Українська література 9 клас. Плани-конспекти уроків для шкіл з російською мовою навчання - В. В. Паращич 2009

«Слово о полку Ігоревім» як найвидатніша пам'ятка давньоукраїнської і світової культури
Прадавня українська література

Всі публікації щодо:
Оригінальна світська література

Тема. «Слово о полку Ігоревім» як найвидатніша пам’ятка давньоукраїнської і світової культури.

Мета: ознайомити учнів з історичною основою твору, його сюжетом і композицією, жанром, гіпотезами щодо авторства; допомогти учням усвідомити ідейно-художні особливості літературної пам’ятки; розвивати навички виразного читання творів давньої літератури, аналізу їх елементів, виділення головного; поглиблювати вміння самостійно працювати з підручником; виховувати почуття патріотизму, пошани до культурних надбань минулого, естетичний смак.

Обладнання: різні видання «Слова…», ілюстрації до нього, книжкова виставка критичних праць про «Слово…».

Теорія літератури: колективний герой, автор у творі.

ХІД УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Вступне слово вчителя.

Понад століття точаться суперечки вчених-літературознавців про цей твір: оригінал це чи талановита підробка, хто є його автором, до якого жанру належить — слова-сказання, повісті чи поеми, де саме відбувалися події, описані в ньому. Ці питання розглянуто в тисячах наукових розробок. Лише сприймається без суперечок — «Слово о полку Ігоревім» — один із перших відомих художніх творів давньоруської літератури, найталановитіший, найцікавіший і найпатріотичніший її зразок. Із цією незвичайною пам’яткою давнини ми й розпочнемо знайомство на сьогоднішньому уроці.

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

«Хвилинка мудрості».

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1. Розповіді учнів.

(Учні розповідають про авторів «Поучення» та «Слова про Закон і Благодать» — Володимира Мономаха й Іларіона, історичну основу цих творів.)

2. Завдання учням.

✵ Порівняйте твори «Поучення» та «Слово про Закон і Благодать»:

а) за жанрами;

б) за метою написання;

в) за тематикою;

г) за ідейним спрямуванням;

д) за манерою викладу та художніми особливостями.

ІV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Слово вчителя.

Наприкінці XVIII століття відомий збирач і колекціонер пам’яток давнини О. І. Мусін-Пушкін у рукописному збірнику XVI ст. знайшов список оригінального художнього твору. Мусін-Пушкін за допомогою вчених переклав твір і видав у 1860 році окремою книжкою невеликим накладом (1200 примірників). Під час французької навали 1812 року його будинок у Москві згорів разом із колекцією, залишилося лише кілька книжок. До того ж при переписуванні Мусін-Пушкін припустився багатьох помилок. Але оригінальність, суспільна значущість і художня досконалість «Слова о полку Ігоревім» були настільки очевидними, що твір визнали літературним відкриттям століття.

Хто ж є автором «Слова…»? Із цього питання висувалися й дотепер висуваються найрізноманітніші гіпотези. Називають і «премудрого книжника» Тимофія, і його батька Рагуїла Добринича, який служив тисяцьким саме у війську Новгород-Сіверського князя Ігоря, і славетного співця Митусу, і кількох інших відомих людей тієї доби. Але, безперечно, це була талановита, мудра людина, патріот, який уболівав за долю рідної землі, що страждала від князівських міжусобиць і нападів ворогів. Ураховуючи надзвичайну точність описів, деталей, можна припустити, що автор був безпосереднім учасником походу Ігоря на половців.

Серед літературознавців-дослідників «Слова…» немає одностайності щодо визначення жанру твору, адже проза у творі переплітається з поезією. Перші видавці вважали його героїчною піснею, сучасні — поемою. Називають ще «словом» (як жанром), «сказанням» та «повістю», дехто вважає, що у «Слові.» переплетені ознаки відразу кількох жанрів, тобто твір є синкретичним.

