Українська література 8 клас - Плани-конспекти - В. В. Паращич 2010
Урок № 42. І. К. Карпенко-Карий. Огляд життя і творчості. Театр «корифеїв».
Національна драма
Всі публікації щодо:
Карпенко-Карий Іван
Мета: ознайомити учнів з розвитком національної драми в XIX столітті, з життям і творчістю І. К. Карпенка- Карого та театром «корифеїв»; розвивати навички самостійного добору інформації, виділення головного, цікавого, вміння виступати перед аудиторією; виховувати кращі людські якості характеру на прикладах життя і діяльності видатних людей.
Обладнання: портрет письменника, ілюстрації до життя і творчості, портрети акторів театру «корифеїв».
Теорія літератури: драматичний твір.
Хід уроку
I. Оголошення теми й мети уроку
II. Мотивація навчальної діяльності школярів
Вступне слово вчителя.
Як відомо, художня література поділяється на роди: епос, лірику, драму. У драмі явища життя і характери героїв розкриваються не через авторську розповідь про них, а через вчинки й розмови дійових осіб, і призначена вона для сценічного втілення. Щоб написати драматичний твір, письменникам потрібно виявити неабиякий талант, адже глядачі не сприймуть багатослівні описи й роздуми, та й не все можна показати на сцені. Дія має проходити жваво, динамічно, емоційно та видовищно. Одним із найталановитіших драматургів XIX ст. був Іван Карпенко-Карий, з життям і творчістю якого ми й познайомимося сьогодні на уроці. Предметом нашої розмови буде також знайомство з театром «корифеїв» — видатним явищем в українській культурі.
III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Виразне читання.
(Підготовлений заздалегідь учень читає монолог Івана Барильченка із п’єси Карпенка-Карого «Суєта».)
«Сцена ж — мій кумир, театр — священний храм для мене! Тільки з театру як з храму крамарів, треба гнать і фарс, і оперетку; вони — позор іскуства, бо смак псують і тільки тішаться пороком! Геть їх з театру! Мітлою слід їх замести. В театрі грать повинні тільки справжню літературну драму, де страждання душі людської тривожать кам’яні серця, і, кору ледяну байдужості на них розбивши, проводять в душу слухача жадання правди, жадання загального добра, а пролитими над чужим горем сльозами убіляють його душу, паче снігу! Комедію нам дайте, комедію, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози сміється над пороками і заставляє людей, мимо їх волі, соромитися своїх лихих учинків!.. Служить таким широким ідеалам любо!»
2. Слово вчителя.
Так устами свого героя Іван Карпенко-Карий виразив свою любов до театрального мистецтва і своє бачення завдань театру.
Хто ж такий Іван Карпенко-Карий? Детально ви познайомитеся з його біографією, прочитавши статтю підручника. А тепер — лише найцікавіші факти.
✵ Народився письменник в сім’ї панського економа Карпа Адамовича Тобілевича та колишньої кріпачки Євдокії Зіновіївни Садовської (батько викупив на волю дівчину й одружився з нею).
✵ Мати була неписьменною, але знала напам’ять п’єсу І. Котляревського «Наталка Полтавка», часто співала пісні з цього твору.
✵ Справжнє прізвище його — Тобілевич. Псевдонім узяв від імені батька та від прізвища улюбленого персонажа п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля» Гната Карого. Своїх дітей назвав на честь героїв цього ж твору — Назар та Галя.
✵ У чотирнадцять років почав працювати писарчуком у канцелярії пристава в містечку Мала Виска, а через шість років уже був столоначальником повітового поліцейського управління, потім — секретарем міської поліції.
✵ Родина Тобілевичів дала українському театрові чотирьох великих артистів: Івана Карпенка-Карого, Миколу Садовського, Панаса Саксаганського і співачку Марію Садовську-Барілотті.
✵ І. Карпенко-Карий був письменником-драматургом, артистом, режисером, вихователем артистичної молоді й організатором театральної справи. Коли його вислали в Новочеркаськ за «політичну неблагонадійність», довелося працювати в кузні, бути палітурником. Як згадувала його дружина Софія Тобілевич, «приїхавши в село, Іван Карпович скидав з себе міську одежу, одягав просту, робочу, і брався до плуга, коси чи грабель, що були на черзі, разом із робітниками свого батька, з одної миски з ними їв і поруч спав, відмовившись від усіх вигод і звичаїв панського стану...
Спочатку селяни якось чудно дивилися на ту роботу, як на скороминущу панську примху, і не раз посміхались за плечима: «Чи скоро, мовляв, панові доведеться кинути косу і йти в холодок одпочивати?». Та побачивши, що робота була справжня, нарівні зо всіма, перестали сміятись. Вони вміли цінить в людині працьовитість і витриманість».
✵ Написав 18 п’єс, серед них «Сто тисяч», «Хазяїн», «Мартин Бору- ля», «Суєта», «Сава Чалий», які й донині не сходять із наших театральних сцен.
✵ Заклав хутір Надія на честь першої дружини Надії Карлівни Тарковської. Тепер там літературно-меморіальний музей І. Карпенка- Карого.
3. Заслуховування повідомлень про театр «корифеїв».
1) Розвиток аматорського та професійного театру в Україні у другій половині XIX ст.
а) Склад театру «корифеїв».
б) М. Старицький.
в) М. Кропивницький.
г) М. Садовський.
д) П. Саксаганський.
е) М. Заньковецька.
є) М. Садовська-Барілотті.
ж) Г. Затиркевич-Карпінська та ін.
(Див. Додаток до уроку № 42.)
4. Підсумок учителя.
З великим успіхом корифеї виступали не лише в Україні, а й у Курську, Саратові, Ростові-на-Дону, Казані та інших російських містах. А вистави труп Кропивницького і Старицького в 1886—1887 рр. у Петербурзі й Москві стали справжнім тріумфом українського сценічного мистецтва.
IV. Закріплення знань, умінь та навичок
Завдання учням.
— Доповніть речення, обравши правильний варіант пропущених слів.
Навіть О. Суворій, редактор і видавець реакційної газети «Новое время», що її Щедрій заплямував назвою «Чего изволите», надрукував кілька статей, в яких … сценічну майстерність українських артистів, а Заньковецьку, зокрема, ... вище всесвітньо відомих Елеонори Дузе і Сари Бернар.
а) низько оцінив ...підняв;
б) розумів ... не визнавав;
в) високо оцінив ... поставив.
V. Підбиття підсумків уроку
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
— Доповніть речення.
«Найцікавіше повідомлення підготував (підготувала)...»
«Я захоплений (здивований) тим, що ...»
VI. Домашнє завдання
Знати матеріал про театр «корифеїв», біографію І. Карпенка- Карого.