Українська література 8 клас - Плани-конспекти - В. В. Паращич 2010

Додаток до уроку №46. Короткий опис життя і творчості Остапа Вишні
Національна драма

Всі публікації щодо:
Вишня Остап

11 листопада 1889 (1 листопада (за cm. стилем). Народився Павло Михайлович Губенко (псевдонім — Остап Вишня) на хуторі Чечва Зіньківського повіту, що на Полтавщині (тепер м. Грунь Охтирського району Сумської області) в селянській сім’ї. У родині було 17 дітей. Батько працював прикажчиком у поміщиці фон Рот. Сім’я зазнала нестатків і злиднів, особливо як залишилася без батька (помер 1909 р.).

1895 р. Три роки Павло навчається в місцевій початковій школі. А згодом і в Зіньківській двокласній школі (до речі, разом з М. К. Зеровим —відомим у майбутньому письменником і критиком).

1903 р. Закінчує Зіньківську школу, яка давала право зайняти посаду поштово-телеграфного чиновника. Але П. Губенко був ще малий за віком, і мати відвозить його до Київської військово-фельдшерської школи, де навчання для нього було безплатним (батько колись служив солдатом-унтером), замість вчительської семінарії, як хотілося хлопцеві.

1907 р. Закінчує військово-фельдшерську школу і працює фельдшером в армії (168-й піхотний полк), потім — у хірургічному відділенні лікарні Південно-Західної залізниці в Києві, на Солом’янці. Павло не мав наміру присвячувати себе медицині, але працював сумлінно, чесно і віддано. Йому доводилося навіть оперувати.

Складає екстерном екзамени за гімназію, захоплюється літературою.

1917 р. Вступає на історико-філологічний факультет Київського університету. Наприкінці року переходить на роботу в санітарну управу Міністерства шляхів У HP; разом з Міністерством був евакуйований до Кам’янця-Подільського.

Листопад 1919р. На сторінках кам’янець-подільських газет «Народна воля» і «Трудова громада» надруковано 21 публікацію молодого гумориста під псевдонімом Павло Грунський.

Початок 1920 року. Повертається до Києва і працює у видавництві «Книгоспілка». Невдовзі заарештований і засуджений на три роки, але за клопотанням В. Еллана-Блакитного звільнений.

Жовтень 1920 р. Переїзд до Харкова. Активна робота в літературних об’єднаннях «Плуг» і «Гарт».

1921 р. Працює перекладачем в газеті «Вісті ВУЦВК», потім ще й секретарем редакції газети «Сільська правда».

Редактор журналу «Червоний перець». Гуморески, тепер уже під псевдонімом Остап Вишня, друкували майже всі республіканські видання.

1923 р. Вихід першої книжки «Діла небесні». Плідна літературна робота, вихід упродовж десятиріччя більше десяти збірок.

25 грудня 1933 р. Отримує стандартне звинувачення в контрреволюційній діяльності. Після арешту знаходиться в тюрмі НКВС у Харкові.

Лютий 1934 р. Засуджують до розстрілу, який потім замінюють десятирічним ув’язненням. Покарання відбував у сталінських табоpax Ухти, Комі АРСР, на руднику Еджит-Кирта. За Павлом Михайловичем їде дружина В. О. Губенко-Маслюченко з названою дочкою, але їм не дають жити разом. Письменник веде щоденник.

Грудень 1943. Закінчується перебування Остапа Вишні на засланні.

Очевидно, цьому посприяв М. С. Хрущов. Про письменника клопотався й О. Довженко.

26 лютого 1944 р. У газеті «Радянська Україна» надруковано усмішку «Зенітка».

1944—1954 р. Співробітничає в журналі «Перець», їздить по країні, виступає перед читачами. Виходять нові збірки. Кращі гуморески й усмішки Остапа Вишні перекладені багатьма мовами. Сам письменник перекладає українською мовою твори М. Гоголя, А. Чехова, Я. Гашека, Марка Твена та інших.

