Книга для вчителя. Конспекти уроків з української літератури для 7 класу - Хомич Я. Ю 2012

Григір Тютюнник. «Климко». Художні особливості твору (мова персонажів, художня деталь)

Всі публікації щодо:
Тютюнник Григір

МЕТА. Дати поняття про художню деталь і її місце в повісті. Розвивати навички аналізувати епічний твір; висловлювати власні роздуми про роль мови і художньої деталі у розкритті ідейного задуму автора. Виховувати моральні якості особистості.

ХІД УРОКУ

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ УРОКУ.

Зачитування учнями прислів’їв, якими можна охарактеризувати дії кожного з героїв повісті.

ІІ. СПРИЙНЯТТЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

1. Гомер, сліпий грецький поет, сказав : «Заговори, щоб я тебе побачив». Наше мовлення — це віддзеркалення нашого внутрішнього світу. За тим, які слова добирає людина для спілкування, можна зробити висновки про її характер, культуру, освіту, національність… Цією особливістю людського мовлення майстерно користуються письменники. Уважно прослухайте уривки з повісті «Климко», визначте, кому належать слова і які індивідуальні особливості людини у них розкриваються:

«Ай добра ж, - хвалив, ледь відсьорбнувши з ложки. — У-у-у, такої не всяка й кухарка зварить. Візьми ж отам у скриньці гостинець» (дяько Кирило).

«А хочеш, їх зараз не буде, хочеш? — вигукнув завзято. — Всіх вижену пастися в степ! Хочеш?» (Зульфат).

«Та ви мене не бійтесь, - усміхнувся …і згадав, що він сьогодні не вмивася. — Я не вурка, я по сіль сюди прийшов…» (Климко).

«А сіль ти, синок, проминув. Кілометрів п’ятдесят зайвих пройшов. Сіль — це біля Артемівська. Чув?… Так ото біля нього станція така є, називається вона сіль. Там сіль. А тут що — крейда, сода, вода солона в озерах є, але ж у торбу її не набереш… Проминув ти, брат, сіль» (швець).

«Ану встань! …Вста-ать, кому сказано!!» (поліцай).

«А-а, соль! Розумем… Хлеб-соль!..» (чех).

«Евстрррелійський папуга! Вид-дає предсказання — в око ліпить! Од-дин раз удовольство — сім літ продовольство! Ну, навались! Не може буть, сказав Суворов, щоб Чортов мост не перейшли! Хто перший — першому безплатно!..» (дядько-шахрай на базарі).

«А може б, ти, синочку, в мене зостався, га? — спитала вона невпевнено. — Назовсім. До кого ж тобі туди йти? Це я ще дорогою подумала, та зразу не сказала: бачу ж — хворе хлопченя… А вчителька з дитиною якось переб’ється, серед людей же…» (тітка Марина).

«Авспіріні, авспіріні пийте, моя ласко. Тричі на день по одній пігулці. Крейди не шкода!» (Бочонок).

- Порівняйте, як говорять позитивні і негативні герої повісті і зробіть висновки.

- Проаналізуйте мовлення Климка. Як у словах хлопця виявляються його найкращі риси? Відповідаючи, посилайтесь на текст.

- Подумайте, а як ви говорите, яке уявлення про вас можна скластися під час розмови?

- Яким повинно бути ваше мовлення, щоб ви справляли на людей гарне враження і з вами було приємно спілкуватись?

2. Теорія літератури.

Художня деталь — така виразна подробиця або штрих, яка особливо збуджує думку, часто викликає в уяві цілу картину, робить зображення дуже відчутним і яскравим. Художня деталь може відображати подробиці обставин, зовнішності, пейзажу, портрета тощо.

- Прочитайте перший абзац повісті. На яку художнню деталь звертає нашу увагу автор під час першого знайомства читача із Климком? Яку роль вона виконує у тексті?

- Простежте за текстом, в яких ще епізодах повісті Тютюнник описує ноги Климка? Яке значення мають ці епізоди для розкриття характеру головного героя та ідеї повісті?

ІІІ. ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ.

Робота з картками.

Знайдіть у запропонованих уривках художні деталі. Визначте, яку роль вони виконують у тексті.

1. У скриньцi, що пахла так само, як i дядькова дiжурка, i картуз, i сам дядько, лежали блискучi ключi й ключики. Климко нiколи їх не чiпав, бо то були дядьковi ключики од паровоза, а лише роздивлявся на них. Ще був у скриньцi молоток, жмутик пухкої бiлої нитковини, великий кухоль, щоб набирати на станцiях окропу i чаювати з грудочкою цукру, та складаний ножик - рiзати хлiб. У кухлi Климко й знаходив гостинець: пригiрщ пряникiв-срiбноголовцiв, або ґроно прозорих пiвників на паличках, зв'язаних докупи бiлою ниткою, або ще щось.

2. Biн отак би й вирiс серед уквiтчаних тих ночей, якби не настали ночi iншi, ночi без вогнів. Зостались лише звуки, Ti, що завжди, але в пiтьмi вони спохмурнiли, поглухiшали i долинали наче з глибокого провалля. У цi чорнi ночi поїзди йшли частiше й швидше, нiж ранiш, але вiд них уже не вiяло сосновими дошками чи теплою пшеницею, мокрим, щойно вийнятим iз шахти вугiллям чи цегляною курявичкою з вiдкритих вагонів. Од них вiяло лiками, димом польових солдатських кухонь, гарячими на сонцi уламками лiтакiв i гармат… 3. У головах у дядька лежали пучечки живих i сухих квітів: чорнобривцi з деповської клумби i гайстри з чиєїсь грядки, сухий деревiй i ковила. Квiти дихали м'яко i ладанно, а дядькiв костюм новий пах Климкавi вихiдними днями.

