Всі публікації щодо:
Оригінальна світська література
Уроки з української літератури 8 клас
«Слово про похід Ігорів». Поетичність образу Ярославни. Образ Руської землі
Тема. «Слово про похід Ігорів». Поетичність образу Ярославни. Образ Руської землі.
Мета: розкрити поетичність образу Ярославни, образ Руської землі; розвивати усвідомлення того, що любов до рідної землі, вірність у коханні — вічні загальнолюдські цінності.
Обладнання: текст поеми, її переклади та переспіви, ілюстрації до «Слова…», карта Київської Русі XII ст.
Хід уроку
І Організація навчальної діяльності.
1. Перевірка домашнього завдання.
2. Пояснення вчителя з елементами бесіди.
— Єдиний жіночий образ «Слова…» — це образ княгині Ярославни, дружини Ігоря Святославича. Поряд із мужніми, у залізних шатах воїнами на тлі грізних битв ця ніжна жінка виділяється дуже виразно, а глибокий ліризм та моральна краса Ярославни роблять цей образ справді неповторним.
— Якою ви уявляєте княгиню Ярославну? «Намалюйте» її словесний портрет.
— За яких обставин ми знайомимося з дружиною Ігоря?
— Як ви гадаєте, що могла почувати, про що думати молода княгиня, одержавши звістку про поразку і полон свого чоловіка?
— Перечитайте плач Ярославни. Які прагнення висловлює княгиня у вступній частині?
— Яким силам і предметам природи вона дорікає й за що? У кого просить допомоги? Запитуйте відповідні місця у творі.
— Чому, на вашу думку, Ярославна-християнка просить допомоги у природних стихій, як це було прийнято у Київській Русі в язичницькі часи? Про що це свідчить?
— Прокоментуйте слова М. Драгоманова: «Славний плач Ярославни — се не що інше, як пісня української дівчини…»
— Як характеризує молоду княгиню те, що вона вболіває не лише за свого ладо, а й за долю руських воїнів?
— Поміркуйте, які найкращі риси жінки, дружини, коханої втілено в цьому образі. У чому краса і привабливість Ярославни?
(Матеріал для вчителя. «Дізнавшись про поразку русичів, поранення і полон чоловіка, Ярославна ладна на край світу полинути до милого її серцю мужа-друга, щоб обтерти криваві рани на його дужому тілі. На світанку, коли не спить тільки сторожа, вона виходить на путивльський вал і, плачучи, в тузі великій докоряє вітрові-вітровієві за те, що той мчить стріли на воїнів-русичів, звертається до Дніпра-Славутича, прохаючи його крізь сльози: «Прилелій, господине, мого ладу мені, щоб я не слала йому сліз на море рано». Ридаючи в розпачі-самотині, Ярославна шле свій скорботний плач-заклинання до третьої стихії — до Сонця пресвітлого, щоб те в полі безводному гарячими променями не мучило спрагою воїнів її лада.
Зауважмо: у невтішному горі Ярославна благає сили природи послабити муки не лише свого мужа, вона клопочеться й про інших воїнів-русичів. Як це благородно! Отже, Ярославна не лише вірна дружина, а й свідома громадянка своєї держави, полум'яна патріотка, що виступає від імені «жон руських». Гуманна княгиня — заступниця всіх воїнів Київської Русі. 1 саме патріотизм, людяність та сила почуттів, краса вірності в коханні звеличують її в наших очах.
І могутні стихії, що панують у неозорих просторах і пробивають кам'яні громаддя, підкоряються скорботному слову княгині-заступниці: «Грає море опівночі, ідуть смерчі млою… Позгасали вечірні зорі…» — і шлях для Ігоря відкрито. Так сталося диво, сотворене духовною силою жінки, що в невтішній журбі застигла, дожидаючи чоловіка-князя. Образ Ярославни — величальна пісня про моральну красу жінки. Ярославна — історична особа, справжнє її ім'я Єфросинія, вона дочка галицького князя Ярослава Осмомисла (р. н. невідомий — померла 1187).
Образ Ярославни започаткував чимало мотивів у слов'янських літературах, зокрема мотиви материнства, жіночності, кохання. Зачарований Ярославною, великий Шевченко переспівав її «плач» сучасною українською мовою, і цей натхненний переспів став шедевром.
Цикл поезій під назвою «Плач Ярославни» написав Павло Тичина. Кілька віршів присвятив Ярославні Андрій Малишко. У поезії «Мати», написаній у дні Великої Вітчизняної війни, він згадує свою неньку, що очікує його з походу:
І стоїш ти одна, посивіла, стара Ярославно, На дніпровськім лужку, на трипільському древнім валу.
Образ Ярославни надихає і сучасних письменників на чудові рядки, адже ця руська княгиня стала символом вірності й кохання, ніжності й мужності водночас» (За Б. Степанишиним).
«Від Каяли до Путивля було чотириста кілометрів ковильного степу. За підрахунками дослідників, про розгром руських військ, поранення і полон Ігоря княгиня могла довідатися наприкінці травня від купця Просовича, який був свідком побоїща. Очевидно, того ж дня вона послала свого гінця до Святослава з проханням надіслати війська для захисту Путивля та інших поселень, що межували з Полем, бо передбачала скорий набіг половців.
Давайте уявимо, що могла почувати, про що думати молода княгиня, чекаючи допомоги від Святослава. Тяжко журячись, вона, може, пригадувала, як Ігор приїздив до неї в Галич з хлібом і корогвами. Грали музики, співали дружки, всі веселилися. Пишно вбраних молодих обсипали збіжжям, щоб були здорові та багаті. А вона плакала й нарікала на свого батька Ярослава, що віддав її в далекий Новгород-Сіверський, на який часто нападали половці. Було їй тоді, мабуть, років 14, а нареченому — 20. Одружувався він удруге і мав малого сина Володимира.