1948—1955 р. «Щоденникові записи».

1954 р. Публікуються «Мисливські усмішки».

1955 р. Павла Михайловича реабілітовано.

1956 р. Виходять «Твори в двох томах».

28 вересня 1956 р. Остап Вишня помер.

1963—1964 р. Виходять його «Твори в семи томах».

«Мисливські усмішки» Остапа Вишні

Остап Вишня був затятим мисливцем і рибалкою, часто виїжджав у мальовничі місцевості з друзями на полювання. Але, як правило, ніякої здобичі не привозив. Бо його основна мета — помилуватися чудовою природою, поспілкуватися з місцевими жителями, послухати дивовижні й дотепні мисливські історії. Усі ті спостереження, усе почуте великий гуморист записував і використовував при написанні своїх знаменитих «Мисливських усмішок». Найповніше видання цього циклу вийшло в 1958 році.

Природа і її захист, мисливські пригоди, народні характери — це, очевидно, улюблені теми Остапа Вишні. Адже тут не треба кривити душею, зображати досягнення соціалістичного будівництва і твердий поступ пролетаріату у світле майбутнє.

«Мисливські усмішки» — неповторне явище в українській літературі. В них органічно поєдналися гумор народного анекдоту і пейзажна лірика.

Усмішки «Відкриття охоти», «Заєць», «Лисиця», «Лось», «Ведмідь», «Ружжо», «Дикий кабан, або вепр», «Як засмажити коропа», «Дика гуска», «Екіпіровка мисливця», «Лебідь», «Мисливство», «З крякухою на озері», «Вовк», «Сом», «Як варити і їсти суп із дикої качки» — ось далеко не повний список кращих творів цього циклу. Всі вони пройняті щирим, життєстверджуючим настроєм. Письменник, як і його герой, що часто виступає й оповідачем, радіє світові, красі природи. Його більше приваблюють ліс і річка, спостереження за поведінкою звірів, птахів, риб та... самих мисливців і рибалок.

Звідси — хитруватий та дивакуватий герой-оповідач з його невтомною фантазією, ретельною підготовкою і збиранням на полювання, очікуванням здобичі, герой, який завжди повертається не лише без упольованого звіра, а часто й без рушниці та шапки. Проте він уміє посміятися над собою, доброзичливий і зворушливо наївний.

Нерідко чарівні пейзажні замальовки подаються і як контраст до чорних душ браконьєрів, «людей-звірів» («Каченята плачуть», «Дика коза» та ін.) Цих злочинців автор не лише засуджує, ай вигадує їм глумливу кару (висидіти каченят замість убитої качки).

Як образно висловився літературознавець О. В. Бойко, кожна мисливська усмішка Остапа Вишні — «це сонячна палітра звуків, барв і запахів, ліричного і комічного».

Комічне в «Мисливських усмішках» створюється здебільшого за допомогою метафоризації. Щоб показати єдність людини і природи, письменник наділяє звірів і птахів людськими рисами, зокрема мовою. Він веде розмову з лосем («Лось»), козою («Дика коза»), вовками («Вовки»), собакою («Відкриття охоти»), перепелом («Перепілка»), гагарою («Гагара») та ін. На комічному діалозі побудовані усмішки «Про мудрого зайця», «Вовки»; пише листа Дикий Селезень-Крижень («Каченята плачуть»). В Остапа Вишні кожний звір, пташка — це жива істота, яка може думати, міркувати, переживати, любити, ненавидіти. Вони такі ж пустуни і гумористи, як і їхні полювальники чи господарі.

Наприклад:

«Посилаю Джека: «Побіжи, пошукай, чи нема на тім болоті бекасів». Джек побіг, метнувся сюди-туди по болоту, бігав, нюхав, прибігає, висолопивши язика.

Що,— питаю,— нема?

Нема! — каже».

(«Бекас»)

А ось собака Флейта спочатку дуже боялася вовків: «Перший раз як наткнулася на вовка, вискочила на просіку бліда-бліда, як стінка!». («Відкриття охоти».)

