Українська література 8 клас - Плани-конспекти - В. В. Паращич 2010
Додаток І до уроку № 51
З української прози
Всі публікації щодо:
Назарук Осип
Осип Тадейович Назарук належить до тієї когорти наших співвітчизників, які на початку XX століття присвятили себе боротьбі за незалежність України і були приречені радянською владою на репресії або на одвічне скитания на чужині й забуття. Він народився 31 серпня 1883 року в м. Бучачі на Тернопіллі, в селянсько-міщанській сім’ї. З дитинства він гостро відчував соціальну і національну несправедливість, насаджувану австро-німецькими й польськими поневолювачами на Західному Поділлі, в Східній Галичині. Уже старшокласником Осип став активістом українського визвольного руху. Згодом за організацію протягом 1899—1904 років шкільних драгоманівських гуртків та «українську пропаганду» був виключений зі всіх гімназій Західної України. Та це тільки підштовхнуло молодого Назарука до політичної боротьби. З 1905 по 1919 роки він виступив діяльним членом управи Української Радикальної Партії й організатором студентського руху, політичних страйків та демонстрацій, співредактором українського часопису «Громадський голос», за що переслідувався та арештовувався офіційною владою. Не маючи змоги здобути вищу освіту у Львові, Назарук закінчив 1908 року юридичний факультет Віденського університету і став займатися адвокатською практикою. Одночасно писав гострі статті — памфлети та репортажі про оточуючу дійсність, історичні нариси про минувшину України-Руси (наприклад, повісті й оповідання «Суд Олекси Довбуша», «Про карпатських опришків» йін.), що з’явилися в місцевій пресі та окремими виданнями протягом 1910—1914 років. Ці публіцистичні твори відкрили в Осипа Тадейовича непересічний талант письменника й публіциста і визначили один з основних напрямів його життєдіяльності.
З початком Першої світової війни Осип Назарук брав активну участь у формуванні підрозділів Українських Січових Стрільців (УСС) і відзначився в боях як відважний воїн. Уже з 1915 ідо 1918 року він керує так званою Пресовою квартирою Легіону УСС й водночас редагує часопис «Вісник Союзу визволення України», ряд інших західноукраїнських газет, численні відозви. Водночас у 1916 році проводить культурно-освітню та нелегальну роботу на Волині.
Перебуваючи в Кам’янці, Осип Назарук знаходив час займатися літературною діяльністю. Зокрема, в його руки потрапила історична повість «Роксолана чи Анастасія Лісовська», яку опублікував 1882 року відомий фундатор подільського краєзнавства Михайло Орловський. У повісті обґрунтовувалась ідея, що відома дружина турецького султана Сулеймана Великого Анастасія Лісовська була уродженкою містечка Чемирівці, що на Поділлі. Назарука давно цікавила непересічна постать цієї українки. Проте він схилявся до того, що вона була вихідцем з містечка Рогатина, що в Галичині. Саме в Кам’янці На- зарук приступив до створення власного варіанту образу легендарної Анастасії. Роботі над своєю найкращою книгою він присвятив дванадцять років життя. Під назвою «Роксоляна. Жінка халіфа і падишаха (Сулеймана Великого) завойовника і законодавця» історична повість побачила світ 1930 року. Широковідома за кордоном книга була перевидана в Україні лише у 1992 році. Крім того, в Кам’янці Осип На- зарук завершив написання історичної повісті про часи XII століття «Князь Ярослав Осмомисл», яка вийшла з друку 1920 року і була відзначена премією галицької «Просвіти», політичну брошуру «Про українські повстання» (1919). Нарешті свої яскраві враження від перебування в місті над Смотричем та на Поділлі знайшли відображення в книзі Назарука «Рік на Великій Україні» (1920).
Поразка у визвольних змаганнях призвела до розчарувань і відходу Назарука від радикальних позицій. Він став проповідником гетьманської України, прийняв католицизм. З вересня 1922 року Назарук очолив дипломатичну місію ЗУНР у Канаді, а в листопаді 1923 року переїхав до США і взяв участь в політичній діяльності української діаспори. Тут Назарук прагнув безуспішно створити еміграційний гетьманський уряд. Одночасно в Чикаго він редагує український тижневик «Січ», згодом у Філадельфії — український журнал «Америка». Проте американський континент був для нього чужим, там він не зміг знайти своє місце. У 1927 році Назарук повертається до Львова, стає діячем Української християнської (згодом католицької народної) партії і редактором її часопису «Нова Зоря». Зі встановленням 1939 року радянської влади в Західній Україні Осип Назарук емігрував до Кракова, де й помер 31 березня 1940 року. Значними творами цього періоду були історична повість «Проти орд Джінгісхана» (1921), брошури «Студентство і політика» (1921), «Робітництво і релігія» (1926), «Галицька делегація в Ризі» (1931), «Галичани й Велика Україна» (1936) та ін.