Українська література 9 клас. Плани-конспекти уроків для шкіл з російською мовою навчання - В. В. Паращич 2009
«Слово о полку Ігоревім». Сюжет, композиція твору, тема та головна думка
Прадавня українська література
Всі публікації щодо:
Оригінальна світська література
Тема. «Слово о полку Ігоревім». Сюжет, композиція твору, тема та головна думка.
Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художні особливості твору, його значення; розвивати навички виділення переказу основних епізодів твору, їх аналізу, висловлення власної думки щодо прочитаного, оцінення його з естетичної точки зору; виховувати почуття патріотизму, пошани до духовних скарбів наших предків, до вироблених століттями моральних принципів та норм.
Обладнання: різні видання «Слова…», ілюстрації до нього, карта походу, аудіозаписи.
Теорія літератури: тема, ідея, сюжет, композиція.
ХІД УРОКУ
І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ
Вступне слово вчителя.
Якщо ми звернемося до літератур інших народів, то відзначимо спільну рису — наявність воїнських, лицарських, героїчних епосів саме ХІІ століття. Це і давньоісландська «Старша Едда», і російські билини, і старофранцузька «Пісня про Роланда», і грузинський «Витязь у тигровій шкурі», іспанська «Пісня про мого Сіда», киргизький «Манас», литовська «Калевала».
За яких умов лицар, воїн може довести свою мужність, сміливість, рішучість, кмітливість? Лише у військовому поході. Це одна з причин того, чому Ігор виступив у похід сам, без інших князів. Подібна легковажність багатьом воїнам коштувала життя, а вся Русь довгий час потерпала від жорстоких набігів осмілілих половців.
У якому ключі, з яким настроєм описується невідомий похід Ігоря на половців, — ми й будемо досліджувати на сьогоднішньому уроці.
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
«Хвилинка мудрості».
III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1. Колективна робота.
✵ Складіть короткий план «Слова…»
Орієнтовний план
1) Міркування автора щодо манери розповіді про похід Ігоря.
2) Несприятливі знамення.
3) Похід Ігоря.
4) Опис битви.
5) Сон і «золоте слово» Святослава.
6) Плач Ярославни.
7) Втеча Ігоря з полку.
2. Переказ «ланцюжком» основних епізодів твору.
ІV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Складання «паспорта» «Слова о полку ігоревім»
Назва |
«Слово о полку Ігоревім» |
Автор |
анонім, невідомий |
Тема |
невідомий похід князя Ігоря 1185 р. на половців |
Жанр |
точно не визначений: поема, слово, повість |
Композиція |
сюжет: пункти плану + ліричні відступи, описи |
Сюжет |
експозиція — 1, зав’язка — 2; розвиток дії 3, 4, 5, 6; кульмінація — поразка, полон; розв’язка — 7 |
Образи |
Руська земля, князі Ігор, Всеволод, Святослав, дружина Ігоря, Ярославна, Овлур |
Ідея |
Заклик до об’єднання всіх руських земель, князів; засудження міжусобиць |
2. Виразне читання.
(Учні виразно читають уривки різних перекладів «Слова…», переспівів, порівнюють їх, наприклад «Плач Ярославни» у «Слові…» і його переспів Т. Шевченком; читаються переклади російською та білоруською мовами (див. Додаток 1 до уроку № 9).
3. Проблемне запитання до учнів.
— Хто, на ваш погляд, може вважати твір «Слово…» більше «своїм» — російський, український чи білоруський народ? Чи варто «ділити» твір? Свою думку обґрунтуйте. (Матеріали для обґрунтування див. у Додатку 2 до уроку № 9.)
V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Завдання учням.
✵ Співставте букви з їх порядком в алфавіті й розшифруйте рік, у якому, за рішенням ЮНЕСКО, широко відзначався ювілей «Слова о полку Ігоревім».
АЖЕҐ
(Відповідь: 1985 рік, 800-річчя.)
VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
✵ Продовжіть речення.
«Містком у наше сьогодення й майбутнє можуть бути думки, ідеї «Слова…» про…»
«Я вважаю.»
«Мене вразила думка товариша про.»
ДОДАТОК 1 ДО УРОКУ № 9
Слово о полку Игореве (Уривок)
Не приспело ль ныне время, братья,
Слово на старинный лад начать,
О походе Игоревой рати
Горестную повесть рассказать.
А начать нам подобает смело,
Не скрывая ни рубцов, ни ран,
Так, как правда времени велела,
А не так, как замышлял Боян.
У Бояна вещего, бывало,
Если петь он начинал о ком,
Мысль, как серый волк в степи, бежала,
Поднималась к облакам орлом.
Говоря: «Былое вспоминаю,
Шум усобиц в думах не затих», —
Выпускал он на лебяжью стаю
Десять верных соколов своих.
