Українська література 8 клас - Плани-конспекти - В. В. Паращич 2010
Додаток до уроку 2. Іван Сірко
Усна народна творчість
Всі публікації щодо:
Фольклор
Іван Сірко родом зі слободи Мерефи, що під Харьковом, був чоловік неписьменний, але дуже добрий і розумний войовник; його щиро поважали запорожці і українські прості козаки; на них він мав великий вплив, і на раді, на котрій мали обрати Гетьмана, його хотіли поставити за гетьмана. Але Московському урядові це було не на руку: ще за Богдана Хмельницького, на Переяславській раді, Сірко був проти поєднання з Москвою; далі, усе своє життя він визначався, як справжній запорожець, котрий любить волю над усе; спочатку він був заклятим ворогом поляків і татар, потім пристав до Дорошенка і допомагав йому в його замірах поєднатися з турками, далі одчахнувся від його і перейшов на бік Суховія і Ханенка, а з ними пристав до поляків; тепер, коли слава про нього гула по всій Україні, його хотіли настановити гетьманом на лівому боці.
9-го червня до старшини, що на той час без гетьманства правувала на Україні, присланий був з Москви указ — вирядити туди Сірка за караулом. Як раз у той час Сірко, розбивши Білгородську орду, котра допомагала Дорошенкові, захопив був одного татарського мурзу. Запитавши наперед боярина Ромодановського та повіривши йому, він віз того мурзу до його, щоб боярин заслав його на Москву. Під містечком Новими Санжарами, куди він приїхав сам, тільки із зятем своїм Іваном Сербином, з котрим вони везли того мурзу, на нього напав полтавський полковник Хведір Жученко, закував у кайдани і відправив у Батурин; звідтіль старшина, за наказом, одпровадила його в Москву, а відтіль заслано його аж на Сибір.
Здихавшись таким побитом небажаного кандидата, Московський уряд через Ромодановського назначив раду, щоб вибрати гетьмана. Рада зібралася біля містечка Козачої Діброви 17-го червня 1672 року і обрала гетьманом заздалегідь призначеного Генерального суддю Івана Самойловича. Він був син попа, чимало освічений, був до всього здатний, розпорядливий, мав добрий розум. Саме тоді, по весні 1672 року, насувалася страшенна хмара на правобічну Україну: сам султан Мухамед IV, аз ним хан Кримський Селім-Гірей, виступили на підмогу Дорошенкові. Король польський Михайло Вишневецький прохав царя Олексія Михайловича, щоб він вернув Сірка із Сибіру, як доброго вояку і чоловіка, що мав великий вплив на Запорожжі. Сам цар боявся тієї сили турків та татар, послухав короля, і в червні 1673 року Сірко знову вже був на Січі; у липні він із запорожцями вже руйнував Кримський город Арслан, а 21-го серпня напав на Очаків.
(М.Аркас. «Історія України-Русі»)