Події, відображені в «Слові…», відбувалися в дуже складний час феодального роздрібнення. Велика, але роз’єднана, слабка держава не могла оборонятися від ворожих нападів, які в останню чверть ХІІ ст. стали постійними. Траплялись навіть випадки, коли князі, зводячи один з одним рахунки, самі спрямовували кочівників для нападу на сусідів. Київському князю Святославу вдалося створити союз князів, які взяли участь у поході проти половців й успішно їх збороли в 1184 році. Князь Ігор запізнився на битву, тому наступного разу вирішив виступити самостійно, але зазнав поразки. Про це є записи в Київському літописі, однак Іпатіївський і Лаврентіївський списки подають різні версії походу (щодо його учасників).

2. Читання уривків з літопису про похід Ігоря на половців.

(Див. Додаток до уроку № 8.)

3. Виразне читання літературної пам’ятки «Слово о полку Ігоревім».

4. Словникова робота, обмін враженнями щодо прочитаного.

5. Евристична бесіда.

— Чим «Слово…» відрізняється від оповіді в літописі?

— Які події, думки, вирази здалися вам сучасними? Чому саме?

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Завдання учням. Знайдіть логічні пари. (Див. с. 56.)

Мусін-Пушкін

анонім

автор

невідомий похід

князь Ігор

видатна пам’ятка

«Слово…»

напади половців

феодальна роздрібненість

знахідка

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

✵ Продовжіть речення.

«Мене зацікавило…

««Слово…», на мій погляд…»

«Цікаво, що деякі думки твору звучать…»

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знати зміст «Слова…», його історичну основу, гіпотези щодо авторства, жанру, опрацювавши статті підручника.

ДОДАТОК ДО УРОКУ № 8

Літописна повість про похід Ігоря Святославича на половців у 1185 році

У той же час Святославич Ігор, онук Олегів, поїхав із Новгорода (Сіверського) місяця квітня у двадцять і третій день, у вівторок, узявши з собою брата Всеволода з (города) Трубецька, і Святослава Ольговича, синівця* свого (з города) Рильська, і Володимира, сина свого, із Путивля, і в Ярослава (Всеволодовича) випросив він підмогу — Ольстина Олексича, Прохорового внука, з ковуями** чернігівськими.

І, отож, ішли вони тихо, збираючи дружину свою, та й коні були в них тучні вельми. І коли вони йшли до Дінця-ріки, то у вечірню годину Ігор, глянувши на небо, побачив, що сонце стояло, як місяць***. І сказав він боярам своїм і дружині своїй: «Ви бачите? Що се є за знамення?» А вони, поглянувши, побачили (це) всі і поникли головами, і сказали мужі: «Княже! Се є не на добро знамення оце». Але Ігор сказав: «Браття і дружино! Тайни Божої ніхто не відає, а знаменню і всьому миру своєму творець — Бог.

* Синовець — небіж, син рідного брата або сестри.

** Ковуї — кочівники, що були у війську чернігівського князя; наймані воїни.

*** Під час затемнення було видно лише вузьку смужку сонця.

А нам що вчинить Бог — чи на добро, чи на наше лихо — то се нам і побачити». І, це сказавши, він перебрів Донець.

А тоді, прийшовши до (ріки) Осколу, він ждав два дні брата свого Всеволода — той ішов був іншою дорогою з Курська, — і звідти рушили вони до (річки) Сальниці. Тут же до них і сторожі* приїхали, що їх вони послали були язика ловить, і сказали вони, приїхавши: «Бачилися ми з ворогами. Вороги ваші оружно** їздять. Тому або ви поїдете борзо, або вернемось додому, бо не наша є пора». Але Ігор сказав із братами своїми: «Якщо нам, не бившися з ними, вернутися додому, то сором нам буде гірше смерті. Хай як нам Бог дасть». І тоді, порадившись, їхали вони всю ніч.

