Книга для вчителя. Конспекти уроків з української літератури для 7 класу - Хомич Я. Ю 2012

Суспільно-побутові пісні. Висловлювання відомих людей про українські народні пісні. Жанрово-тематичне розмаїття пісень

Всі публікації щодо:
Фольклор
Пісні

МЕТА. Показати красу і велич української пісні, висвітлити історичні умови, за яких створювалися пісні, розвивати творчу уяву та творчі здібності учнів; виховувати повагу до минулого, любов до української народної пісні.

ОБЛАДНАННЯ. Запис народної пісні, репродукція картини О. Мурашка «Похорон кошового»(1900)

ХІД УРОКУ

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ.

1. Перевіка написання учнями твору-роздуму «Чи потрібна сучасній людині художня література?»

2. Бесіда.

Як ви думаєте, з чого народилася українська література? Що лягло в основу перших творів українського красного писемства?

Що ви знаєте про українські народні пісні? Хто їх виконував?

Як пісні дійшли до нашого часу?

1. Чи знаєте ви?

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, німці — дисципліну і порядок, англійці — точність і пунктуальність. Діти Росії — владність. Італійці одержали хист до музики…

Обдарувавши всіх, Господь підвівся з трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була одягнена у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з калини.

— Ти чого плачеш? — запитав Господь.

— Я — Україна, а плачу, бо стогне земля моя від пролитої крові, від пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі. Вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.

— Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти уже роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина вже хотіла йти, та Бог, піднявши правицю, зупинив її:

— Є у мене неоціненний скарб, який уславить тебе і твій народ на увесь світ. Це пісня.

Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

Добрі люди кажуть, що українець співає цілий рік і цілий вік. Так нам від Бога дано, і в тому сила українського народу. Було заборонено мову, письмо, щепили до нашої культури те, що їй зроду-віку невластиве. Але нація збереглася. І чи не завдяки тому півмільйонному пісенному вінку, котрим заквітчана Україна, єдина держава в світі, яка має таку багату пісенну спадщину.

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ.

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.

1. Пісня — це скарбниця людської культури, дорогоцінне надбання поетичної творчості народу. Щедрість обдарування, красу і благородство душі, ніжність і ласку, високий і гордий політ думки та натхнення вкладали протягом століть у свої пісні безіменні співаки і поети. Сповнені вічно юної привабливості, безсмертно звучать народні пісні над просторами рідного краю, легко злітаючи на крилах мелодій і линучи далеко за його межі.

2. Прослуховування у записі української народної пісні («Ой на горі та женці жнуть» «Стоїть явір над водою» тощо).

Багато висловлювань про народну пісню залишили діячі не лише вітчизняної, а і світової культури:

Микола Гоголь:

«Думи i особливо повiстi бандуристiв слiпуче гарні… Коли б наш край не мав такого багатства пiсень - я б нiколи не писав icтopiї його, тому що я не мав би поняття про минуле.., пiснi змусили мене читати вci лiтописи…» (з листа до І. Срезневського).

Князь М. Цертелєв: «Жодна народна поезiя не може зрiвнятися у багатствi з укpaїнською, бо в нiй вiдбивається бажання слави, любовi i волi».

Павло Грабовський: «Що за милозвучнiсть та краса цi укpaїнcькi піснi. Се - джерело, з якого на здоров'я довго ще будуть пити нащадки».

Фiларет Колесса: «Народнi пiснi так само, як мова, є органічним витвором нapoднoгo дyxy… вони дають недосяжні взірці чистої народної мови й високого поетичного вислову, розбуджують любов i повагу до рiдного слова. Укpaїнcькa народна поезія, пронизана гуманними і волелюбними iдеями, розвиває і підносить усе, що лише є доброго i гарного в душi людськiй, має освiтнiй i виховний вплив на маси yкpaїнського народу, заступає сiльському людовi недостачу школи i писаної лiтератури. Українська народна поезiя, вiдзначена особливим багатством iсторичних пiсень, є для народу поетичним лiтописом, пiдтримує iсторичну традицiю, розбуджує в широких верствах нaцioнальну свiдомість… Чим є кров у живому тiлi, тим є народна поезiя в народному органiзмi. Українська народна пiсня плекає… почyття краси, розвиває природнi здiбностi i його фантазiю, розбуджує замилування до музики - одним словом, народна пiсня є мoгyтнiм культурним чинником».

