Усі уроки української літератури у 8 класі - О. П. Ващенко 2008

Михайло Коцюбинський. Життєвий і творчий шлях письменника. «Дорогою ціною». Художнє відображення волелюбності трудового народу
Із нової української літератури

Всі публікації щодо:
Коцюбинський Михайло

С. М. Головатюк

Мета: ознайомити учнів з основними фрагментами життя письменника; створити образ митця; дати загальну характеристику творчості; визначити тему й головну думку вступу оповідання «Дорогою ціною»; розвивати творчу уяву, навички роботи з фактичними матеріалами, уміння висловлювати власні міркування щодо почутого; виховувати в учнів почуття гідності, прагнення бути особистістю.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Форма уроку: подорож.

Обладнання: портрет письменника, географічна карта з позначенням місць, де перебував митець, фотоматеріали, виставка книжок.

ХІД УРОКУ

І. Повідомлення теми й мети уроку. Мотивація навчання

На сьогоднішньому уроці ми відкриваємо нову сторінку української літератури к. ХІХ — п. ХХ ст., пов’язану з ім’ям славетного письменника М. Коцюбинського. У попередніх класах ви знайомилися з його творами. З чим ви пов’язуєте ім’я М. Коцюбинського?

«Мозкова атака». Учні називають твори, їх теми з творчого доробку М. Коцюбинського, вивчені в попередніх класах.

Роздумуючи над своїм життям, суспільним призначенням письменника, Коцюбинський запитує:

Хто щасливий?

Той, хто дає багато, а бере найменше. На чиїх слідах виростають найкращі квітки, хто по своїй дорозі розкидає для вжитку всіх самоцвіти.

Як? Чи навіть тоді, коли ці квітки виростають з крові серця його, що зрощує землю, і навіть тоді, коли ті самоцвіти — лише стверділі сльози, що поливають дорогу життя?

І навіть тоді...

Хто ж той щасливий? Хто ж той бідний багач? (Поет)

Досліджуючи життєвий шлях М. Коцюбинського, ми маємо збагнути, чи був він щасливий, який зміст вкладав у поняття «щастя», й завершити цитату митця.

ІІ. Систематизація й усвідомлення учнями нового матеріалу

1. Про портрет Михайла Коцюбинського

Урок варто розпочати із зосередження уваги учнів на портреті письменника й коментування спогадів українського співака М. В. Микиші (він зустрічався із Коцюбинським у свого вчителя М. Лисенка).

«Найбільше враження, — пише М. Микиша, — зробили на мене його великі, замріяні, глибоко проникливі очі. Він мав статну, вище середнього зросту фігуру; красивої форми, чисто, до блиску виголену голову, прекрасні вуса, які йому дуже йшли і прикрашували його обличчя. Одягнутий був у білий, елегантно пошитий костюм. Взагалі в його постаті, одязі і манерах було стільки простоти, скромності і в той же час відбивалось якесь внутрішнє благородство і привабливість. Рухи його були скупі, жодного зайвого жесту, голос проникливий, прекрасного баритонового тембру, який запам’ятовувався і глибоко западав у серце. Від першої зустрічі з Михайлом Михайловичем у мене залишилось враження про нього як про надзвичайно розумну, культурну, виховану людину».

2. Слово вчителя

Щоб глибше зрозуміти внутрішній світ письменника, необхідно знати, якими подіями був наповнений його життєвий шлях. Тож запрошую вас у подорож життєвими стежками М. Коцюбинського.

(На цьому етапі уроку пропонується співпраця учнів і вчителя. Діти на основі відомостей з підручника називають міста, селища, у яких перебував Коцюбинський протягом життя, розказують про події, пов’язані з ним. Учитель доповнює розповідь.)

Варто зупинити увагу на містах Вінниця, Бар, Шаргород, Камінець-Подільський, Лопатинці, Молдова, Крим.

1. Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня

1864 року в місті Вінниці у сім’ї дрібного службовця.

Батька майбутнього письменника Михайла Матвійовича перекидали з однієї посади на іншу — з меншою оплатою, пересилали із роботи на роботу. Тому родину Коцюбинських часто бачили в дорозі серед барвистих полів зеленого Поділля — вони переїздили з місця на місце. Бар, Шаргород, Кукавка, Станіславчик, Пиків...

Домашнє майно вміщувалося на одній найнятій гарбі. Зверху сиділи діти — Ліда, Хома, Льоня, Оля... Мати Гликерія Максимівна і батько йшли пішки. За ними — Михайло з двома зведеними сестричками — Манею і Зосею (Гликерія Максимівна свого часу вийшла заміж за Михайла Матвійовича Коцюбинського, що був удівцем і мав дві маленькі донечки).

