Українська література 8 клас - Плани-конспекти - В. В. Паращич 2010

Додаток до уроку №63
Український гумор і сатира

Акровірш Л. Глібова «Що за птиця?»

Між людьми, як пташка, в’ється,

У людей і їсть, і п’є;

Ходить старець, просить, гнеться,

А у неї всюди є.

Є. Гребінка

Ведмежий суд

Лисичка подала у суд таку бомагу:

Що бачила вона, як попелястий Віл

На панській винниці пив, як мошенник,

Брагу, їв сіно, і овес, і сіль.

Суддею був Медвідь, Вовки були підсудки,

Давай вони його по-своєму судить

Трохи не цілі сутки.

«Як можна гріх такий зробить!

Воно було б зовсім не диво,

Коли б він їв собі м’ясиво»,—

Ведмідь сердито став ревіть.

«А то він сіно їв!» — Вовки завили.

Віл щось почав був говорить,

Да судді річ його спочатку перебили,

Бо він ситенький був.

І так опре діл или

І приказали записать:

«Понеже Віл признався попелястий,

Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,

Так за такі гріхи його четвертувать

І м’ясо розідрать суддям на рівні часті,

Лисичці ж ратиці оддать».

Иван Крылов

Свинья под дубом

Свинья под Дубом вековым

Наелась желудей досыта, до отвала;

Наевшись, выспалась под ним;

Потом, глаза продравши, встала

И рылом подрывать у

Дуба корни стала. «Ведь это дереву вредит»,

Ей с Дуба ворон говорит:

«Коль корни обнажишь, оно засохнуть может».

«Пусть сохнет»,— говорит Свинья:

«Ничуть меня то не тревожит;

В нем проку мало вижу я;

Хоть век его не будь, ничуть не пожалею,

Лишь были б желуди: ведь я от них жирею».—

«Неблагодарная!» — промолвил Дуб ей тут:

«Когда бы вверх могла поднять ты рыло,

Тебе бы видно было,

Что эти желуди на мне растут».

Невежда также в ослепленье

Бранит науки и ученье,

И все ученые труды,

Не чувствуя, что он вкушает их плоды.

Є. Дудар

Інтерв’ю з самим собою

До мене з’явився мій двійник. Сказав:

— Мені набридло брати інтерв’ю в інших. Я хочу взяти в тебе. Тобто в самого себе. Тим більше, що сам собі ти не збрешеш. Отже, що доброго зробив ти за останній час?

— Добре зробив те, що не зробив нічого поганого.

— Чому ти так несмішно пишеш?

— Тому, що сміх — справа серйозна.

— Чому твоя сатира така беззуба?

— Тому що, перш ніж вийти у світ, вона проходить через багато зубопротезних кабінетів.

— Як ти дивишся на сучасну критику сатири?

— Як футболіст, що грає на слизькому полі, на улюлюкання болільника.

— Кого ти найбільше в житті любиш?

— Псів. Вони вірні.

— У тебе є вороги?

— Коли в мене не буде ворогів, я перестану бути сатириком.

— Кого ти найбільше боїшся?

— Своїх друзів.

— Чого ти бажав би у найближчий час?

— Щоб мої пильні і невідступні опікуни й доброзичливці назавжди від мене відступилися.

Є. Дудар

Мій літературний автопортрет

Переднє слово.

Літературний портрет переважно пише хтось про когось. Я вирішив написати про себе сам. Чому? По-перше, переконався, що від критиків добра не дочекаєшся. По-друге, тепер усе скрізь переводять на самообслуговування.

Перші спроби.

Писати почав змалечку.

І відразу смішно.

Плакала тільки вчителька.

За перші спроби били по руках.

Про дальші спроби мовчать...

Поки що пробую далі.

Перше визнання.

Один відомий у вузькому колі жартівник, покрутивши пальцем біля скроні, сказав про автора:

— Гуморист! Друзі крають серце, колеги пускають кольки під ребра, шеф милить шию, жінка гризе печінку, діти сушать голову, сусіди п’ють кров, а він сміється.

Що властиве творам автора.

1. Перш за все лаконізм.

Автор поважає працівників паперової промисловості й дуже любить ліс.

2. Ліризм.

Пишучи про будяки, автор думає про троянди.

3. Сентиментальність.

Пишучи свої твори, автор плаче.

4. Драматизм.

Після публікації творів автора в редакціях часто відбуваються драми.

5. Музикальність.

Майже кожен твір автора грає на чиїхось нервах.

Світ критики і творчість автора.

1. Авторові часто приписували те, чого в нього не було:

а) чужих жінок;

б) чужих дітей;

в) чужі звички;

г) чужі переконання.

2. Авторові не приписували того, чого він як сатирик уже добився:

а) артриту;

б) бронхіту;

в) виразки;

г) гастриту;

д) див. медичну енциклопедію від літери «А» до літери «Я» й щорічний додаток.

3. Деякі критики звинувачують автора в тому, що герої його творів переважно ненормальні.

Це правда. Але ж про нормальних сатирики не пишуть.

Додаток.

Деякі цитати з творів автора:

«Гумор — дівчина, з якою ти познайомився».

«Сатира — та сама дівчина, тільки після одруження».

«Сміх — це здоров’я. Коли маєш силу сміятися сам із себе».