Анатолiй Луначарський: «Українська музика i поезiя - найпишнiша i найароматнiша гiлка на деревi cвітової народної творчостi… українську пiсню ставлять yci знавцi на одне з перших місць серед пiсень ycix народiв».

Йосип Бодянський: «Пiсня - щоденник українця, до якого він вносить усе, що думає, почуває, робить. Душевнi почуття лавиною б'ють iз глибини серця… всюди порив пристрастi, стислiсть вислову, простодушнiсть, природнiсть, особлива нiжнiсть i сила почуттiв… образи в пiснях відзначаються природністю, невимушеністю, самобутнiстю, природною витонченiстю i разючою точнiстю».

Олександр Довженко: «Українська пiсня… Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте дитинство… Який митець не був натхнений її багатющими мелодiями, її чарiвною силою, що викликає в душi людськiй найтоншi й найглибшi почуття, думки й прагнення… Українська пiсня - генiальна поетична бiографiя українського народу. Безсмертна українська пісня - це бездонна душа України, її слава. Навряд чи десь по iнших кpaїнax спiвають так гарно й голосно, як у нас на Укpaїні».

Aндpiй Малишко: «Без пiснi нема духовного життя народу. Вона народжується вiд невловимого поруху людської душi… Iдучи в похiд, воїн бере зброю, хлiб i пiсню. Зброю - для бою, хлiб - для життя, пiсню - як душу народну».

Адам Мiцкевич: «Українські простори є столицею лiричної пiснi континенту. Звiдси лiричнi пiснi поширювалися по всiй Слов'янщинi».

Боденштедт(Нiмеччина): «Ні в якiй iншiй країні дерево народної поезiї не дало таких величезних плодiв, як в українцiв».

Олексій Толстой: «Нiякий iнший народ не виявив себе в пiснях так яскраво i гарно, як народ україняький».

(Український фольклор: Критичні матеріали / Упоряд. С. К. Бисикало, Ф. М. Борщевський. К., 1978).

Михайло Стельмах: «Наша народна пісня, як i наша доля, виростала на чорному хлiбi iсторії: на страшних пожарищах, у чорних азовах, козловах, салгирях та коднях гинули її генiальні творці. Ромашка i житeчко проростали з їxніх cepдeць, а їхні пiснi розходилися по всiй Укpaїнi, вростали у вічність і ставали для нащaдкiв хвилюючою історією.

Українська народна пiсня, ввiбравши в себе i грозовий, i барвiнковий ласкавий світ, icторiю й побут, болючі роздуми i найнiжнiшi почуття, воістину геніально поєднала пристрасне й емоцiйне слово з незбагненними таємницями мелосу, що охоплює людську душу то ясою перемог, то трагедiйнiстю i довiрливiстю кохання… Нема такої значної подiї в життi народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українськiй пiснi чи нiжнiстю струни чи рокотом грому».

(Народні перлини. К., 1972. С. 5 — 6.)

2. Виступ учня з повідомленням «Микола Гоголь про українську пісню»

1. Українська народна пiсня - це жива, яскрава, сповнена барв iсторiя народу. Весь запал, все сильне буття виливається в його піснях. Пiснi для України - все: i поезiя, i iсторiя. Хто не зрозумiв їх, той нiчого не взнає про їxнix твоpцiв. У тих піснях побут людей, їхній характер, найтоншi вiдтiнки почуттiв, хвилюванъ, стражданъ, радощiв, дух минулого.

2. Укpaїнcькi пiснi цiлком можутъ називатися icторичними: в них дихає широка воля козацького життя, всюди видно силу, радість, могутність.