Незважаючи на злидні в родині Коцюбинських, на тяжкі нестатки, на часті переїзди, Михайло вчився в початковій школі добре, наполегливо. Батьків радувала його працелюбність, сумлінність. Зошити у Михайла були бездоганно чисті, всі милувалися його красивим почерком. Змалечку привчений до праці, Михайло завжди чистив свій бідненький одяг, черевики, пришивав ґудзики, тож ходив завжди охайний. Михайлик повсякчас допомагав матері в домашній роботі, чуйно ставився до своїх братиків і сестричок, завжди доглядав їх і боронив од кривдників. Таким чуйним, акуратним, старанним, трудолюбивим він лишився на все життя. 1886 року в родині Коцюбинських сталося велике лихо: помер батько. Численна сім’я лишилась без годувальника. Осиротіло семеро дітей.

Здоров’я овдовілої Гликерії Максимівни було надірване. Всі турботи про сімейство взяв на себе Михайло. Облишивши мрію про навчання в університеті, він іде на заробітки, працює репетитором, за день обходить кілька панських дворів. Михайло не знає спочинку, всі зароблені гроші йдуть на утримання сім’ї. Михайло обмежує себе в усьому. Ходить у старій перелицьованій одежинці; щоб зберегти кошти для малечі, харчується лише хлібом і чаєм.

Добрий коряк лиха випив у ті роки Михайло Коцюбинський. Все це згубно відбилося на його здоров’ї. Але пережите й побачене не пропало даром — воно стало вагомим матеріалом для його самобутніх творів.

1882-1892 рр. Вінниця та навколишні села, зокрема в с. Лопатинці Ямпільського повіту. Займається репетиторством у сім’ях чиновників.

1892 р. Молдова. Працює у філоксерній партії, яка вела боротьбу з виноградними шкідниками.

З 1898 р. оселився у Чернігові, влаштувавшись у земській управі, з 1900 по 1911 р. працює у статистичному бюро губернського земства.

Щопонеділка в будинку Коцюбинських збираються чернігівські інтелігенти — Б. Грінченко, В. Самійленко, М. Вороний, вчителі, лікарі. Жваво обговорювалися громадські питання, аналізувалися твори, складалися програми літературно-музичних вечорів.

1909-1912 рр. Лікування в Італії. Жив на віллі російського письменника М. Горького на острові Капрі.

1910 р. Повертаючись з Італії, Коцюбинський заїхав у карпатське село Криворівню, протягом двох тижнів вивчав побут, звичаї, мову, фольклор гуцулів. Спостереження і враження про Гуцульщину були покладені в основу повісті «Тіні забутих предків».

Протягом життя письменник був щирою, привітною й відкритою людиною, про це свідчать спогади рідних, друзів.

«Квіти, — згадує В. Гнатюк, — це була його пристрасть і розкіш, і треба було бачити, як його очі іскрилися і гуляли з утіхи, коли переходив царинкою, засіяною сотками різних родів квітів... Не зміг здержатися, щоб не запитати когось про їх місцеву назву, яку не раз записував собі, додаючи до неї й ботанічну назву...

Високоінтелігентний, умів вести і піддержувати всяку розмову так, що кожний мав сатисфакцію (задоволення) розмовляти з ним. Усе делікатний, старався ніколи нікого нічим не вразити...

До кожного привітний, скромний, нітрошки не зарозумілий, умів усе ввійти в чуже положення, відчути його, зрозуміти чужу душу. Особливо був чуткий на чужий біль...

Любив пристрасно природу... Любив добрих людей, любив приємне товариство... Незвичайно любив дітей і ніколи не пройшов коло них, щоб їх не зачепити, не заговорити та не пожартувати трохи.

Безкорисний аж до пожертвування, все робив із внутрішнього переконання, а нічого з інтересу... Гарячий патріот, любив свій край і народ над усе, готов був йому віддати всі свої сили, все своє знання, весь свій талант...».

З листів до рідних і друзів Коцюбинський постає перед нами як люблячий і уважний син, прекрасний батько, чуйний друг і товариш. У листах до дружини він часто запитує про успіхи і здоров’я дітей, просить написати, які їм привезти подарунки. Він дуже турбується про здоров’я своєї старої матері. «Чи мама здорова? — запитує він Віру Устимівну. — Попрохай її, щоб доглядала себе, їла впору, гуляла і не хвилювалась». В іншому листі Коцюбинський просить дружину «доглядати, щоб грубку у маминій хаті добре топили, щоб їй не було холодно», запитує, як здоров’я сестри Ліди. Дочка письменника Ірина Коцюбинська розповідає, яку велику мужність і чуйність виявив Михайло Михайлович у той час, коли треба було рятувати сестру Ольгу, заарештовану за участь у революційному русі. Тяжкохворий, з великою родиною, М. Коцюбинський ставить під заклад будинок, щоб дістати гроші, взяти Ольгу на поруки і допомогти емігрувати за кордон. Забуваючи про власну хворобу, Коцюбинський глибоко хвилюється за здоров’я Максима Горького, Івана Франка, Володимира Гнатюка. «Ваша звістка, — пише він до В. Гнатюка, — зовсім прибила мене, ходжу сам не свій, не знайду місця собі. Тепер, коли стала перед очі можливість катастрофи, — тепер ще яскравіше зарисувалася могутня постать Франка і всі його заслуги, ще дорожчим став нам той чоловік».

