Книга для вчителя. Конспекти уроків з української літератури для 7 класу - Хомич Я. Ю 2012

Тарас Шевченко. «Мені тринадцятий минало». Повторення життєпису поета. Зміна емоційного стану незахищеної дитячої душі у великому складному світі

Всі публікації щодо:
Шевченко Тарас

МЕТА. Повторити і поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка; познайомити учнів з віршем Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало»; розкрити почуття й переживання поета, викликані спогадами про дитинство; розвивати навички виразного читання, вміння аналізувати, робити висновки; виховувати доброту, милосердя.

ОБЛАДНАННЯ. Репродукція картини І. С. Їжакевича «Тарас-пастух».

ХІД УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

1. Читання поезії вчителем або підготовленим учнем.

Галина Комарова

ТАРАС ШЕВЧЕНКО

Не на шовкових пелюшках,

Не у величному палаці —

В хатині бідній він родивсь

Серед неволі, тьми і праці.

Нещасна мати сповила

Його малого й зажурилась…

І цілу ніченьку вона

За сина-кріпака молилась.

І Бог почув молитву ту,

І дав душі убогій силу,

І в руки хлопцеві вложив

Співецьку чародійну ліру.

І виріс він, і кобзу взяв,

І струн її торкнувсь рукою —

І пісня дивна подилась,

Сповита вічною тугою.

В тій пісні людям він співав

Про щастя, про добро, про волю,

Будив зі сну, пророкував

Їм вищу і найкращу долю.

Співав про чесну боротьбу,

Про сором кайданів брязкучих,

І не жалів він сил своїх,

І не втирав він сліз пекучих.

І пісня голосно лилась…

Але недовго: ворог лютий

Підкрався нишком - і замовк

Співець, кайданами окутий.

Замовкла пісня на устах,

Але в душі жила, бриніла

І в серці бідного співця

Огнем палаючим горіла.

І довго у степу глухім

В неволі жив між москалями

Співець, самотній, мовчазний,

З своїми думами й піснями.

Він рвався серцем із тюрми

На волю, до ланів широких,

До синіх хвиль Дніпра-ріки,

До тихих тих могил високих.

Він рвався - і прийшла вона,

Сподівана, бажана воля :

І все, чого не знав раніш,

Тепер дала лукава доля.

Та сил в співця вже не було…

Остання пісня продзвеніла —

І в небо тихо піднялась

Душа поета наболіла.

Умер співець! І привезли

Його на рідну Україну,

І коло синього Дніпра

Йому насипали могилу.

Умер співець! Але живуть

В серцях людей слова безсмертні,

І тихо по вкpaїні всій

Бринять його пісні славетні.

2. Шевченка називаємо українським Пророком, який, подолавши всі злигодні життя, змусив нас усвідомити, що ми таки є народом зі славною історією, непростим сьогоденням і щасливим майбутнім.

Українці вдячні Шевченкові. Це відображено і в народній творчості. Про якого ще поета було складено стільки прислів’їв, легенд, написано стільки поезій, пісень?

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ.

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.

1. Тарас Шевченко. Це iм'я стало символом нашого народу. Його портрети - в кожнiй хаті, його «Кобзар» лежить на столi поруч з хлiбом, а його пicнi вишитi на рушниках. Про поета ми знаємо, здається, все: вiд його босоногого дитинства - до oстaннix pоків у сирiй петербурзькiй майстернi. Змалку знаємо напам'ять його вiршi.

Сьогоднi, в буремні, неспокiйні часи нам, можливо, як нiколи, потрiбнi сила духу Шевченка, його незламна вipa в те, що «буде правда мiж людьми», потрiбне його вiще слово.

Він був сином мужика i став володарем у царствi Дyxy. Biн був крiпаком i став велетнем у царствi людської культури. Вiн був самоуком i вказав нові, свiтлi i вiльнi шляхи професорам i книжним ученим. Десять лiт він знемагав пiд вагою росiйської солдатської муштри, а для волi України зробив бiльше, нiж десять переможних армiй. Доля переслiдувала його в життi скiльки могла, та вона не зумiла перетворити золота його душi на iржу, aнi його любов до людей на ненависть i погорду… Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожaлiла втix, що били iз здорового джерела життя.

То була епоха, що знищувала найкращих, найславетнiших синiв своїх - гноїла в катiвнях, убивала на дуелях, вiшала… Але ось парадокс: найпохмурiша епоха народила найволелюбнiших людей - Пушкiна, Лермонтова, Шевченка… До того ж якщо росiйськi генії - з дворян, то Шевченко - крiпак. Невтолимий бiль, дума невсипуща, доля власна, доля близьких i рiдних - ось чим був для нього народ! Тому-то не мав потреби нi нагинатися до народу, нi тягнутися до нього.

Найкращий i найцiннiший скарб дала доля йому лише по cмерті - невмирущу славу i всерозквiтаючу paдiсть, яку в мiльйонах людських сердець збуджуватимуть його твори.

«Отакий був i є для нас, українцiв, Тарас Шевченко», - говорив І. Франко.

У катiвнях III вiмiлу в очiкуваннi вироку Шевченко напише цикл поезiй «В казематi», а в ньому буде чи не найгуманнiший, чи не найсердечнiший вiрш ycix часiв i народів - «Садок вишневий коло хати».

