Українська література 8 клас - Плани-конспекти - В. В. Паращич 2010
Урок № 48. М. Коцюбинський. Короткий огляд життя і творчості письменника. Повість «Дорогою ціною»
З української прози
Всі публікації щодо:
Коцюбинський Михайло
Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю письменника, викликати до них зацікавленість; допомогти усвідомити зміст повісті «Дорогою ціною» та особливості художнього зображення в ній; розвивати навички виділення головного, сприймання інформації на слух, виразного читання та коментування прочитаного; виховувати прагнення до самопізнання та самовдосконалення на прикладах життя і діяльності видатних людей.
Обладнання: портрет письменника, ілюстрації до його життя і творчості; карта України XIX століття.
Теорія літератури: життєпис, повість, пролог.
Хід уроку
I. Оголошення теми й мети уроку
II. Аналіз робіт з тематичного оцінювання, перескладання заліку деякими учнями
III. Мотивація навчальної діяльності школярів
Вступне слово вчителя.
Знайомство з новим письменником, новою книгою подібне знайомству з хорошим другом. М. М. Коцюбинський, про якого ми сьогодні говоритимемо, — автор пригодницько-романтичного твору «Дорогою ціною», видатна, неординарна особистість, у якої є чого повчитись. Перш за все — гуманізму, життєлюбства, прагнення до самоосвіти й самовдосконалення.
В одному з листів М. Коцюбинський писав: «З деяких причин, більше не залежних од мене, я не міг скінчити середньої школи, хоч,
маючи замір дістатись на університет, систематично доповнив свою освіту». Та так доповнив, що став одним із найосвіченіших людей свого часу — оволодів мовою, літературою, був добре обізнаний з історією, статистикою, філософією, природознавством, психологією. Ботаніку знав, немов фахівець. А ще — музику, театр, живопис; займався перекладами, журналістикою, збирав етнографічні матеріали.
Шведський літературознавець А. Єнсен переклав повість М. Коцюбинського «Дорогою ціною» шведською мовою і був від неї у захопленні. Ось з якою цікавою особистістю, з якими самобутніми творами ми з вами маємо змогу ознайомитися.
IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Слово вчителя.
Один із відомих письменників, який товаришував із М. Коцюбинським, писав: «Він був один із тих незвичайних людей, що при першій же зустрічі з ними викликають благосне почуття задоволення: саме цю людину ти давно ждав, саме для неї у тебе є якісь особливі думки!
У світі ідей краси і добра він «своя» людина, рідна людина, із першої зустрічі він будить жадобу бачити його якнайчастіше, говорити з ним найбільше.
Людина, що про все подумала, він якось особливо близький до хорошого, і в ньому кипить органічна гидливість до поганого. У нього тонко розвинена естетична чуйність до доброго, він любить добро любов’ю художника, вірить в його переможну силу, і в ньому живе почуття громадянина, якому глибоке і всебічно зрозуміле культурне значення, історична вартість добра.
[Він говорив] — «Треба б вести з року в рік «Літопис виявлення людяного», щороку випускати огляд усього, що створено за рік людиною, в галузі піклування про щастя всіх людей. Це був би чудовий посібник людям для ознайомлення їх із самим собою, одного з одним. Адже нас більше знайомлять з поганим, ніж із гарним».
Народився М. Коцюбинський у 1864 році в сім’ї дрібного урядовця у місті Вінниці. Про батька згадував потім мало і неохоче — той часто змінював місця роботи, не зміг забезпечити сім’ю матеріально і врешті-решт залишив її (а точніше, справжня історія батькового життя вкрита таємницею).
Від матері Михайло успадкував «тонку і глибоку душевну організацію» та «любов і розуміння природи», як згодом він писав в автобіографії. Від няньки Хими, селянки, почув народну пісню, казку. У родині Коцюбинських говорили російською мовою, і яке ж було здивування домашніх, коли під час хвороби й марення хлопчик заговорив українською. У дев’ять років Михайлик пробує складати українські пісні на зразок народних, а у 12 пише велику повість з фінського життя. Саме тоді він закінчує дворічну народну школу в м. Барі, де вони жили, і їде до Шаргорода навчатися в духовній семінарії — бурсі. Хоч навчання там було нудним і важким, побудованим на простому «зубрінні», Коцюбинський займався самоосвітою, багато читав. Учитель літератури, ознайомившись із його твором, сказав колегам, що це росте майбутній письменник.