А назавтра, коли настала п’ятниця, в обідню пору, зустріли вони полки половецькі, бо ті приготувалися були до їхнього (приходу), вежі*** свої одіслали назад, а самі, зібравшись від малого і до великого, стояли по тій стороні ріки Сюурлію.

І от виладнали (русичі) шість полків: Ігорів полк посередині, а праворуч — брата його, Всеволодів, а ліворуч — Святославів, синівця його; попереду його (Ігоря) — син Володимир і другий полк, Ярославів, ковуї, що були з Ольстином, і третій полк теж попереду, — стрільці, що були од усіх князів виведені. І так виладнали вони полки свої, і сказав Ігор до братів своїх: «Браття! Сього ми шукали єсьмо! Тож ударимо!»

І тоді рушили вони до них, поклавши на Бога уповання своє.

І коли прибули вони до ріки Сюурлію, то виїхали з половецьких полків стрільці і, пустивши по стрілі на Русь, так і поскакали. Руси ж не переїхали були іще ріки Сюурлію, як поскакали й ті половці сили половецької, котрі ото здалеку од ріки стояли.

Тоді Святослав Ольгович, і Володимир Ігоревич, і Ольстин з ковуями, і стрільці кинулися вслід за ними, а Ігор і Всеволод помалу йшли оба, не розпустивши війська свого. Передні ж ті руси били їх, брали, і половці пробігли вежі, а руси, дійшовши до веж, набрали полону. Другі ж уночі приїхали до полків із полоном.

І коли зібралися війська всі, то сказав Ігор до братів і до мужів своїх: «Осе Бог силою своєю наслав на ворогів наших біду, а на нас — честь і славу. Та ось бачили ми війська половецькі, що їх багато є. Але чи ж вони тут усі зібралися? Нині ж поїдемо вночі. А хто поїде завтра вслід за нами, то чи всі вони поїдуть? Тільки луччі кінники переберуться, а за самими (ними) як нам Бог дасть!»

* Сторожі — тут: війська русичів, що охороняли кордон.

** Оружно — зі зброєю.

*** Вежі — криті товстими повстяними запонами вози, які служили кочівникам і засобом пересування, і житлом.

… А коли світала субота, почали виступати війська половецькі, як бори, і не знали князі руські, кому з них до котрого поїхати, бо було їх незчисленне множество. І сказав Ігор: «Се, видати, зібрали ми на себе землю всю: і Кончака, і Козу Бурновича, і Токсобича, (і) Колобича, і Єтебича, і Тертробича». І тоді, порадившись усі, вони зсіли з коней, бо мали намір, б’ючись, дійти до ріки Дінця. Вони-бо говорили: «Якщо ми побіжимо, утечем самі, а чорних людей оставимо, то од Бога нам буде гріх, як сих видамо. Підем, і або вмремо, або живі будемо всі вкупі». І, так сказавши, всі зсіли з коней і пішли б’ючись. І тут за допустом Божим поранили Ігоря в руку і умертвили лівицю його, і була печаль велика у полку його. І воєводу вони схопили — той був раніш поранений. Однак тоді кріпко вони билися тої днини до вечора, і багато було ранених і мертвих у полках руських. Настала і ніч суботня, а вони пішли б’ючись.

А коли світала неділя, сталося замішання ковуїв, у полку (їх) побігли. Ігор же був у той час на коні, тому що був поранений, і рушив він до полку їх, намагаючись вернути їх до військ. Зрозумівши ж, що далеко одійшов од (своїх) людей, і, знявши шолом, він помчав знову до війська (ковуїв), щоби вони пізнали князя і вернулися б. Однак же не вернувся ніхто, а тільки (боярин) Михайло Юрійович, упізнавши князя, вернувся. Але ліпші (мужі) не прийшли були в замішання з ковуями, і мало (хто) із простих (людей) чи хто з отроків боярських, бо всі ліпші (мужі) билися, ідучи пішо, і серед них Всеволод немалу мужність показав.

