Українська література 8 клас - Плани-конспекти - В. В. Паращич 2010
Додаток до уроку №63
Український гумор і сатира
Акровірш Л. Глібова «Що за птиця?»
Між людьми, як пташка, в’ється,
У людей і їсть, і п’є;
Ходить старець, просить, гнеться,
А у неї всюди є.
Є. Гребінка
Ведмежий суд
Лисичка подала у суд таку бомагу:
Що бачила вона, як попелястий Віл
На панській винниці пив, як мошенник,
Брагу, їв сіно, і овес, і сіль.
Суддею був Медвідь, Вовки були підсудки,
Давай вони його по-своєму судить
Трохи не цілі сутки.
«Як можна гріх такий зробить!
Воно було б зовсім не диво,
Коли б він їв собі м’ясиво»,—
Ведмідь сердито став ревіть.
«А то він сіно їв!» — Вовки завили.
Віл щось почав був говорить,
Да судді річ його спочатку перебили,
Бо він ситенький був.
І так опре діл или
І приказали записать:
«Понеже Віл признався попелястий,
Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,
Так за такі гріхи його четвертувать
І м’ясо розідрать суддям на рівні часті,
Лисичці ж ратиці оддать».
Иван Крылов
Свинья под дубом
Свинья под Дубом вековым
Наелась желудей досыта, до отвала;
Наевшись, выспалась под ним;
Потом, глаза продравши, встала
И рылом подрывать у
Дуба корни стала. «Ведь это дереву вредит»,
Ей с Дуба ворон говорит:
«Коль корни обнажишь, оно засохнуть может».
«Пусть сохнет»,— говорит Свинья:
«Ничуть меня то не тревожит;
В нем проку мало вижу я;
Хоть век его не будь, ничуть не пожалею,
Лишь были б желуди: ведь я от них жирею».—
«Неблагодарная!» — промолвил Дуб ей тут:
«Когда бы вверх могла поднять ты рыло,
Тебе бы видно было,
Что эти желуди на мне растут».
Невежда также в ослепленье
Бранит науки и ученье,
И все ученые труды,
Не чувствуя, что он вкушает их плоды.
Є. Дудар
Інтерв’ю з самим собою
До мене з’явився мій двійник. Сказав:
— Мені набридло брати інтерв’ю в інших. Я хочу взяти в тебе. Тобто в самого себе. Тим більше, що сам собі ти не збрешеш. Отже, що доброго зробив ти за останній час?
— Добре зробив те, що не зробив нічого поганого.
— Чому ти так несмішно пишеш?
— Тому, що сміх — справа серйозна.
— Чому твоя сатира така беззуба?
— Тому що, перш ніж вийти у світ, вона проходить через багато зубопротезних кабінетів.
— Як ти дивишся на сучасну критику сатири?
— Як футболіст, що грає на слизькому полі, на улюлюкання болільника.
— Кого ти найбільше в житті любиш?
— Псів. Вони вірні.
— У тебе є вороги?
— Коли в мене не буде ворогів, я перестану бути сатириком.
— Кого ти найбільше боїшся?
— Своїх друзів.
— Чого ти бажав би у найближчий час?
— Щоб мої пильні і невідступні опікуни й доброзичливці назавжди від мене відступилися.
Є. Дудар
Мій літературний автопортрет
Переднє слово.
Літературний портрет переважно пише хтось про когось. Я вирішив написати про себе сам. Чому? По-перше, переконався, що від критиків добра не дочекаєшся. По-друге, тепер усе скрізь переводять на самообслуговування.
Перші спроби.
Писати почав змалечку.
І відразу смішно.
Плакала тільки вчителька.
За перші спроби били по руках.
Про дальші спроби мовчать...
Поки що пробую далі.
Перше визнання.
Один відомий у вузькому колі жартівник, покрутивши пальцем біля скроні, сказав про автора:
— Гуморист! Друзі крають серце, колеги пускають кольки під ребра, шеф милить шию, жінка гризе печінку, діти сушать голову, сусіди п’ють кров, а він сміється.
Що властиве творам автора.
1. Перш за все лаконізм.
Автор поважає працівників паперової промисловості й дуже любить ліс.
2. Ліризм.
Пишучи про будяки, автор думає про троянди.
3. Сентиментальність.
Пишучи свої твори, автор плаче.
4. Драматизм.
Після публікації творів автора в редакціях часто відбуваються драми.
5. Музикальність.
Майже кожен твір автора грає на чиїхось нервах.
Світ критики і творчість автора.
1. Авторові часто приписували те, чого в нього не було:
а) чужих жінок;
б) чужих дітей;
в) чужі звички;
г) чужі переконання.
2. Авторові не приписували того, чого він як сатирик уже добився:
а) артриту;
б) бронхіту;
в) виразки;
г) гастриту;
д) див. медичну енциклопедію від літери «А» до літери «Я» й щорічний додаток.
3. Деякі критики звинувачують автора в тому, що герої його творів переважно ненормальні.
Це правда. Але ж про нормальних сатирики не пишуть.
Додаток.
Деякі цитати з творів автора:
«Гумор — дівчина, з якою ти познайомився».
«Сатира — та сама дівчина, тільки після одруження».
«Сміх — це здоров’я. Коли маєш силу сміятися сам із себе».