Всю ніч тужила княгиня за своїм милим ладо, з яким щасливо прожила 15 років. А рано-вранці вийшла на забороло, пильно вдивлялася вдалечінь, сподіваючись побачити дорогих вершників. Та порожньо в широкому степу. Тоді згорьована жінка звертається до могутніх богів — сил, предметів і явищ природи.
Молода княгиня щиро вірила, що всесильні боги вітру, води й сонця чують і розуміють її благання. Своїм змістом, образами, зображувально-виражальними засобами плач Ярославни близький до народних плачів-заклинань.
Ярославна — чудовий образ жінки-слов'янки, сповнений духовної краси й чарівності. Під жорстокими ударами долі вона зуміла зберегти сердечне тепло, любов до людей, до вітчизни, болісно переживає горе свого народу. Такі жінки здатні надихати своїх чоловіків та братів на героїчні подвиги. І саме цим образ Ярославни близький і зрозумілий нашим сучасникам» (За О. Бандурою).
3. Творче завдання.
— Якби ви мали можливість зустрітися з Ярославною, з якими словами ви звернулися б до неї?
(Цю частину уроку можна провести як усний міні-твір або використовуючи технологію «Мікрофон» ).
4. Продовження пояснення вчителя.
— Крім руських князів, Ярославни, про яких ми вже згадували, в образній системі «Слова…» своє місце займають й інші персонажі: половці, Гзак, Кончак, Овлур, стародавній співець Боян, сам невідомий автор, про якого у творі прямо не сказано ні слова, та водночас він присутній у кожному рядку поеми.
Та все ж не вони є головними героями «Слова про похід Ігорів». Як стверджує більшість дослідників твору, центральним образом давньоруської пам'ятки є сама Руська земля, про яку весь час, створюючи свою поему, не переставав думати автор.
— Чи помітили ви, скільки разів у поемі наведено саме словосполучення «Руська земля» ?
— Які річки, міста названі у творі? Знайдіть їх на карті. Покажіть, яку територію займала Руська земля за часів князя Ігоря?
— Чи можна стверджувати, що для автора «Слова…» Руська земля — це не лише територія, міста, природа, а насамперед люди, і не тільки князі, але й прості русичі? Доведіть свою думку, посилаючись на текст.
(Матеріал для вчителя. Поняття «Руська земля» вжито у «Слові…» 20 разів. Це свідчить про те, що автор мав на увазі не окремий шматок землі, а всі східнослов'янські землі, весь державний простір Київської Русі. Тобто Руська земля — це насамперед величезна територія вод Білого до Чорного моря, від Карпат до Волги. На сторінках загалом невеликого за обсягом твору названо багато міст : Київ, Чернігів, Курськ, Путивль, Галич, Полоцьк, Переяслав, Білгород, Римів, Корсунь, Тмуторокань та ін. Для літератури Середньовіччя це унікальне явище. Причому події розгортаються в різних місцях одночасно. Коли Ігореве військо вирушає в похід, за Сулою іржуть коні, у Києві дзвенить слава, в Новгороді труби трублять, а в Путивлі стяги стоять.
Та для автора «Слова…» Руська земля — це, звичайно, не тільки «земля» у прямому значенні, не тільки руська природа, міста, це насамперед народ, що її населяє.
«За землю Руську» веде своїх воїнів хоробрий князь Ігор, а його дружина Ярославна, оплакуючи поразку Ігорового війська, говорить не тільки від себе і не тільки від «жінок руських», а ніби від самої Руської землі.
Цей образ несе основне ідейно-смислове навантаження, адже доля рідного краю — предмет тривожних роздумів, гірких уболівань автора, який закликає князів припинити чвари, об'єднатися перед битвою з зовнішнім ворогом.
Тобто образ Руської землі також підпорядкованій основній патріотичній ідеї твору).
5. Літературний диктант.
— Хто з героїв «Слова про похід Ігорів» … в «міццю розум оперезав, мужністю сердечною нагострив, ратного духу виповнився та й повів полки свої хоробрі за землю Половецьку за землю Руську» (Ігор);
✵ «забув і почесті, й життя своє, і веселий Чернігів-город, і отецький золотий престол, і всі звичаї та обичаї красної своєї дружини Глібівни» ( Всеволод);
«мечем незгоду кував, стріли розсівав по землі» (Олег Святославович (Гориславович) — дід Ігоря і Всеволода);
✵ «зронив… золоте слово, зо слізьми змішане» (Святослав);
✵ «плаче-тужить… вранці в Путивлі на валу» (Ярославна);
✵ «свиснув на коня за річкою: подає вістку князеві» (Овлур);
✵ «біжить., сірим вовком стелиться» (Гзак);
✵ «слід йому [Гзаковї] показує к Дону великому» (Кончак);
✵ « як та чайка-жалібниця стогне (Ярославна);
✵ високо сидить «на своїм золотокованім престолі, підперши гори угорські своїми залізними військами, заступивши королеві дорогу, зачинивши ворота на Дунаї» (Ярослав Осмомисл Галицький, батько княгині Ярославни);
✵ хотів «списа зломити при полі Половецькому та й наложити головою, чи шоломом пити воду з Дону» (Ігор);
✵ «як хотів кому пісню творити, розтікався мислю по дереву, сірим вовком по землі, сизим орлом попід хмарами» (Боян).
II. Підбиття підсумків.
III. Домашнє завдання.
Зберіть та систематизуйте матеріали до твору.