лінощі, пихатість. Дістається й парубкам, які залицяючись до дівчат, шукають вигоди, багатого приданого,— „брали би по штири морги, хоч би й за сліпого“ (морг — приблизно 0,5 га землі). Лаконічно, але дуже виразно, рельєфно змальований буденний і святковий побут; у коломийках — приспівах до танцю — ряснять деталі яскравого гуцульського одягу: кардани, тибетові хустки, капці з волочками, камізельки, вишиванки, крисані з червоною китайкою, писані ташки, дротові запаски, коралі...

Як й інші пісні, коломийки відтворювали громадські та побутові події свого часу. Ті з них, які найкраще висловлювали думи й прагнення трудящих, були змістовними й поетичними, зберігалися в пам'яті народній і в наступні епохи. Так, до нас дійшли коломийки, складені ще за кріпацтва. Ще більше коломийок збереглося від пізніших часів, зокрема про боротьбу трудящих проти гнобителів. У коломийках про минуле народу чується нарікання на підневільну працю, гірку солдатчину, на бідняцьке безхліб'я, вимушену еміграцію, протест проти селянського безправ'я, звучать бунтарські мотиви. Найбільший масив становлять пісеньки, у яких ідеться про особисте в житті людей, їх переживання, настрої — це твори на так звані вічні теми, однаково актуальні для різних епох, але й у них легко вловити ознаки часу, бо ж людські стосунки розвиваються на тлі певного родинного й соціального побуту.

Певну спільність з коломийками мають пісеньки, які поєднують спів з танцем у колі,— сербські „коло“, словацькі „каламайки“ та „карічки“, чеські „до колечка“, болгарські „хоро“.

3.5. Рекомендації щодо виразності під час читання коломийок.

Читаючи і коментуючи коломийки, звертаємо увагу на їх лаконічну форму, багатство змісту, задушевність. Вкажемо також на римування суміжної пари рядків, підкреслимо, що наголос в римованому слові завжди падає на передостанній його склад, а у рядку після восьмого складу робиться пауза. Під час читання кожна коломийка повинна подаватися як самостійний, завершений твір. Читання має бути легким, виразним, з дотримуванням паузи в середині рядка і чітким інтонаційним виділенням логічно наголошених слів.

3.6. Значення коломийок.

Коломийки завжди актуальні, злободенні, мають імпровізаційний характер. Знати коломийки, уміти їх складати і співати вважається почесною похвальною роботою. Це гордість і багатство молоді, особливо дівчат. У багатьох коломийках змальовується щоденне родинне життя.

В. М. Гнатюк радив письменникам учитися на коломийках створювати високомистецькі художні образи, використовуючи народну мову, її характерні звороти, порівняння. Ідейно-естетичні якості коломийок були високо оцінені Лесею Українкою та М. Коцюбинським. Коломийки навіювали теми, образи, мотиви для багатьох літературних творів. Особливо органічні вони в оповіданнях та повістях І. Франка, Л. Мартовича, П. Козланюка.

4. Теорія літератури

4.1. Коломийка — жанр української народної усної творчості: коротка пісня — римований вірш із двох рядків, у кожному рядку по 14 складів. Нерідко використовуються як жартівливі приспівки до танцю.

4.2. Пафос твору — емоційно-оцінне ставлення до того, про що розповідається, відрізняється великою силою почуттів (глибоке пристрасне почуття).

5. Аналізування коломийок

5.1. „Дозвілля молоді“.

5.1.1. Виразне читання коломийок.

5.1.2. Тема: зображення молоді, яка вміє і добре працювати, і весело відпочити під спів коломийок.

5.1.3. Ідея: возвеличення прагнення молоді весело проводити час (співи, танці, музика, різноманітні розваги).

5.1.4. Основна думка: поки молодий — вмій організувати своє дозвілля, а допоможе в цьому коломийка, гарний настрій, риси вдачі.

5.1.5. Композиція.

Цикл (розділ) складається з тридцяти п'яти куплетів по два рядки. Орієнтовно цикл містить три частини.

Перша — розповідь про коломийки-співанки, їх вплив на внутрішній стан людини, її почуття, а також говориться про популярність цих пісень.

Друга — парубоче сприйняття коломийок.

Третя — повага, любов молодиці до коломийок, які супроводжують її і в роботі, і під час танців.

5.1.6. Обговорення змісту розділу за питаннями:

• Яке значення мало дозвілля для молоді?

• Які риси вдачі притаманні героїні твору?

• Застосовуючи текст коломийок, опишіть молодицю.

• Чому люди полюбляли співати коломийки та під їх спів танцювати?

• Як спів коломийок впливає на внутрішній стан їх виконавця? Що про це зазначено у творі?

• З чим пов'язаний розподіл коломийок на „милу, любу, солоденьку“?

• Як розуміти, що ліричний герой знає стільки коломийок, скільки „трави та листу“?

• Про що свідчить остання коломийка розділу?

5.2. Жартівливі коломийки.

5.2.1. Виразне читання коломийок.

5.2.2. Тема: зображення у жартівливому тоні повсякденного життя молоді, її стосунків і трудової діяльності.

5.2.3. Ідея: засудження ліні, легковажності, намагання скористатися чужим майном.

5.2.4. Основна думка: тільки повсякденна праця облагороджує людину, прикрашає її як зовні, так і внутрішньо; бездіяльність нівечить людину, робить її не пристосованою до будь-якої господарської діяльності.

5.2.5. Композиція.

Даний цикл складається з двадцяти куплетів по два рядки.

Більша частина коломийок присвячена розповіді про Івана-Подоляна, його неординарну діяльність; шкоду, яку він учинив городині, решта — розповідь про ледачих Андрія та його дівку.

5.2.6. У циклі розповідається про: лінь, красу зовнішню і внутрішню, невміння виконувати домашню роботу, шкоду, завдану городині (гарбузинню), надмірну балакучість (плітки), намагання скористатися чужим.

5.2.7. Обговорення змісту коломийок розділу „Жартівливі коломийки“ за питаннями:

• Жарт — це сміх комічний, сатиричний чи іронічний?

• Чому у жартівливих коломийках значна увага приділяється молоді, а саме дозвіллю, взаємостосункам, діяльності, господарюванню?

• Що смішного, на ваш погляд, у цих коломийках?

• Через що Іван-Подолян заплутався у гарбузах?

• Що свідчить про ледачість Івана?

• Як Іван характеризує свою жінку? Чи така у вас мати?

• Чи є у вас ледачі знайомі, друзі? Як ви до них ставитеся?

• Які ліки ви можете запропонувати від ліні?

• Над ким і чим жартують ці твори?

VI. Підсумок уроку

Відповіді на запитання для самоконтролю:

• Що вам сподобалося у коломийках? З якою метою вони складалися?

• Чим коломийка відрізняється від інших жанрів усної народної творчості?

• Яке виховне значення коломийок? Чи не втратили вони актуальності на теперішній час?

V. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

VI. Домашнє завдання

Підготуватися до контрольний твору про роль української народної пісні в житті народу.