Українська література 9 клас. Плани-конспекти уроків для шкіл з російською мовою навчання - В. В. Паращич 2009

Життєвий та творчий шлях Марка Вовчка
Літературний процес 40-60-х рр. XIX ст. Вступ

Всі публікації щодо:
Вовчок Марко

Тема. Життєвий та творчий шлях Марка Вовчка.

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменниці, зацікавити ними, спонукати школярів до читання; розвивати навички сприйняття інформації на слух, самостійної роботи з підручником, виділення головного; виховувати прагнення до пізнання, самовдосконалення на прикладах життя великих.

Обладнання: портрет письменниці, ілюстративні матеріали до життя і творчості, книжкова виставка різних видань творів Марка Вовчка та творів про неї.

Теорія літератури: роди й жанри літератури, тематика, проблематика, мотиви, історична основа.

ХІД УРОКУ

I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Аналіз виконання контрольної роботи.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Вступне слово вчителя.

Т. Г. Шевченко називав її своєю «єдиною донею», вона ж присвятила йому один із кращих своїх творів.

Марко Вовчок… Жінка-літератор, що ховалася за чоловічим ім’ям… Красуня, розумниця, в яку були закохані найвідоміші чоловіки Європи. Росіянка за національністю, яка стала справді українською народною письменницею. Талановита, освічена особистість, котра володіла кількома мовами, стала відомою перекладачкою. Не кожна зі світових літератур може похвалитися таким ім’ям, та ще й жіночим.

Із цією унікальною письменницею ми й познайомимося на сьогоднішньому уроці.

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

«Хвилинка мудрості».

ІV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Міні-лекція вчителя з елементами бесіди.

Справжнє ім’я та прізвище Марка Вовчка — Марія Олександрівна Вілінська. Народилася вона в Росії, в Орловській губернії, у родині збіднілого дворянина. Мати її була освіченою жінкою, знала кілька мов, любила музику, українські пісні. Вона ж була і першою вчителькою своєї доньки.

Коли Марії виповнилося лише шість років, пішов із життя її батько. Через деякий час мати вийшла заміж удруге. Вітчим виявився жорстокою людиною, від якої страждали не лише його кріпаки, а й власна родина.

У 12 років дівчинку віддали до Харківського пансіону шляхетних дівчат. Там вона захопилася навчанням, книгами, на відміну від інших вихованок, які любили тільки танці та розваги. Вчилася Марія лише три роки, а наступні три провела у багатої тітки Мордвинової в Орлі. Вона виховувала тітчиних дітей, брала участь у щотижневих літературних вечорах, які проводилися в домі Мордвинової. Саме там дівчина познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, етнографом-фольклористом Опанасом Марковичем, який за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві був засланий в Орел.

Після весілля молоді виїхали в Україну, через постійну матеріальну скруту змушені були часто міняти місця проживання. Опанас продовжував збирати фольклор по селах. Нерідко брав із собою дружину: так Марія вивчила українську мову, добре познайомилася зі звичаями, побутом українців, а найголовніше — полюбила всім серцем цей край, прониклася співчуттям до долі поневоленого народу. Особливо її хвилювало становище жінок-кріпачок. Допомогти ж знедоленим вона могла лише пером, своїм гарячим словом. Тому почала писати.

1857 року в Петербурзі, за сприяння П. Куліша, виходить перша книжка Марії Вілінської «Народні оповідання», яку вона підписала псевдонімом Марко Вовчок (від прізвища чоловіка й, можливо, назви річки чи села).

В оповіданнях письменниці не було критики існуючого ладу, кріпосників. Простою і щирою мовою розповідалися життєві історії — про молоду жінку, яка збожеволіла після смерті дитини, що через роботу на пана залишалася без догляду; про дівчинку-кріпачку, яку віддали малесенькій доньці пана за іграшку, а на ніч залишали ночувати саму в темній комірчині; про козачку, яка через свою щиру любов вийшла заміж за кріпака й сама теж стала кріпачкою, а потім і діти їх стали невільними. Ці та багато інших художніх розповідей нікого не залишали байдужими.

Т. Шевченко відгукнувся на появу нового літературного таланту такими поетичними рядками:

Недавно я поза Уралом

Блукав і Господа благав,

Щоб наша правда не пропала,

Щоб наше слово не вмирало;

І виблагав. Господь послав

Тебе нам, кроткого пророка

І обличителя жестоких

Людей неситих. Світе мій!

Моя ти зоренько святая!

Моя ти сило молодая!

У 1859 році Марковичі переїжджають до Петербурга, і Марія Олександрівна стає окрасою тамтешнього гурту прогресивних діячів культури. Незабаром Марко Вовчок їде за кордон на лікування, зустрічається там із Менделєєвим, Сєченовим, Герценом, Огарьовим, Тургенєвим та іншими вченими й митцями, які були в захопленні від розуму, таланту, привабливості цієї жінки.

Перебуваючи в Парижі, Марко Вовчок потоваришувала зі знаменитим французьким письменником-фантастом Жулем Верном. Наслідком їхньої дружби стало те, що письменник дав їй виключне право перекладу своїх творів російською мовою. Вона переклала 15 пригодницьких та науково-фантастичних романів Ж. Верна й сприяла популярності цього письменника в Росії.

— Які риси характеру письменниці ви б відзначили з цієї розповіді?