3. Iнша частина пiсень зображує жiночий світ, нiжний, журливий, сповнений кохання, простоту й невимовну нiжнiсть почувань. Уci вони милозвучнi, запашнi, рiзноманiтнi надзвичайно… Виклад пісень, як жiночих, так i козацьких, майже завжди драматичних - ознака розвитку народного духу й неспокiйного життя.

4. Поезiя в пiснях невловима, чарiвна, грацiозна, як музика. У вiршуваннi поєднано й розмiр, i тоніку, i риму. Рими звучать, як срiбнi пiдкови танцюристiв. Музикальнiсть загальна їхня властивiсть. Близькiсть рим дивовижна. Подибуємо рими, якi не назовеш римою, але вони тaкi доречнi своїм вiдбиттям звуків, що нiколи не спало б на думку поетовi з пером у руцi.

5. Музика в багатьох пiснях легка, грацiозна; ледве торкається землi, i здається, що пустує, грається звуками. Iнодi звуки набирають мужнъого характеру, стають сильними, могутнiми. Звуки печуть, надривають душу. Кожне слово цiєї яскравої мови проймає душу. Зойки її схожi на крик серця, немовби до нъого гостре залiзо доторкнулося.

6. Нiщо не зможе бути сильнiшим вiд цiєї музики цього нapoду, в якого поетичний дар, а життя різноманітне й діяльне.

7. Покажіть мені народ, в якого бiлыше пісень, ніж в українців. Наша Укpaїнa дзвенить піснями.

(Український фольклор: Критичні матеріали / Упоряд. С. К. Бисикало, Ф. М. Борщевський. К., 1978. С. 231 — 238.).

3. Робота з таблицею.

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ЛІРИКА

ОБРЯДОВІ ПІСНІ

ПОБУТОВІ ПІСНІ

КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ

СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ

КОЛЯДКИ

ЩЕДРІВКИ

ВЕСНЯНКИ

РУСАЛЬНІ, КУПАЛЬСЬКІ

ОБЖИНКОВІ

КОЗАЦЬКІ

ЧУМАЦЬКІ

КРІПАЦЬКІ

РЕКРУТСЬКІ, СОЛДАТСЬКІ

НАЙМИТСЬКІ, ЗАРОБІТЧАНСЬКІ

РОДИННО-ОБРЯДОВІ

РОДИННО-ПОБУТОВІ

ВЕСІЛЬНІ

ГОЛОСІННЯ

ПІСНІ ПРО КОХАННЯ

ПІСНІ ПРО РОДИННЕ ЖИТТЯ

ЖАРТІВЛИВІ

4. Ігровий момент.

Гра «Хто більше»

1) Хто більше назве пісень, де згадуються рослини.

2) Хто більше назве пісень, де згадуються небесні тіла (зорі, місяць, сонце тощо).

3) Хто більше назве пісень, де згадуються імена людей.

4) Хто більше назве пісень, де згадуються географічні поняття (річки, гори, моря, міста тощо).

5. Теорія літератури.

ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ЛІРИКИ

ЗВЕРТАННЯ

Вказівка, до кого звертаються з мовленням

Ой не шуми, луже, ти, зелений гаю…

ПАРАЛЕЛІЗМ

Аналогія, уподібнення, спільність характерних рис

Стоїть явір над водою,

в воду похилився;

на козака незгодонька,

Козак зажурився.

ОБРАЗИ РОСЛИН, ПТАХІВ, ЩО НАБИРАЮТЬ ЗНАЧЕННЯ СИМВОЛА

Умовне позначення якогось предмета, поняття, явища

Пара голубів — взаємне кохання;

Тополя, калина -дівчина;

Дуб — парубок;

Орел, сокіл — мужність, відвага;

Зозуля — материнський сум.

ДІАЛОГ

Розмова двох і більше осіб

«Іди, сину, геть від мене —

Нехай тебе турки візмуть!»

«Мене, нене, турки знають -

Мене кіньми наділяють!»

МОНОЛОГ

Розмова з самим собою, роздуми героя вголос

Ой не шуми, луже, ти, зелений гаю,

Не завдавай серцю жалю, бо я в

    чужім краю.