Остап Вишня виступає перед читачем як своєрідний перекладач мови птахів і звірів на людську мову. Так, журавлі своїм «кру-кру» ніби запитують: «Чуєш, брате мій, товаришу мій? Відлітаємо!» («Заєць»); крякуха призивним «ках! ках! ках!» закликає «своїх родичів присісти до неї, познайомитися»: «Я тут! Я тут! До мене, друзі...» («З крякухою на озері»).

Природу гуморист також бачить активно діючою, тому «місяць на липи ковшами золото сипле» («Вальдшнеп»), «сонце хитрюще!»: «воно хоче, щоб усе, де воно промені кине,— щоб усе там грало, вилискувало, раділо, буяло...» («Короп»); «ліс стоїть задумливий, печальний» («Вальдшнеп»); верби «думу думають» (там же); «...сумовито рипить дуб, замислився перед зимовим сном ясен, тяжко зітхає клен, і тільки берізка, жовтаво-зелена й «раскудря-кудря-кудрява»,— ген там на узліссі білявим станом своїм кокетує, ніби на побачення з Левітаном жде, чи, може, Чайковського на симфонію викликає» («Заєць»).

Часто описи природи переходять у метафори широкого філософського плану («Ось падає кленовий лист... Старе одживає, нове — народжується» — в гуморесці «Вальдшнеп»).

«Мисливські усмішки» насичені зоровими образами. Це кольори й відтінки кольорів (зелений килим, смарагдові вруна буйної озимини, золота крякуха, золотаві карасі, рудувато-чорнувато-крапчастенькі дикі курочки, темно-бура зверху і сліпучо-біла спереду гагара і под.).

Звукові картини гуморист створює як музикант, як поет. Це і звуконаслідувальні слова, й експресивні дієслівні вигуки, і лексика, запозичена автором з галузі музики і «стакато» перепілки, «флейтою іволга заграє» та інші.

Закликаючи читачів любити природу, бути її охоронцем, письменник часто вживає пестливі слова, особливо коли йдеться про молодь птахів, звірів, риб: чиряточка, ластівочка, пташенятко, гороб’ятко, зайченята, крякушенята, лисиченята, солов’ята, щученята, соменята і под.; річечка, лісочок, хутірець, озеречко і т. д.

При створенні комічного переважають слова із збільшувальними суфіксами. Так, кабан із розповідей мисливців «чималенький», «здоровенний», «величезний», «страховидло, сильне та люте», має «отакенну голову із страшними зубилами-іклами» («Дикий кабан, або вепр»).

Лексичні повтори та фразеологізми — також дуже поширені й улюблені мовні засоби Вишні (повтори: «шукав-шукав, шукав-шукав — нема», «копиці пахучого-пахучого сіна», небо «глибоке-глибоке та синє, а зірок тих, зірок!», «солодко-солодко позіхаю», «тихо-тихо Ос- кіл воду несе», «у ліщині затишно-затишно», «під кожухом тепло-тепло... І на серці тепло-тепло», «І ось ваш поплавок поїхав-поїхав-поїхав і зник під водою»; мисливські фразеологізми: «робити стойку», «сидіти на хвості», «брати на мушку», «стояти на гону», «піднімати звіра», «вечірня зорька», «стояти на тязі» і под.).

Використовуючи повтори, письменник продовжує традиції усної народної творчості. До речі, нерідко в його творах трапляються й рядки з народних пісень.

Фразеологізми Остап Вишня використовує як у незмінному вигляді, так і в трансформованому, що надає численні можливості для створення комічного.

Отже, художні засоби й стиль «Мисливських усмішок» — тема невичерпна і може бути предметом окремого дослідження.

Головне ж, що отримує читач, ознайомившись із гуморесками,— це світлий, задушевний настрій, посмішку, а то й регіт від душі, бажання оберігати й примножувати багатства нашої матінки-природи.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.