Книга для вчителя. Конспекти уроків з української літератури для 7 класу - Хомич Я. Ю 2012

Суспільно-побутові пісні: чумацькі ( «Ой у степу криниченька», «Ой горе тій чайці, ой горе небозі»), кріпацькі(«А в неділю пораненько», «Ой летіла зозулечка»), рекрутські («Ой зачула моя доля», «Ой не шуми, луже, ти, зелений гаю»), бурлацькі («Забіліли сніги», «Та немає в світі гірш нікому»)

Всі публікації щодо:
Фольклор
Пісні

МЕТА. Показати красу і велич української пісні, висвітлити історичні умови, за яких створювалися пісні, розвивати творчу уяву та творчі здібності учнів; виховувати повагу до минулого, любов до української народної пісні.

ОБЛАДНАННЯ. Запис народної пісні «Ой горе тій чайці, ой горе небозі», репродукція картини І. Айвазовського «Чумацька валка».

ХІД УРОКУ

І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ.

ІІ. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

Виступи творчих груп за планом:

1. Вислів діяча культури про народну пісню.

2. Історія виникнення групи пісень.

3. Виразне читання пісні або її спів.

4. Запитання до класу: аналіз змісту і художніх особливостей пісні (до 5 питань).

Історія виникнення групи пісень

КОЗАЦЬКІ ПІСНІ

1386-го року Литва пристала до Польщi та прилучила до неї й Україну. Пiсля цього укpaїнcькі землi роздаровано було польським магнатам. Вони позаводили на Україні свої польськi закони та порядки i стали кривдити український народ: наклали великi податки, запровадили панщину i нарештi стали навертати українцiв на латинську (католицьку) вipy та на польську мову. Український народ терпiв оце страшне лихо, бо не мав на польських панiв жодної управи: вони навіть свого короля не боялися й не слухали. Та несила ж була українському народовi терпiти всякi кривди, а тому смiливiшi стали тікать з-пiд польського ярма на вiльнi степи у Дике Поле, що межувало тодi з татарами по низу Днiпра, Днicтра та Бугу.

Втiкачi оселялися на Дикому Полi по байраках, хащах, яругах та долинах, гуртувалися в громади, обирали собi oтаманів, обзаводилися сяким-таким хазяйством i зi зброєю в руках обороняли свою волю. Hiкому не корилися. Не визнавали над собою нiяких нi панiв, нi королiв. Прозвано їх козаками. Поляки не могли їх там розшукать і знищить, бо то були мiсця дикi i од Польщi далекi. Отже, козаки жили вiльно. Прочув про вiльне козацьке життя поневолений український люд і цілими юрбами сунув у Дике Поле.

Як не пильнували пани, як не карали втiкачiв, а їx у Дикому Полi все бiльшало. Правда, несолодко й там їм жилося. Доводилося часто лиха куштувати: нападали на них татари, грабували їх та забирали в неволю. Але втiкачi скоро навчилися давати татарам одсiч. Завше ходили озброєними, чи то коло хати, чи в полi за плугом, чи в степу коло худоби - завжди зброя наготові. Тiльки татарва навернеться, вони вже й готові до бою. Один другого сповiстять i гуртом дають їм часом. А iнколи так i caмi збиралися ватагами й нападали на ближчi селища татар, граб ували їх i розганяли геть, щоб i духу поблизу не було: щоб спокiйнiше жилося. Живучи в степах, козаки нікому не корилися, тільки тих старших слухали, як их обирали caмi для себе. Чим дужче поляки кривдили український народ, тим бiльше тiкало його в степи, на Великий Луг, в козаки. Через те сила козацька там росла та й росла. Спочатку козаки жили в степах розкидано. Через те їм важко було боротися з ворогами.

У 1550 роках один український князь Дмитро Вишневецький (Байда) збудував для козаків фортецю на острові річки Дніпра, нижче порогів. Козаки назвали її Січ; через те, що вона була за порогами Дніпра, то прозвали її Запорозькою.