ПОСТІЙНІ ЕПІТЕТИ

Стійке образно-поетичне означення предмета чи явища, що виділяє якусь характерну рису чи ознаку.

«густі терни», «кониченько вороненький», «явір зелененький», «висока могила», «козак молоденький», «чистий степ», «жовтий пісочок» тощо.

ПОРІВНЯННЯ

Форма поетичної мови, основана на порівнянні двох предметів або явищ з метою пояснити один з них за допомогою іншого

Оченьки, як тернок,

Брівочки, як шнурок.

СЛОВА ЗІ ЗМЕНШУВАЛЬНО-ПЕСТЛИВИМИ СУФІКСАМИ


«козаченьку», «молоденький», «зелененький», «спатоньки», «серденько», «листячко»

ПОВТОР

Стилістична фігура, яка полягає у повторенні окремих слів чи виразів у творі, щоб звернути на них особливу увагу читачів.

Ой зачула моя доля,

Що не бути мені дома,

Бути ж мені у неволі,

У некрутському наборі.

У некрутському наборі,

У залізі, у закові,

У солдатському мундьорі.

ГІПЕРБОЛІЗАЦІЯ

Різке перебільшення якихось рис людини, предметів або явищ, їх кількості, розмірів, сили тощо, щоб надати зображуваному виняткової виразності, загостреності з метою виявлення емоційності.

Ой тікала панщиночка,

Аж гори тряслися…

«громовий голос».

АЛЕГОРІЯ

Інакомовне відображення абстрактного поняття, передане за допомогою конкретного образу.

Становили собі ляхи

Дубовії хати…(обаз смерті).

Ой горе тій чайці, ой горе небозі,

Що вивела чаєнята в степу при дорозі. (Чайка - Україна).

ВНУТРІШНЄ РИМУВАННЯ

Римування всередині рядків, що надає віршу мелодійності.

Там чумаки ішли, ту чаєчку нашли.

МЕТАМОРФОЗА

Перевтілення людини в рослину, птаха або звіра.

Жала вона, жала, жала — не дожала

І до сходу сонця тополею стала…

РИТОРИЧНЕ ЗАПИТАННЯ

Запитання, що не потребує відповіді, бо висловлює ствердну думку.

Чи я в лузі не калина була,

Чи я в лузі не червона була?

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

1. Бесіда.

— Яка ваша улюблена народна пісня? Чи можете ви її заспівати?

— Назвіть основні жанри народної лірики.

— Які художні засоби зустрічаються в народних піснях?

— Який вислів про народну пісню вам найбільше запам’ятався? Що для вас означає народна пісня.

2. Робота з картиною Олександра Олександровича Мурашка «Похорон кошового» (1900)

— Що зображено на картині?

— Де відбувається подія?

— Що вказує на те, що ховають козака?

— Звідки можемо здогадатися, що ховають не простого козака?

— Чи поважали люди кошового?

— Як ви думаєте, кошовий помер чи загинув?

— Хто йде першим за труною? Чи багато людей прийшло проводжати козака в останню дорогу?

— Яка пора дня зображена на картині? Які кольори переважають?

— Уявіть себе кобзарем, який хоче скласти пісню про кошового, про що б ви співали? До якої групи соціально-побутових пісень належала б ваша пісня?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

За групами проаналізувати народні пісні:

І група — козацькі: «Ой на горі та женці жнуть», «Стоїть явір над водою», «Гомін, гомін по діброві»;

ІІ група — чумацькі: «Ой у степу криниченька», «Ой горе тій чайці, ой горе небозі».

ІІІ група — кріпацькі: «А в неділю пораненько», «Ой летіла зозулечка»,

ІV група — рекрутські: «Ой зачула моя доля», «Ой не шуми, луже, ти, зелений гаю».

V група — бурлацькі «Забіліли сніги», «Та немає в світі гірш нікому», використовуючи план:

1. Вислів діяча культури про народну пісню.

2. Історія виникнення групи пісень.

3. Виразне читання пісні або її спів.

4. Запитання до класу: аналіз змісту і художніх особливостей пісні (до 5 питань).







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.