Книга для вчителя. Конспекти уроків з української літератури для 7 класу - Хомич Я. Ю 2012

Андрій Малишко. «Пісня про рушник». Відомий український поет і його пісні, що стали народними. Ліризм поезій А. Малишка

Всі публікації щодо:
Пісні
Малишко Андрій

МЕТА. Дати учням основні відомості про поета та його пісні; розвивати вміння виразного читання, навички аналізу поезій; виховувати любов і повагу до матері.

ОБЛАДНАННЯ. Музичний запис «»Пісні про рушник» на слова Андрія Малишка.

ХІД УРОКУ

І. Повідомлення теми і мети уроку.

1. Андрій Малишко — поет-лірик від Бога, який умів виразити найтонші, найпотаємніші людські почуття і переживання. Недаремно його мелодійна поезія, схожа на слова народної пісні, завжди привертала до себе увагу композиторів — Платона й Георгія Майбород, О. Білаша, Л. Ревуцького, П. Конизького, А. Штогаренка та ін. Їхні пісні завдяки своїй щирості, ліризму стали улюбленими для кількох поколінь українців.

Особливо популярні пісні, покладені на музику П. Майбороди («Вчителька», «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі», «Київський вальс») і О. Білаша («Стежина», «Цвітуть осінні, тихі небеса»). Його пісні — це гімн молодості, коханню, красі людських сердець і взаємин. У них уся краса українськї землі. Російський поет О. Прокоф’єв влучно назвав А. Малишка «золотої пісні володарем», адже:

Голос вітру, душу тополину

Він дарує пісні, щоб цвіла.

Він обняв у віршах Україну,

А вона, всі знають, не мала!

2. Запис теми уроку.

ІІ. Сприйняття нового матеріалу.

1. Біографічні відомості про поета.

Андрій Малишко (14 листопада 1912 — 17 лютого 1970)

Дитинство поета було важким, хоча й благополучним. З тicної селянської хати в невеликому селищi Обуховi неподалiк Києва, де народився 14 листопада 1912 року, винic він найпершу незрадливу любов до piдної землi та матері, до рiдної пicнi та слова.

Жилося родинi Самiйла Малишка не розкiшно. Землi було двi десятини, а сiм'я чималенька - тiльки дiтей одинадцятеро. Тож доводилося господаревi i шевцювати, й на заробiтки в Таврiю ходити. От i малий Андрiй пособляв чим міг. Ходив заможнiшим по господарству помагати, грав на весiлляx на гармонії, бо ж мав i талант музики.

Пiдрicши, пiшов у семирiчку, потiм навчався в медичному тexнiкyмi. Та кликали його iншi мpiї, жив у юнаковiй душi потяг до прекрасного, до пiснi, до поезii. Тож i привiв він Малишка на лiтературний факультет Київського iнституту народної освiти (тепер - Київський унiверситет iм. Т. Шевченка), де взяв його пiд своє могугнє крило Максим Рильський, який там викладав i вів лiтературну студiю.

По закiнченнi ІHO деякий час молодий учитель викладає лiтературу в Овручi, на Житомирщинi, пiзнiше працює в газетi «Радянське слово». У 1934-1935 рр. служить у apмії, а потiм переходить на творчу роботу.

Потяг до творчостi в Малишка прокинувся дуже рано i мав своєрiдний xapaктер. Мати поетова, Ївга Базилиха, як її звали «по-вулишному», чудово спiвала. Андрiй Самiйлович в «Автобiографiї» (1959р.) згадував, що її піснi врiзалися в пам'ять на все життя. Тiльки ж одне в них не задовольняло хлопця: сумні кiнцiвки. Не могло його чуле серце миритися з трагiчною загибеллю козака, якому чорний ворон очi клює… І тодi Андрiй перекомпоновував пicню по-своєму: нi, не вбито козака - поранено, вилiкували його добрi люди, та й повернувся він додомоньку.

А трохи пiзнiше почав i сам вiршi складати, записувати до клейончатого зошита… Але батько, а був він людиною крутою, не вподобав синового захоплення.

Та жага вiршувати, творити не вщухала, i, власне, вона його й повела з Обухова до Києва. Першi друкованi вiршi студента А. Малишка побачили світ на cтopiнкax журналу «Молодий бiльшовик» (тепер - «Днiпро». А потiм з'являється колективна збiрка трьох aвтopiв — «Дружба») (1935), i вже наступного року виходить книжка вiршiв «Батькiвщина», що засвiдчила неабиякий талант молодого поета. Наступнi збiрки — «Лiрика», «З книги життя» (1938), «Народження синiв» (1939) та iншi - стали щабелями помiтного творчого зростання.

Тематика довоєнних творiв рiзноманiтна: праця хлiборобiв, подiї революцiї та громадянської вiйни, чудовi пейзажнi поезiї, де картини природи гармонують з ліричним настроєм, з розквiтом першого кохання («Зимове», «Пейзаж»). Героями твopiв Малишка є «хлiбороби й сiвачi», простi робочi люди. Оживає в його творах й iсторична пам'ять народу. Постають iз рядкiв циклу «Запорожцi» славетнi прадiди нашi, якi кров'ю своєю боронили рiдний край вiд вopoгів.