(Григор’єв-Наш. Історія України в народних думах ти піснях. — К. : Веселка, 1993. — С. 46-48.)

Протягом XV — XVI сторіч виникають козацькі пісні, в яких, на відміну від історичних, зображені не історичні події або особи, а життя простих козаків. Теми козацьких пісень — це боротьба за незалежність, битви з поляками, турками та татарами, перемоги, поразки, полон, страждання в неволі, повернення з походу тощо.

КРІПАЦЬКІ ПІСНІ

У XVII столітті вільні поселення почали відписувати землевласникам із старшини.

Спочатку цi власники збирали скромну орендну плату й зобов' язували своїх орендарiв виконувати такі роботи, як заготiвля, дров та перевезення ciнa. За часiв Мазепи максимальна трудова повинність зросла до двох днів на тиждень; хоч це й було обтяжливим порiвняно з часом, коли селяни Лiвобережжя взагалi не виконували повинностей, усе ж вона становила лише половину чи третину панщинної повинностi польських чи росiйських селян. Проте всього через одне поколiння середня тривалicть панщини зросла до трьох днiв на тиждень, а подекуди сягала чотирьох-п'яти днiв. Kpiм того, у перiод вiйни селяни мали постачати iмператорське вiйсько провiзiєю, постоєм, утримувати шляхи, зводити мости й виконувати iншi роботи. Коли ж селяни зверталися по захист до росiйських монархів, то знаходили мало симпатiї, оскiльки доля росiйських селян була набагато гiршою.

І все ж таки доки селянин мав право лишати свого пана, він міг перейти до поблажливiшого хазяїна, поселитися в iншому селi чи у вiдкритому степу. З цих причин старшина за пiдтримки росiйського уряду поступово обмежувала право переходу селян. Закон 1727 р. передбачав, що, лишаючи своїх феодалiв, селяни втрачали право на майно, яке належало їм на старому мiсцi, а з 1760 р. селяни повиннi були отримувати у пана письмовий дозвiл на переїзд. Утративши законне право кидати пана, багато селян Гетьманщини вдавалися до забороненої законом втечi. Улюбленим мiсцем притулку для тисяч утiкачiв були землi запорожцiв, що давало Катеринi ІІ додаткову пiдставу для знищення Сiчi. У 1783 р. Катерина ІІ зробила останнiй у цiй справi крок, заборонивши лiвобережним селянам за будь-яких обставин лишати своїх феодалiв. Вiдтак селянин став крiпаком.

(Орест Субтельний. Україна: історія. К. : Либідь, 1991, С. 168-169.)

Своє тяжке життя селяни оспівали у кріпацьких піснях.

ЧУМАЦЬКІ ПІСНІ

З давнiх часiв, ще з тiєї пори, як нiяких князiв на Україні не було, народ український торгував зі своїми сусiдами, особливо з греками, що жили на березi Чорного моря. Згодом там осiлися татари, але торгiвля не спинилася. Нашi люди возили в Крим та на Дон до Азова збiжжя, сало, шкури, мед, віск і таке інше, продавали там, а звiдтiля набирали риби, солi, вина, краму для одежi тощо та й розпродували на Україні. Людей, що так торгували, у нас звали чумаками, бо вони часом заносили на Україну чуму з Азова. Чумаки ходили в Крим та на Дон тiльки валками. Кожна валка вибирала собi отамана, який i порядкував нею. Рушали вони в дорогу весною, а восени поверталися назад.

(Григор’єв-Наш. Історія України в народних думах ти піснях. — К. : Веселка, 1993. — С. 248.)

Героями чумацьких пісень ставали відважні чумаки, які преживали небезпеки і злигодні дороги, не втрачаючи сміливості і віри у щасливе повернення додому.

