Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Плани-конспекти уроків - Українська література 8 клас - 2002
Урок позакласного читання. Василь Скуратівський. «Покуть»
Всі публікації щодо:
Скуратівський Василь
Тема. Урок позакласного читання. Василь Скуратівський. «Покуть».
Мета: познайомити учнів з книгою Василя Скуратівського «Покуть», дати поняття про українські народні традиції, звичаї, життєві правила; розвивати в дітей поняття краси; виховувати в учнів любов до рідного краю, повагу та інтерес до народних звичаїв і традицій.
Обладнання: книга В. Скуратівського «Покуть», інтер’єр української хати. На столі лежать домашні обереги: калина, рушник, хліб. На дошці — вислови:
«Людина завжди повинна пам'ятати, звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбатченком».
(О. Довженко.)
«Хто зберіг любов до краю
І не зрікся роду,
Тільки той віддав всю душу,
Все, що міг, народу».
(О. Олесь.)
грамзапис пісні «У полі калина».
ХІД УРОКУ
I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ
II. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя.
Кожний письменник по-своєму входить у національну літературу. Василь Скуратівський вагомо заявив про себе вже першою книжкою «Берегиня», яка одразу здобула широку популярність. Книга навіть висувалася на здобуття Шевченківської премії. Своїй улюбленій темі — традиціям, звичаям та обрядам українського народу — автор не зрадив і в наступних виданнях: «Посвіт», «Погостини», «Вінець». Певного мірою це стосується й книги «Місяцелік», над якою Василь Скуратівський працював протягом двох десятиліть.
Сьогодні ми перегорнемо сторінки його «Покуті», дізнаємося, як жили, трудилися і святкували наші пращури. «Покуть» — це гени пам’яті роду й народу, про пісню колискову й про народження добра, про свята, звичаї, вірування. Ця книга — про обереги народу, про великий духовний спадок, залишений нам прадідами, про пам’ять родоводу.
2. Робота над піснею «У полі калина».
1) Прослухати у грамзаписі чи виразно прочитати слова пісні.
У полі калина, у полі червона
Хорошенько цвіте.
Приспів:
Ой роде наш красний,
Роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося —
Небагацько нас є!
Що перший цвіточок —
То рідний батенько.
Хорошенько цвіте.
А другий цвіточок —
То рідная ненька.
Хорошенько цвіте.
А третій цвіточок —
Рідна сторононька,
Хорошенько цвіте.
2) Бесіда.
а) Що символізує у цій пісні образ калини?
б) Що то за дивна калина, на якій усього три квіточки?
в) До кого звертається автор із словами: «Не цураймося, признаваймося — небагацько нас є»?
3. Робота над змістом книги В. Скуратівського «Покуть».
1) Прочитати розділ «Пам’ять родоводу» з книги (с. 57 — 59).
2) Слово вчителя.
А чи знаєте ви свій родовід? Чи можете розповісти про своїх рідних, про сімейні реліквії, які передаються від покоління до покоління? (Заслухати 1 — 2 учнів.) Людина без пам’яті про своїх предків самотня, їй немає звідки черпати сили для життя. Людина без роду як листок, відірваний від дерева.
З роду в рід кладе життя мости,
Без коріння саду не цвісти,
Без стремління човен не пливе,
Без коріння сохне все живе.
Так співає Ніна Матвієнко в пісні «Сік землі». І тут теж говориться про родовід, про родове дерево.
3) Самостійно прочитати з книги В. Скуратівського «Покуть» (с. 60 — 63). [17] текст до слів «… ознака нашої уваги до рідних, до традицій, до історії» і відповісти на запитання:
а) Що розповів господар оселі про Остапа Якубовича?
б) Яка реліквія була найдорожчою в оселі?
в) Що нового ви дізналися про голодомор 33-го року?
г) Розказати про вклад сільського вчителя у видання книги «Історія міст і сіл».
4. Самостійна робота.
Виписати висловлювання відомих людей про родовідну пам’ять, ставлення до своїх пращурів.
5. Заключне слово вчителя.
Що ж треба робити, щоб, за словами Максима Рильського, бути вартими свого майбутнього? Так, треба знати історію свого народу, мати родовідну пам’ять. Адже, відомо, народ без минулого, без пам’яті, без історії не народ. Це вже просто населення. Це люди, у яких немає нічого святого, яких легко поневолити, нав’язати чужу мову й культуру, чужі звичаї й традиції. А щоб цього не сталося, ми повинні вивчати свою мову, пісні, культуру, повинні зробити все, щоб не всохло родове дерево нашого народу.
Наше заняття закінчується, і мені хочеться висловити сподівання, що ви берегтимете все, що нас оточує. Адже мамина пісня, бабусині рушники, батькова хата, толока, вишиванка — все це наша родовідна пам’ять, наша історія, часто й сумна, але в основі своїй велична.
Чистих вам рос, пречистої думки
І хай усім щастить.
(Звучить у грамзаписі пісня «У полі калина».)