Коцюбинський любив і вмів малювати. Ще хлопчиком він вдало копіював портрети Добролюбова і Чернишевського, а пізніше малював з натури. За словами лопатинського учня письменника Миколи Мельникова, М. Коцюбинський залишив у його альбомі невеличкі малюнки чорним та червоним олівцем.

Коцюбинський вивчав фарби і кольори, бо вважав, що письменникові, як і художникові, ці знання потрібні для того, щоб розбиратися в кольоровій стихії світу. «Фарби повинні приходити на допомогу слову»,— казав він.

Любов М. Коцюбинського до малювання свідчить про його живописне бачення світу, вона в значній мірі пояснює, чому в пейзажах письменника переважають зорові, кольорові образи.

Великий майстер художнього слова, Михайло Коцюбинський тонко відчував природу, ніколи не втомлювався «вбирати в себе» її красу, мав досить великі знання ботаніки.

«Тато, — згадує І. М. Коцюбинська, — привозив нам з Італії прекрасні колекції тропічних метеликів та жуків. Взагалі він любив собак, пташок — усі ті живі створіння, що оточують людину в садках, лісах, у полі».

Багато сучасників Коцюбинського засвідчує зворушливу любов письменника до квітів. Його часто можна булі бачити з квіткою в петельці піджака чи, коли він повертався з поля або лісу, з букетом квітів у руках. Різні квіті росли біля будинків, де жив М. Коцюбинський. Тож не дарма чудові квіти щороку зацвітають на садибах літературо-меморіальних музеях у Вінниці та Чернігові.

3. Аналіз творчості М. Коцюбинського доцільно провести за виставкою книжок

Перше оповідання «Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє тьма» (1874). Темою перших творів було злиденне життя селян та їх дітей. Тема селянської бідності знайшла своє відображення і в подальшій творчості письменника — «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник» (разом з учнями пригадуємо зміст цих творів).

Дбаючи про те, щоб забезпечити дітей літературою, необхідною для їх розвитку і виховання, Коцюбинський працював у різних жанрах. Його твори вчать любити людей, праці, поважати видатних людей минулого.

4. Перлиною української літератури

є оповідання «Дорогою ціною». Бесіда

✵ Які часи описані в оповіданні?

✵ Хто головні герої твору?

✵ Пригадайте твори Т. Шевченка, у яких зображене життя селян за часів кріпаччини.

✵ Коротко розкажіть про життя і боротьбу Миколи Джері — героя однойменної повісті І. Нечуя-Левицького.

✵ Які ви знаєте думи і пісні, що відображають волелюбний характер і героїчні подвиги українського народу?

5. Робота зі вступною частиною твору проводиться у формі інтерактивної гри «Два — чотири — всі разом»

Робота в парах

Пари першого ряду готують відповідь на питання:

✵ Хто головний герой вступу?

✵ Яке його найзаповітніше прагнення?

Пари другого ряду готують розповідь про козацтво, яке було нагадуванням кріпакам про вольницю.

Пояснити рядки: «Недобитки січової руїни, хоробріші, завзятіші, звили собі гніздо в Туреччині і возили звідки на Вкраїну, мов контрабанду, палкі заклики усім на волю, до січового братства».

Пари третього ряду.

✵ Чого хотіли пани?

✵ З ким їх порівнює письменник?

✵ Як розправлявся царський уряд, пани з втікачами?

Робота в групах

Які методи, алегорії і порівняння вживає письменник для зображення волелюбного українського селянства?

Всі разом.

Продовжте речення.

Темою твору є ... (показ боротьби кріпаків проти кріпосницької неволі, нездоланне прагнення здобути волю. Втеча від панів — одна з форм боротьби за волю).

Головна думка твору — це ... (М. Коцюбинський опоетизовує волелюбний дух українського народу).

ІІІ. Підбиття підсумків уроку

✵ Чи був щасливою людиною М. Коцюбинський?

✵ Що для нього становить щастя (завершіть епіграф)?

✵ Якою у вашій уяві постала ця людина?

ІV. Домашнє завдання

Прочитати оповідання «Дорогою ціною», скласти план твору.

V. Оцінювання







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.