РЕКРУТСЬКІ, СОЛДАТСЬКІ ПІСНІ

1783 р. на Україні замiсть козацького вiйська заведено було вiйсько регулярне на московський лад. Уcix козацьких полковникiв було увiльнено, а козакiв записано в полки гусар та карабiнерiв. Туди набирали молодь з тих сiл, що ранiше несли козачу службу. Для комплектування того регулярного вiйська заведено було рекрутчину. Кожне село щороку повинне було дати певне число peкрутів. Рекрут брався у вiйськову службу на 25 лiт. Тим-то рекрутчина стала тяжкою карою. Всяк старався її спекаться всіма способами. Хто ж попадав у рекрути, того виряжали й оплакували, як мертвого, бо рiдко вертався він назад, та й то як не калiкою, то старцем.

Peкрутів призначав пан-помiщик, а в козацьких селах - громада.

(Григор’єв-Наш. Історія України в народних думах ти піснях. — К. : Веселка, 1993. — С. 210.)

НАЙМИТСЬКІ, ЗАРОБІТЧАНСЬКІ ПІСНІ

Хоч скасування крiпаччини у 1861 р: звiлънило селян Російської iмперiї вiд помiщикiв, воно не покращило їхнього економiчного становища. Описи життя селян пiсля розкрiпачення нагадують нескiнченний плач над їхнiми бiдами. Kpiм обтяжливих виплат за cвoї надiли, селяни були вимушенi платити подушний податок, а також непрямi податки на цукор, чай, тютюн, бавовну, вироби з металу, горiлку. Пiд кiнець XIX ст. за землю селяни сплачували у 10 разiв бiльше податкiв, нiж дворяни.

Щоб виконати cвoї фiнансовi зобов'язання, деякi селяни або позичали грошi у заможнiших cyciдiв, або, що особливо спостерiгалося на Правобережжi, - у євреївлихварiв. Але оскiльки проценти часто перевищували 150, селяни, як правило, тiльки глибше в'язли у боргах. Врештi-решт, найбідніші селяни за надзвичайно низьку платню часто наймалися на роботу до своїх колишніх поміщиків чи багатих селян.

У вiдчайдушних пошуках землi селяни ладнi були зробити все, щоб мати їi бiльше. Один із способів полягав в обробці великої ділянки помiщицької землi без усякої плати взамiн за право господарювати на меншому надiлi. І хоч такий стан речей надто вже нагадував кріпацтво, багато селян не мали іншого вибору, як погоджуватися з ним. Радикальнiшим виходом iз ситуацiї була eмiгpaцiя. Але на відміну від захiдних українців, яким у пошуках землi та роботи доводилося пливти за океан, схiдним українцям не треба було виїжджати за межi Росiйської iмперiї. Вони могли суходолом дiстатися (часто долаючи такі ж відстані, як мiж Схiдною Європою та Америкою) незайманих земель росiйського Далекого Сходу, особливо в басейнi Амуру, у Приморському Kpaї.

Мiж 1896 i 1906 рр., пicля спорудження Транссибiрської залiзницi, на Cxiд переселилося близько 1, 6 млн українців.

(Орест Субтельний. Україна: історія. К. : Либідь, 1991, С. 231-233.)

В осередку бурлак і наймитів народилися заробітчанські пісні.

ІІІ. ПІДСУМКИ УРОКУ.

1. Робота з картиною І. Айвазовського «Чумацька валка» (1855)

- Яка пора року зображена на картині? Яка пора дня?

- Що ми бачримо в центрі полотна?

- Що розташовано навколо валки?

- Куди дивиться чумак на першому возі? Як ви вважаєте, про що він думає?

- Чи бачимо ми початок шляху або його кінець?

- Подумайте, чи легкою була дорога чумаків? Що їх могло спідкати протягом мандрівки?

- Рядками якої групи пісень можна підписати кратину?

- Який настрій картини?

- Уявіть, що чумак з першого воза вирішив заспівати, якою б була його пісня?

2. Прослуховування запису пісні «Ой горе тій чайці, ой горе небозі».

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

Виразне читання улюбленої соціально-побутової пісні напам’ять.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.