4. Климко хотiв був уже потихеньку втекти, але тут увiйшов аптекар з жiнкою, що несла поперед себе миску борщу. Вона кинула її на стiл i знову зачинилася на кухні.

- Я не голодний, - сказав Климко, одсуваючи миску, i похнюпився, щоб не дивитися на борщ.

- Їж, - попросив Бочонок, винувато клiпаючи очима й хапаючи себе то за той, то за той вус. - Ти на бабу не дивись. Вона така і є.

5. Натовп ізнову загув, заколихався.

- Були б оце нашi шахтарики, вони б тебе вдягли i взули, ще й пiдперезали б… - неголосно мовила якась жiнка. В руках у неї було приношене дитяче пальтечко.

6. І тут Климко побачив Наталю Миколаївну, вчительку свою i Зульфатову. Вона стояла з немовлям на руках, притиснувши до себе разом з немовлям трояндову, мов сто троянд, сукню. Климко бачив Наталю Миколаївну в цiй сукні лише двiчi на piк: першого вересня i в останнiй день занять. Наталя Миколаївна щоразу так хвилювалася, зустрiчаючи їх, своїх учнiв, а чи проводжаючи на канiкули, що троянди з трояндової сукні зацвiтали в неї й на щоках. А минулої весни на останньому уроцi вона сказала, печально всмiхаючись: «От i пiдете ви в юнicть, уже з iншими вчителями, а я знову повернуся до маленьких, таких… грибочкiв, як були ви, коли прийшли до пертого класу. Пам'ятаєте?» - І сльози, двi сльозинки, покотилися їй з очей, однак вона не чула їх i посмiхалася. Тодi сказала: « Урок закiнчено, до побачення, дiти…» - І одвернулася до вікна. А вони стояли й стояли за партами, хоч у коридорi вже знявся радiсний гaмip: закiнчився учбовий piк, сонця на дворi повна чаша, аж до пiднебесся, - хто ж не радiтиме!

7. Климко i Зульфат упоралися швидко. Вiд полудня до вечора вони перенесли з кiмнати Наталi Миколаївни все, що в нiй було: лiжко, стiльцi, книги, розкиданi по пiдлозi, етажерку, постiль (подушки були чомусь порiзанi, i з них вiялося пiр'я). Зостався тiльки великий вазон у дерев'янiй дiжечцi - розлога, з шовковим листям троянда. Хлопцям стало шкода кидати її саму, i вони вже смерком, щоб ніхто не бачив, обнявши бочонок з обох бокiв, спотикаючись i сапаючи, стаючи раз по раз перепочити, перенесли до вагової i троянду.

8. Климко пiдiйшов до ворожки i став навпроти, грiючи ноги в теплiй на осонні пилюзi. Жiнка сидiла на стiльчику, тримаючи в пеленi довгий, як пенал, ящичок, набитий засмальцьованими папiрцями. З-пiд поли в неї визирала Зiночка - дрiбненьке, схоже на пацюка звiрятко в бiлих i жовтих латочках. Очицi у звiрятка були маленькi й хитрi.

9. Бiля крайньої тачки на дерев'яних колесах стояла дiвчина, з напуском на очi зап'ята старенькою чорною хустиною. Вона тримала в руках чепурно, квітка до квiтки складений букет чорнобривцiв. На плечах у неї була ще одна хустка - велика, у веселих червоних та зелених квітах, а темно-вишневi шовковi китицi ледь не торкалися землi. Щоки у дiвчини були перепнутi по-старечому, навскіс, як у хворої на зуби, а маленькi тонкі пальцi, що тримали квiти, тремтливо перебирали зеленi стебельця.

- Купiть мою хустку. Дивiться, яка ловка… - тихим голосом так лагiдно i боязко просила дiвчина, що Климко зупинився бiля неї. - Я й чорнобривцiв на додачу ще дам… Купiть мою хустку.

10. «Посадимо iз Зульфатом вишню над ним, - думав Климко, уткнувшись головою в колiна. - Весною вона бiло цвiстиме, влiтку ягiдьми блищатиме, шпаки налiтатимуть… А восени встелятиме могилу червоним листям з усiх боків…»

11. І тут Климко побачив, що вiд переїзду назустрiч йому бiжить якийсь чоловiк - босий, у солдатському галiфе з розв'язаними поворозками i в гiмнастерцi без ремiняки.

Biн бiг i весь час оглядався. На переїзд вискочило ще двоє, у чорному.

12. Biн уп'явся пальцями в дiжурку на грудях, тихо ойкнув i впав.

А з пробитого мiшка тоненькою бiлою цiвкою потекла на дорогу сiль…

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ.

Уявіть себе художником. Яку б художню деталь використали б ви на полотні, якщо б вам потрібно було намалювати людину:

- добру;

- веселу;

- злу;

- дуже засмучену;

- щедру;

- скупу;

- заздрісну;

- сміливу;

- чемну.

V. ПОВІДОМЛЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ.

Складіть кросворд за змістом повісті «Климко».







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.