Українська література 7 клас. Плани-конспекти уроків - Паращич В. В. 2010
Бесіда з позакласного читання за народними піснями та коломийками
Із пісенних скарбів
Мета: розширити поняття про народну пісенну творчість, показати її життєвість, зв’язок із сучасністю; розвивати навички інсценізації творів, творчу уяву, акторські здібності; виховувати естетичний смак, оптимізм, почуття гумору.
Обладнання: ілюстрації до творів, збірки народних пісень, елементи костюмів та декорацій до інсценівок, аудіозаписи.
Теорія літератури: інсценізація; виконавське завдання; гумор.
ХІД УРОКУ
I. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ
III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1. Презентація альбомів (аудіозаписів) «Улюблені пісні моєї родини».
2. Міні-диспут.
Завдання: порівняти слова й музику давніх пісень і пісень сучасних. Висловитися про переваги та вади пісень нашого часу й народних.
3. Демонстрація власних разків намиста з коломийок.
4. Показ інсценівок.
Підготовані учні розігрують інсценівки за жартівливими піснями («Ой там, на товчку, на базарі», «Да куди їдеш, Явтуше?», «Од Києва до Лубен», «Ти до мене не ходи», «Ой під вишнею» та ін.) Інструктаж
Щоб інсценізувати фольклорний твір, треба виділити в ньому дійових осіб, продумати оформлення сцени, форму одягу персонажів, намітити висловлювання дійових осіб із зауваженнями до них (ремарками) стосовно інтонації, жестів, якими вони супроводяться, тобто скласти сценарій.
Наприклад, в інсценівці пісні «Ой там, на товчку, на базарі» будуть такі дійові особи: жінка, чоловік, покупці. Сцена (клас) — імітація базару. Дія може виконуватися у супроводі аудіозапису, співу вокального ансамблю. Покупці можуть озвучувати додаткові жартівливі репліки, яких немає у пісні.
(Цей етап уроку можна провести і як імпровізовану роботу в групах за наявності костюмів, аудіозаписів або розмножених текстів.)
5. Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Завдання: продовжити фразу «Цей урок мені запам’ятався тим...»
IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Завести читацький щоденник (або продовжити ведення), підготувати запис останньої прочитаної книги.
Додаток до уроку 6
Та орав мужик край дороги
Та орав мужик край дороги. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
Край дороги!
Та воли в його круторогі. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
Круторогі!
А погоничі чорноброві. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
Чорноброві!
Та поклав торбу при дорозі. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
При дорозі!
Та ішли дівки хустки прати. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
Хустки прати!
Та вони в його торбу вкрали. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
Торбу вкрали!
Не порожню ж бо — з пирогами. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
Пирогами!
Та не з простими пирогами. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
Пирогами!
Та начинені горобцями. (2)
Гей, цоб! Цабе, рябий, тпру!
Горобцями!
Ой під вишнею
Ой під вишнею,
Під черешнею
Стояв старий
І просилася,
І молилася:
— Ой і сам не піду,
І тебе не пущу,
Куплю тобі хатку,
Іще сіножатну,
— Ой не хочу хатки,
Ані сіножатки,
Ой ти, старий дідуга,
Ізогнувся, як дуга,
Заспіваймо пісню веселеньку
Заспіваймо пісню веселеньку
Про сусідку молоденьку,
Про сусідку заспіваймо,
Серце наше звеселяймо!
Ой сусідко, сусідко, сусідко,
Позич мені решітко, решітко:
Заспіваймо пісню веселеньку
Про венгерку молоденьку,
Про венгерку заспіваймо,
Серце наше звеселяймо!
Ой венгерко, венгерко, венгерко,
Позич мені люстерко, люстерко:
Заспіваймо пісню веселеньку
Про жіночку молоденьку,
Про жіночку заспіваймо,
Серце наше звеселяймо!
Маю жінку молоду, молоду,
Не пущу її по воду, по воду:
Заспіваймо пісню веселеньку
Про жіночку молоденьку,
Про жіночку заспіваймо,
Серце наше звеселяймо!
Ой, дівчино, не вір ми, не вір ми,
Бо я хлопець мандрівний, мандрівний:
Ой там, на товчку, на базарі
Ой там, на товчку, на базарі,
Жінки чоловіків продавали,
Із лик мотузок ізсукала,
Взяла свого милого залигала
Як наїхало торгувальниць,
Як наїхало купувальниць,
А за цього мужа треба дати,
А за цього мужа треба дати:
Ой стала я, подумала:
З кіньми треба возиться,
А з грошима треба носиться,
Він насіє, наоре Ні для кого, для мене,
Да куди їдеш, Явтуше?
Дівчина:
— Да куди їдеш, Явтуше,
Да куди їдеш, мій друже?
Явтух:
— Не скажу!
Дівчина:
— Да коли ж твоя та добрая ласка, то й скажеш!
Явтух:
— На базар!
Дівчина:
— Підвези ж мене, Явтуше,
Підвези ж мене, мій друже!
Явтух:
— Не хочу!
Дівчина:
— Да коли ж твоя та добрая ласка, то й схочеш!
Явтух:
— Сідай, та скраєчку!
Дівчина:
— Ой що везеш, Явтуше,
Ой що везеш, мій друже?
Явтух:
— Не скажу!
Дівчина:
— Да коли ж твоя та добрая ласка, то й скажеш!
Явтух:
— Груші!
Дівчина:
— Ой дай мені, Явтуше,
Ой дай мені, мій друже!
Явтух:
— Не дам!
Дівчина:
— Да коли ж твоя та добрая ласка, то й даси!
Явтух:
— Візьми, та гниленьку!
Дівчина:
— Обніму ж тебе, Явтуше,
Обніму ж тебе, мій друже!
Явтух:
— Не хочу!
Дівчина:
— Да коли ж твоя та добрая ласка, то й схочеш!
Явтух:
— Обніми, та не задуши!
Дівчина:
Поцілую тебе, Явтуше,
Поцілую тебе, мій друже!
Явтух:
— Не хочу!
Дівчина:
— Да коли ж твоя та добрая ласка, то й схочеш!
Явтух:
— Поцілуй, та не вкуси!
Ти до мене не ходи
— Ти до мене, ти до мене не ходи,
куций, коротенький,
Бо до мене, бо до мене ходить
хлопець високий, тоненький.
— Понад сад-виноград, а у саду — грушки,
— Ти до мене, ти до мене не ходи,
не міси болота,
Я за тебе, я за тебе не піду,
хоч би сь був зі злота.
— Чи ти, мила, така гарна,
чи мені здається?
— Ти до мене, ти до мене не ходи,
не псуй собі ночі,
Я за тебе, я за тебе не піду,
бо ми ся не хоче.
— Понад сад-виноград,
а у саду — сливка,
— Ти до мене, ти до мене не ходи,
не псуй собі ночі,
Я за тебе, я за тебе не піду,
бо мати не хоче.
— Перестань, перестань
до мене ходити:
Од Києва до Лубен
Од Києва до Лубен
Насіяла конопель.
Приспів:
Дам лиха закаблукам,
Закаблукам лиха дам,
Достанеться й передам.
Од Ніжина до Прилуки —
Та побила закаблуки.
Приспів.
Од Полтави до Хорола —
Черевички попорола.
Приспів.
А мій батько чоботар,
Черевички полатав.
Приспів.
Запряжу я козу в віз
Та поїду по рогіз.
Приспів.
Запряжу я півня в сани
Та поїду до Оксани.
Приспів.
Запряжу я барана —
Куди люди, туди й я.
Приспів.