Та це була тiльки прелюдiя. Патетичною симфонiєю, закличним звуком сурми лунає поезiя А. Малишка в роки вiйни проти фашистських нападникiв. З-під пера А. Малишка вилилась пристрасна, пекуча й нiжна пicня любовi до Вiтчизни — « Україно моя».

Сином України, сурмачем, поетом i журналicтом пiшов А. Малишко на фронт. Як заклик до битви, як плач над розтерзаною Матiр'ю-Батькiвщиною зазвучали його збiрки: «До бою вставайте», «Понад пожари», «Україно моя!», «Битва».

По вiйнi поет iнтенсивно працює, виходять - як вiдгoмiн вiйни - збiрки «Ярославна» та «Чотири лiта» (1946 р.), а дaлi нові книги, в яких Малишко творить широку картину народного життя, змальовує простих трудiвникiв - не як бездушних «гвинтикiв», а як неповторнi творчi особистостi, закоханi в землю, працю на нiй, звертається до минулого України. Малишка завжди хвилювала проблема iсторичної пам'ятi народу. Ряд поезiй на цю тему - «В завiйну нiч з незвiданих дорiг…», «Приходять предки, добрi i нехитрi…» - здаються написаними у нашi днi - настiльки актуально вони звучать.

З роками голос Андрiя Малишка міцнів, наливався силою. Поет починає пильнiше придивлятися до життя, глибше сягати в сутність складних вiчних проблем, бачить загальнолюдське. Поет почував свiй борг перед минулим i майбyтнiм, перед yciм, на світі сущим, - чорним хлiбом i низенькою батькiвською хатою, ручаєм i сосною, щастям закоханих..

Любив Малишко рiдну мову, рiдне слово i пiсню над усе. Цiєю любов'ю осяяна поезiя ocтaннix лiт.

Як поет-лiрик, чий вiршi вiдзначаються надзвичайною музичнicтю, А. Малишко неминуче приходить до пiснi. Не диво, що багато Малишкових пiсень стали воicтину народними в найповнiшому розумiннi цього слова. І насамперед це - «Пiсня про рушник», яку народ усе-таки називає по-своєму, любовно «Рiдна мати моя…».

У пicнях Андрiя Самiйловича такі скарби почуттiв, буяння краси, тепло любовi, що caмi вони принесли б поетовi 6езсмертну славу.

І здається не випадковим, що й oстаннім твором поета, написаним у лiкарнi за тиждень до кончини 17 лютого 1970 року, була славнозвicна «Стежина», в якiй він роздумує над людським життям, згадує рiдну стежину, з якої воно починається, якiй немає нi кiнця, нi повороту, людина смертна, а народ живе вiчно.

(Всеволод Неділько. Андрій Малишко. //Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. (у трьох книжках). Кн. 2. - К. : Рось, 1994. — С. 699-704)

Бесіда:

- Які пісні на вірші А. Малишка ви знаєте? Яка з них подобається найбільше і чому?

- Що ви дізналися з біографії А. Малишка про його поетичну творчість?

2. Прослуховування «Пісні про рушник» Андрія Малишка у записі.

Бесіда:

- Який настрій цієї пісні?

- Пригадайте кожний свою маму; опишіть такими епітетами, щоб її уявили ваші друзі.

- Чому для українців образ матері святий?

3. Виразне читання поезії «Пісня про рушник» Андрія Малишка.

Бесіда:

1) Чи відповідає настрій поезії музиці до неї?

2) Який образ матері створив поет? Знайдіть портрет матері.

3) Як вона ставиться до сина? А син до неї?

4) У яких рядках зображується турбота матері про дитину?

5) Чому мати дає синові в дорогу рушник?

6) У яких обрядах в Україні використовується рушник?

7) Що вишила мати на рушнику? Яким ви уявляєте її малюнок? Які кольори переважають на ньому?

8) Яке значення для ліричного героя має материн подарунок?

9) Яку роль виконує поява нового слова у повторюваних останніх двох рядках кожної строфи?

10) Яка головна думка поезії?

11) Намалюйте візерунок, який би ви вишили на рушнику для матері. Розкажіть, які кольори і символи ви б обрали і чому?

ІII. Підсумки уроку.

1) Які прислів’я про маму ви знаєте?

2) Відгадайте кінцівку прислів’я:

· Яке дерево, такі в нього квіточки, які батьки, … (такі їхні діточки).

· Який корінь, такий пагінець, які самі, такі…( й сини).

· Який кущ, така й калина, яка мати, така… (й дитина).

· Як під сонце квітам, так… (з матір’ю дітям).

· Як мати рідненька, то й сорочка… (біленька).

· На сонці тепло, а біля матері… (добре).

· Нема того краму, щоб купити… (маму).

· Матері ні купити, ні… (заслужити).

· Мати однією рукою б’є, а другою …(голубить).

· У дитини заболить пальчик, а в матері… (серце).

3) Напишіть твір-мініатюру, обравши одне з прислів’їв як назву.

IV. Повідомлення домашнього завдання.

1) Вивчіть «Пісню про рушник» напам’ять.

2) Підготуйте повідомлення на тему: «Традиції української вишивки».







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.