Українська література 9 клас. Плани-конспекти уроків для шкіл з російською мовою навчання - В. В. Паращич 2009

Прадавня українська література. Літописи
Прадавня українська література

Всі публікації щодо:
Оригінальна світська література

Тема. Прадавня українська література. Літописи.

Мета: ознайомити учнів з найдавнішими пам’ятками світської літератури Київської Русі; допомогти усвідомити їхнє значення; розвивати навички сприйняття інформації на слух, виділення головного, самостійної роботи з підручником; виховувати пошану до духовних надбань народу, любов до книги.

Обладнання: сучасні видання літописів та їх перекази (В. Близнець «Повість минулих літ»), ілюстрації до них, портрети князів.

Теорія літератури: літопис, художні засоби виразності.

ХІД УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Вступне слово вчителя.

«Се повести временных лет, откуда есть пошла Руская земля, кто в Киеве нача первее княжити, и откуда Руская земля стала есть», — так починається перший літопис Київської Русі, авторство якого приписують знаменитому Нестору Літописцю, чорноризцю Феодосієвого монастиря Печерського. Саме від цих першоджерел ми починаємо детальніше знайомство з прадавньою українською літературою, і ви, напевно, відчули и урочистість назви першого літопису И урочистість моменту.

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

«Хвилинка мудрості».

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Зачитування відгуків про книги давньої літератури. Взаєморецензування.

ІV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. «Мовна розминка».

✵ Спробуйте повторити точну назву першого літопису (учитель ще раз її виголошує, учні по черзі повторюють до першої неточності; можна поставити найвищий бал за абсолютно точну відповідь).

2. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди.

— Як ви думаєте, чому наукові твори-літописи, у яких подаються описи історичних подій у хронологічному порядку, вивчаються також і в курсі літератури? (Бо в них є включення — художні перекази, легенди, казки, оповідання, пісні.)

Для підтримки давньоруської держави і молодої руської церкви потрібна була не лише перекладна література, а й своя власна. Тому розпочинається літописання, що його всіляко підтримував князь Ярослав Мудрий.

Видатний давньоруський письменник і літописець Нестор на початку ХІІ ст. поставив перед собою грандіозне завдання: об’єднати всі попередні літописи, доповнити їх новими матеріалами, а головне — довести самобутність руських князів, визначити місце і роль Русі у світовій історії.

«Повість минулих літ» (1113 р.) дійшла до нас лише у пізніших списках, найдавніші з них — Лаврентіївський та Іпатіївський. Композиційно «Повість…» складна й неоднорідна за жанровими та стильовими ознаками. У ній є богословські трактати і житія святих, перекладні писемні та фольклорні оповідання, топонімічні легенди й історичні сказання, короткі й ширші документальні записи за роками, повчання й похвальні слова, воїнські повісті, обрядова і дружинна поезія, оповідання очевидців, монологи й діалоги персонажів.

Основне ідейне спрямування «Повісті…» — загальноруський патріотизм. Нестор описує «кроткий і тихий» образ життя полян, які осіли обабіч Дніпра, вміщує легенду про апостола Андрія, котрий благословив Київські гори й передрік заснування там великого міста — «после же быть Киев». У зв’язку із цим переказується легенда й про засновників Києва — Кия, Щека та Хорива (пригадайте відомості з 8 класу).

Нестор наголошує на рівноправності руського народу з іншими європейськими. Якщо раніше розпорошені слов’янські племена часто потрапляли під владу сусідів і платили їм данину, то після об’єднання вони стали незалежними. Цікаве у цьому відношенні є оповідання про обрів (аварів), які жорстоко пригнічували дулібів. Обри знущалися з дулібських жінок, запрягали їх у вози замість коней. Були обри тілом великі і розумом горді. За таку бундючність та жорстокість всі вони загинули, не залишилося жодного. З того часу й пішов вислів «погибоша аки обре».

Відлуння обрядової поезії помітне в оповіданні про віщого Олега, який розгадує всі хитрощі греків, про смерть Олега від свого коня.

Воїнську, дружинну повість нагадує розповідь про князя Святослава: «Князь Святослав, вирісши і змужнівши, почав збирати воїнів багатьох і хоробрих, легко ходячи, як пардус, багато воював. Вози при собі не возив, ні котлів, ні м’яса не варив, але тонко порізавши конину, чи звірину, чи гов’ядину, пік на вугіллі і їв. Не мав намету, спав, підклавши сідло в голови; так же робили і всі його воїни. Присилав до країн, кажучи: «Іду на ви»». У критичний момент битви звернувся до своєї нечисленної дружини: «Не посрамі- мо землі Руської, ляжемо тут кістьми; мертві бо сраму не мають».

У першій частині «Повісті.» переважають народнопоетичні мотиви, а в другій (від середини ХІ й до початку ХІІ ст.) — книжні, записані з уст очевидців чи засвідчені літописцями. Серед записів виділяються оповідання про братів-мучеників Бориса і Гліба, воїнська повість про битву Мстислава зі Святополком, монастирське сказання «Про виникнення Печерського монастиря» та ін.

Разом з історичними записами ці оповіді становлять єдиний монументальний твір про добро і зло, справедливість і несправедливість, про Божу волю і кару за лихі вчинки; вони уславлюють Русь, закликають до боротьби проти зовнішніх і внутрішніх ворогів, проти князівських міжусобиць.

Для Нестора тільки той князь вартий похвали, який дбав про могутність і єдність рідної землі, добре ставився до своїх воїнів, був гуманним. Відповідно до цього й подаються портрети князів. Так, Мстислав «дебел телом, чермен лицем, великима очима, храбор нарати, милостив, любяше дружину по велику, именья не щадяше, ни питья, ни едєнья браняше»; Ростислав — «милостив убогим». Ізяслав — «незлобив нравом, кривого ненавиде, любя правду, нет бо в нём лести, но прост муж умом, не воздал зла за зло».

«Повість минулих літ» є яскравим свідченням високого рівня давньоруської культури.

— Пригадайте, в яких творах, вивчених у попередніх класах, використано легенди, оповіді з літописів?

(«Євшан-зілля» М. Вороного (Галицько-Волинський літопис), «Печенізька облога Києва» Олександра Олеся.)

3. Робота в парах.

(Учні уточнюють та корегують записи основних положень лекції.)

4. Перевірка кількох планів-тез.

5. Читання уривків з літописів.

(Здійснюється за хрестоматією.)

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Завдання учням.

✵ Як вихідну картку в старій книзі під текстом літописів, збірників, повчань старі писарі лишали записку від себе. Допоможіть відновити в одній такій записці, складеній переписувачем Іваном Томашівським 1680 року, зітерті часом слова. «Не жалій часу на читання, бо його тим … на добрі речі,

адже хто час … витрачає на пусте, то начебто з павутини полотно., з піску замки будує і мотилі хапає в повітрі руками, відтак руки марає і геть викидає. Шукай пожитку в книгах, в духовному харчі.. !»

А знайдеш … розмовляє … напише;

Б обернеш … витрачає … робить;

В зазирнеш … працює … бачить;

Г загубиш … втрачає … знаходить.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

✵ Продовжіть речення.

«Літописці, на мою думку…»

«Мені запам’яталося…»

«Прадавня українська література — це дійсно…»