Дуже рано, в юнацькому віці, Коцюбинському довелося взяти відповідальність за родину на себе. Мати осліпла, батько втратив посаду й не допомагав сім’ї, в якій було п’ятеро дітей. Михайло виїжджав із Вінниці в село, щоб навчати панських дітей, а ночами просиджував над книжками. Почав писати й власні твори, хоча перший «рецензент» оцінив їх негативно.
Друком його твори вийшли у львівському журналі «Дзвінок» (тоді Львів належав до іншої держави — Австро-Угорщини).
Перші оповідання М. Коцюбинського були для дітей і про дітей — «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник». Вони засвідчили, що в літературі з’явився новий талант, знавець дитячої душі, майстер пейзажу.
Заради постійного заробітку письменник працював у філоксерній комісії, що вела боротьбу з небезпечними виноградними шкідниками в молдавських селах, спостерігав за життям. На місцевому матеріалі він написав оповідання «Для загального добра», «Пе-коптьор», «Відьма», «В путах шайтана», «На камені», «Під мінаретами».
Згодом Коцюбинський вступає до нелегального політично-культурного товариства «Братство тарасівців», і з того часу потрапляє під пильне око поліції.
Працює в житомирський газеті «Волинь», потім оселяється в Чернігові, й служить у земській управі, через деякий час — у статистичному бюро, згодом його обирають головою чернігівської «Просвіти».
Коцюбинський подорожує Європою, після повернення пише оповідання «В дорозі», «Коні не винні», новели «Intermezzo», «Persona grata», повість «Fata morgana». Зверніть увагу на назви творів. Про що вони свідчать? (Про високоосвіченість автора, знання багатьох мов.)
В Італії, де Коцюбинський перебував на лікуванні, він написав новели «Лист», «Подарунок на іменини».
І. Франко, з яким Михайло Михайлович товаришував, кілька разів запрошував його до свого чудового карпатського краю, у с. Криворівню, яке стало «Літературним клубом» для багатьох тогочасних митців. Як результат захоплення Гуцульщиною, з’явилася чудова, глибоко лірична повість «Тіні забутих предків».
Твори М. Коцюбинського ще за життя автора перекладалися різними мовами.
2. Завдання учням.
— Запишіть три моменти з біографії М. Коцюбинського, які вам найбільше запам’яталися; три його твори.
3. Слово вчителя.
Літературознавці до цього часу сперечаються відносно того, чи твір «Дорогою ціною» — повість чи він оповідання, він носить романтично- пригодницький чи реалістично-психологічний характер, про волю він чи про кохання. Мабуть, мають рацію прихильники всіх думок, тому що названі ознаки жанрів, тем і проблем є у творі «Дорогою ціною», переплелися в ньому.
4. Виразне читання вступної частини твору, прологу.
5. Словникова робота за питаннями учнів.
6. Евристична бесіда.
— Про який час ідеться в повісті? (30-ті р. XIX ст.)
— Яким було становище українських селян у цей час?
— З ким порівнює автор український народ, кому протиставляє? (З диким туром, а не покірним волом.)
7. Виразне читання І частини повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною».
8. Словникова робота за питаннями учнів.
9. Бесіда за питаннями.
— Чому Остап вирішив тікати із села?
— Хто виховував Остапа і яким чином?
— Що уявляв собі парубок, як він хотів повернутися на батьківщину й для чого?
— Хто така Соломія? Чому вона опинилася поряд із втікачем?
— Що, на вашу думку, може трапитися далі?
V. Закріплення знань, умінь та навичок
Гра «Уважний читач».
— Назвіть той власні назви з повісті на «с»?
— Назвіть прізвище Остапа? (Мандрика.)
— Назвіть ім’я пана. (Роман.)
— Куди тікали кріпаки? (За Дунай, за Прут, у Бесарабію, в Туреччину.)
VI. Підбиття підсумків уроку
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
— Продовжіть фразу.
«Мої очікування щодо цікавості твору ...»
«Коцюбинський для мене як людина здається ...»
VII. Домашнє завдання
Прочитати II розділ твору, скласти план усього прочитаного, вміти переказувати, висловлювати свою думку щодо прочитаного; підготувати повідомлення про історичні обставини, час подій, описаних у повісті «Дорогою ціною».