Далеко від рідного краю, у пустелі, знаходив сили жити. Важко жити. А хочеться жити. За періоди 1847-1850 рр. — Оренбург, Кос-Арал, і 1850 — 1857 рр. — Новопетрівська фортеця, написав 100 віршів і 7 поем. Воля, воля і ще раз воля — ось те, чого прагнула спрагла душа поета.

«Малу («захалявну») книжку» поет дрiбно мережитиме «кров'ю та сльозами» на засланнi усупереч «височайшiй» нелюдськiй забоpоні писати i малювати. Запопадлива цензура методично випалюватиме «крамолу» - живе Шевченкове слово, i нiколи не зможе випалити! Це дивовижна рiч - icторiя творення, а головне - незнищеннicть «Кобзаря» Тараса Шевченка! Мов птах Фенiкс, вiдpоджується він з попелу! Аналогiв cвітова лiтература ще не знає.

Як в українськiй вишиванцi символiчно поєдналися червоний i чорний кольори, так у поезії Великого Кобзаря України переплелися любов i ненависть, нiжнiсть i гнів, замилування i прокляття для вcix цих людських пристрастей є свої символи, якi вросли в товщу прадавнiх вiрувань i якi єднають нерозривними зв'язками поета з його народом, з Україною.

Вдивляючись в портрет Шевченка, вчитуючись в рядки його творів, мимоволi задумаєшся, звiдки в невiльника стiльки лицарства i незламностi? Звiдки в мужицького сина cократівське чоло, очі мудреця? Як цей сирота з нужденного села, де чи не єдиним вчителем був п'яний дячок, пiднявся до вершин людської мислi? Звiдки ота шляхетнiсть, гiдність у життi i творчостi?

Ставши речником свого народу, Тарас Шевченко започаткував відродження української мови. Писав нею, коли не лише реакцiйнi кола вважали її діалектом, «нарєчiєм», а й чимало «землячкiв» соромилися материнської мови.

Мабуть, варто нагадати, що практично все своє життя Шевченко жив за меж ами своєї землi, та своєї мови не тiльки не забув, а й обробив, вiдшлiфував народне слово, пiдняв його до вершин світового письменства.

Шевченко iдe по cвiтy. На вcix континентax звучить його слово, на вcix континентах зведено пам'ятники йому. І нiколи не змiлiє повноводна piкa шани й любовi до поета. Нiколи не згасне Прометеїв вогонь «Кобзаря», котрий пiдxоплюють все нові й нові молодi руки й серця, щоб передати наступним поколiнням.

2. Виступи учнів з повідомленнями «Життя і творчість Т. Г. Шевченка», «Цікаві факти з життя Т. Г. Шевченка».

3. Мало кому в коханні так нe щастило, як Тарасу Шевченку. Маючи унікальні таланти, гострий розум, товариську вдачу, привабливу зовнiшнicть, він, здавалось би, був приречений на успix у жiнок. Натура творча i вразлива, Кобзар часто закохувався. І в нього закохувалися. Та особисте життя у великого українця так i не склалося. Не судилося Tapacoвi Шевченку продовжити свiй poдoвiд у наступних поколiннях.

Першим коханням юного Тараса була сусiдка-ровесниця Оксана Коваленко. Кучерява Оксана i Тарас ще маленькими дiтьми вкупi гралися, а потiм одне одного й покохали. Maтepi не раз жартували про майбутнє одруження своїх мазунчикiв.

Але невблаганна смерть забрала у Шевченка спочатку неньку, а згодом i батька. У важкi хвилини caмoтнocтi Оксана не раз витирала сльози сиротi.

4. Виразне читання вірша «Мені тринадцятий минало».

5. Словникова робота.

Плоскінь — коноплина, що дає не сім’я, а пилок; її вибирають, поки вона не затверділа, і після певної обробки тчуть з неї полотно.

Уже покликали до паю — покликали обідати.

6. Бесіда.

— Які автобіографічні мотиви звучать у поезії?

— Де відбувається дія? Опишіть місцевість, як ви її уявляєте.

— Яка пора дня зображена? Доведіть словами з тексту.

— Яка погода?

— Який стан головного героя?

— На які змістові частини можна подялити поезію? Що впливає на такий поділ?

— Як змінюється настрій хлопчика-пастушка у кожній частині? Чим спричинені ці зміни?

— Порівняйте стан природи в кожній частині і внутрішній стан хлопчика, чи співзвучні вони?

— Які художні засоби допомагають особливо виразно передати настрій героя?

— Посилаючись на рядки поезії, розкажіть, чи легко живеться хлопчику-сироті.

— Яким можна назвати вчинок дівчини?

— Якою вам уявляється маленька героїня? Які риси вдачі їй притаманні?

VI. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

Робота з репродукцією картини І. С. Їжакевича «Тарас-пастух».

Бесіда.

— У який історичний час відбуваються події на картині? Що ви знаєте про часи кріпацтва з уроків історії?

— Який момент із життя Тараса передав художник?

— Про що говорить одяг хлопчика?

— Як змальовано отару, в яких тонах?

— Які кольори переважають на полотні?

— Чи можемо ми визначити, яка пора року зображена на картині?

— Як зображено село?

— Чим зайнятий Тарас? Як він ставиться до своєї роботи?

— Порівняйте, що спільного між картиною І. Їжакевича і поезією Т. Г. Шевченка «Мені тринадцятий минало». Яким рядочком з вірша можна підписати картину?

— Яке враження на вас справили картина і вірш?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Виразно читати поезію Тараса Шевченка «Мені тринадцятий минало».