Первая настигнутая лебедь
Первой и запеть была должна.
Трубным звуком прославляла в небе
Ярослава Мудрого она.
Переклад російською мовою М. Риленкова
Слова аб палку Ігаравым (Уривок)
Ці не добра было бы нам, брацці,
Старадауньїмі словы пачаці
Сказ аб Ігара трудным паходзе,
Святаславіча-князя прыгодзе?
А пачацца сягачасным ладам
Песні той, — не Баянавым складам!
Бо Баян чарадзейны, як песняй
Захацеу каму пеці пачэсне,
Расцякауся ён мысляй па дрэву,
Шэрым воукам па полі-пасеву,
Сізакрылым арлом пад аблокі, —
Так захоплівау свет ён далёка
Помніу ён бо, як кажуць, старыны
I разрухі усе дауных часінау.
Выпушчау дзесяць сокалау радам
Ды на белае лебедзяу стада…
Переклад білоруською Янки Купали
* * *
Поламати списа, — каже, — хочу
Окрай поля вражих половчинів.
Спільно з вами, русичі хоробрі,
Або Дону вип’ємо шоломом,
Або головами всі поляжем.
(Л. Новиченко)
Хай живуть князі та їх дружина,
Нездоланні руські вояки!
Оборонцям вірним батьківщини
Хай гримить на всі світи й віки Слава!
(Н. Забіла)
Веде Ігор к Дону вої,
А на дубах птиця
Сидить, жде його недолі;
Вовки у проваллях
Сумно завивають;
Орли клекотом на кості
Звірину скликають;
На щити червоні
Звідусіль лисиці
Брешуть чередою.
… Гримлять шаблі-блискавиці,
Списів тріщить криця.
Кругом землі Половецькі
І степ-чужаниця.
(О. Коваленко)
«Ой із ранку до вечора,
З вечора до ранку
То не хмари громові —
Гримлять безустанку:
Гримлять шаблі об шоломи,
Летять, свистять стріли.»
(М. Максимович)
ДОДАТОК 2 ДО УРОКУ № 9
У першій половині XIX ст., одразу після надрукування «Слова о полку Ігоревім» (1800 р.), питання його національної належності поставив перший ректор Київського університету, відомий учений М. Максимович, наукове підґрунтя цій проблемі дав І. Франко. 1900 року з Франком гостро полемізував російський академік Істрін, авторитетний на той час дослідник давньої літератури. Він не погоджувався з думкою І. Франка про українське письменство за часів Київської Русі, заперечуючи водночас і тезу про роль Києва як культурного і політичного центру Східної Європи. Істріна підтримав московський професор Сперанський, зазначаючи у своїх лекціях, що на московське добро заявляють претензії і малороси.
Зрозуміло, що за такого перебігу дискусії видатний український історик М. Грушевський, згідно з концепцією якого Україна-Русь веде своє літочислення від Київської Русі, висловив думки, суголосні з Франковими, а саме: «Культура XI- XII вв. була українська…. Се період першого розцвіту київської культури», підготовлений попереднім «століттям інтенсивної культурної роботи. За періодом першого розцвіту наступає те, що можна назвати золотим віком староруської творчості, який обіймає приблизно століття, від 1130-х рр. до монгольської руїни». І це століття, на думку вченого, позначене таким яскравим твором, як «Слово о полку Ігоревім». Центром же літературної творчості, як вважав М. Грушевський, залишався Київ, і центр той «був таки український…» Отже, М. Грушевський відстоює ідею неперервності української історії, починаючи її не тільки з часів Київської Русі, а й з давніших, передхристиянських. З тих же часів виводить він і першопочатки української культури, літератури.
Концепція Франка-Грушевського була охрещена націоналістичною, натомість уже в радянський час проголошена інша — про спадщину Київської Русі як спільне надбання трьох братніх народів: російського, українського і білоруського. Так, в «Історії української літератури» 1987 р. (К. : «Наукова думка») стверджується, що «довголітня суперечка про «національну приналежність» «Слова…» позбавлена наукової основи». Це «спільна пам’ятка трьох братніх східнослов’янських народів». Інше ж наукове видання додає: «Написана типовою літературною мовою Київської епохи». Завдання ж літературознавства полягає не в присудженні «права власності», а в з’ясуванні, що та чи інша пам’ятка брала «із глибокої давнини для власної літератури, які кращі традиції засвоювала і розвивала в пізніший період».
Теза про «Слово…» як спільну пам’ятку трьох східнослов’янських народів в цілому обґрунтована в численних статтях і монографіях, отже, немає сумніву, що предки і українців, і росіян, і білорусів внесли свою частку в загальне надбання.