І коли приблизився Ігор до полків своїх, то поїхали (половці) навпоперек, і тут схопили (його) на віддалі одного перестрілу* од полку свойого. І схоплений Ігор бачив брата свого Всеволода, який кріпко бився, і просив він душі своїй смерті, щоби не бачити загибелі брата свого. Всеволод же так бився, що навіть оружжя в руках його було не досить, а билися ж вони, ідучи навкруг біля озера.

І так у день святої неділі навів на нас Господь гнів свій: замість радості навів на нас плач, і замість веселості — жаль на ріці Каялі.

Майже все руське військо загинуло; врятувалося втечею лише п’ятнадцять мужів, а ковуїв ще менше. Половці взяли в полон усіх чотирьох князів і кількох воїнів. Коли переможці ділили здобич, Ігоря забрав Кончак, з дочкою якого раніше був заручений княжич Володимир. Кончак завіз Ігоря в своє головне стійбище на річці Тор, південній притоці Дінця.

* Перестріл — віддаль польоту стріли, 70-90 м.

Скориставшись тим, що землі полонених князів залишилися без захисту, половці вирушили на Русь.

У цей час Київський князь Святослав об’їздив усі руські землі, маючи намір зібрати велике військо, щоб вирушити на половців. Дізнавшись про похід Ігоря та розгром його полків, великий князь сказав: «О любі мої браття, і синове, і мужі землі Руської! Дав мені Бог придушити поганих*, але ви, не здержавши молодості, одчинили ворота на Руську землю. Воля Господня хай буде у всьому. Хай як мені жаль було на Ігоря, але нині більше я жалію за Ігорем, братом моїм». Руські війська вирушили назустріч ворогові. Однак половці встигли спалити місто Римів та чимало селищ. Багато руських людей загинуло, ще більше потрапило в полон. Перебуваючи у свого свата, Ігор жив порівняно вільно, часто їздив на полювання. Звинувачуючи себе в розгромі руських військ, він переживав тяжкі душевні муки.

Співчували навіть половецькі воїни й не раз пропонували тікати, проте князь вважав втечу ганьбою.

Половецькі війська ще не повернулися з походу, але стало відомо, що вони зазнали поразки. Виникла небезпека, що на знак помсти вони знищать полонених русичів. Один з хрещених половців — Лавор — виявив бажання допомогти Ігореві втекти.

І князь Ігор, узявши в серце раду їх, убоявся приїзду їх (половців) і шукав, (як) тікати. Та не можна було йому втекти ні вдень, ні вночі, тому що сторожі стерегли його, а пору таку він знайшов тільки при заході сонця. І послав Ігор до Лавора конюшого свого, кажучи йому (Лаворові): «Переїдь на ту сторону Тору з повідним конем», — бо нарадився він був із Лавором утікати в Русь.

У той самий час половці напилися були кумису, а він (Ігор) був при вечері. Конюший прийшовши, сказав князю своєму Ігореві, що жде його Лавор. Він тоді, вставши, зляканий і трепетний, поклонився образу Божому і хресту чесному, говорячи: «Господи серцевидче! Чи спасеш Ти мене, Владико, недостойного?» І, взявши на себе хреста, ікону і піднявши стіну (вежі), він вийшов звідти. А сторожі його гуляли й веселилися, а про князя думали, що він спить.

Він же, прийшовши до ріки (Тор) і перебрівши її, сів на коня, і тоді рушили вони оба крізь вежі. А визволення се вчинив Господь у п’ятницю ввечері.

І йшов він пішки одинадцять день до города Дінця, а звідти рушив у свій Новгород, і обрадувалися йому (всі). Із Новгорода він пішов до брата Ярослава (Всеволодовича) в Чернігів, помочі прохаючи на Посейм’я, і Ярослав зрадів йому і поміч йому дати обіцяв. Звідти ж Ігор поїхав до Києва до великого князя Святослава (Всеволодовича). І рад був йому Святослав, і так само Рюрик (Ростиславич), сват його.

* Ідеться про половців.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.