(Освіченість, працьовитість, сміливість, комунікабельність та ін.)

2. Зачитування уривків про Марка Вовчка зі збірки В. Шевчука

«З вершин і низин».

(Див. Додаток до уроку № 52.)

3. Слово вчителя.

Перу письменниці належить близько ста оригінальних творів і стільки ж перекладів. Марко Вовчок писала українською, російською та французькою мовами. Її французькі твори, на жаль, так і залишилися недослідженими.

Із найвідоміших творів — дві книжки «Народних оповідань», повісті «Інститутка», «Кармелюк» та ін.

За тематикою творчість Марка Вовчка різноманітна — життя дітей, жінок-кріпачок та козачок, кохання, сите і беззмістовне існування міщанства, фальш, паразитичне життя ченців, дворян. Найболючішим для письменниці питанням є кріпацтво. Вона віддала ввесь свій талант боротьбі проти нього. Тому твори цієї тематики здебільшого реалістичні.

Разом із тим Марко Вовчок часто поетизувала сильні характери, волелюбність українського народу, оспівувала людину, яка протестувала проти антигуманних порядків у світі. Із цієї причини зверталася й до романтизму та романтичних героїв, наприклад, у повістях «Маруся», «Кармелюк», оповіданнях «Максим Гримич», «Данило Гурч» та ін.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Завдання учням.

✵ Знайдіть слово — з’єднуючу ланку.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

✵ Продовжіть речення.

«Мене вразило…»

«Марко Вовчок для мене…»

«У мене виникло питання щодо того …»

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знати біографію письменниці, самостійно відшукати цікаві факти.

ДОДАТОК ДО УРОКУ № 52

Незвичайна доля книжки

Як відомо, Марко Вовчок писала твори на історичну тематику. Перебуваючи в Парижі, створила вона повість «Маруся». Не маючи змоги надрукувати повість українською мовою, письменниця зробила автопереклад на російську й надрукувала його в журналі «Переводы лучших иностранных писателей» (в додатку до «Детского чтения», тт. XIV та XVI). Повість «Маруся» зацікавила сучасника і знайомого Марка Вовчка французького письменника й видавця П’єра-Жюля Сталя (Етцеля). В 1872 році він звернувся до Марка Вовчка з проханням надіслати йому рукописа повісті французькою мовою. Переклад здійснив син письменниці Б. Маркович. Сталь переробив цей переклад і надрукував у 1873 році в журналі «Виховання й розваги», котрий сам і видавав. Повість відразу здобула широку популярність і за період з 1873 по 1878 рік перевидавалася 18 разів. Сталь наблизив твір до французького читача, посилив романтичність викладу, пафос твору, додав ряд подробиць, ліричних відступів.

Популярність «Марусі» в переробці Сталя була надзвичайна. Багато молодих читачів, вражені смертю Марусі, писали Сталю, що хотіли б, щоб Маруся лишилася жива, тобто щоб автор дописав творові інший кінець. Сталь зважив на прохання читачів і продовжив повість післямовою, де по-іншому виклав події. Марусю тут уже не вбивають, а ранять, її рятує «велика подруга Матодіївна», і вони разом ідуть у монастир.

Переробку Сталя було нагороджено премією Французької Академії наук, введено до «бібліотеки освіти й розваги», рекомендованої муніципалітетом та міністерством освіти для всіх шкільних бібліотек і для нагород кращих учнів.

Французька переробка повісті української письменниці в 7090-х роках XIX ст. була перекладена на англійську, німецьку та італійську мови. В 1965 році цю переробку перекладено на українську мову — зробило це словацьке видавництво в Братіславі.

Цікаво, що в роки перебування у Франції Марко Вовчок виступала і як французька письменниця. В журналі «Виховання і розваги» вона опублікувала сім казок та два оповідання для дітей, досі відомих тільки французькою мовою. У співавторстві із згаданим Сталем написала ще повість для юнацтва «Слизький шлях», котра у свій час також була досить популярна у Франції. Оповідання ж письменниці «Козачка» переклав на французьку мову Проспер Меріме.

В халупі

В 1854 році молоде подружжя Марковичів оселилось у Києві. Не маючи достатніх прибутків, вони зупинилися на Куренівці у найбіднішій халупі, де замість дверей висіла дерюга. Сюди завітав якось відомий біограф Т. Шевченка М. Чалий. Вишукуючи способи, як допомогти землякові, не ображаючи його самолюбства, він помітив на підлозі в кутку купу книг.

— А що це у вас, Опанасе Васильовичу, за книги? — спитав.

— А це пісні Метлинського, що досі не продано.

— А скільки їх у вас?

— Здається, примірників із тридцять.

— Хочете, я їх продам. До речі, саме тепер мені доводиться читати учням про народну поезію.

М. Чалий так і зробив, а виручені гроші надіслав подружжю Марковичів.

Другого дня до квартири Чалого в новому циліндрі і нових бузкових рукавичках під’їхав на рисаку Маркович. Він тримав під рукою ящичок сигар, коробку цукерок для дружини і ще щось у пакунку. Подякував за допомогу, а спантеличений добродій Марковичів підрахував, що із тих 30 карбованців, які він уторгував, навряд чи щось залишилося.

(Із книги Валерія Шевчука «Із вершин та низин»)







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.