Плани-конспекти уроків - Українська література 9 клас - 2002

Література рідного краю. Харків поетичний

Тема. Література рідного краю. Харків поетичний.

Мета: познайомити з творчістю сучасних поетів Харківщини, показати їхній майстерний і цікавий доробок, звернути увагу на тематику, ідейну спрямованість, пошук нових форм; розвивати естетичні смаки, спостережливість учнів, уміння відчувати образне слово; виховувати любов до свого краю, до справжньої поезії.

Обладнання: виставка поетичних збірок поетів, портрети авторів, словник літературознавчих термінів.

ХІД УРОКУ

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1. Перевірка домашнього завдання.

Перевірка і обговорення письмового завдання.

2. Бесіда з учнями.

1) Дайте визначення поняття «сентименталізм», назвіть його характерні ознаки.

2) Доведіть, що повість «Маруся» належить до сентиментальної літератури.

3) Дайте стислу характеристику образів твору, посилаючись на текст.

4) Яке значення мав цей твір для розвитку української літератури?

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ

1. Вступне слово вчителя.

2. Прочитати вірш Юрія Стадниченка «Не відкладайте добрих справ».

(Див. додаток до уроку № 28.)

3. Оголошення теми, мети та завдань уроку.

III. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Слово вчителя.

Харківщина здавна славилася своїми літературними іменами. Якщо скласти літературну карту Харківщини, вона зарясніє прізвищами відомих митців слова. І якщо поняття «література рідного краю» розуміти широко, а не тільки зважати на те, що той чи інший письменник народився на Харківщині, то Харківщина буде чи не найбагатшою на літературні імена. Створено довідник «Літературна Харківщина», але він теж далеко не повний. Наприклад, у ньому немає згадки про Катерину Глянько, яка мешкає за кордоном. (В Україні вона більш відома під псевдонімом Катерина Перелісна.) Письменниця — також наша землячка, але у тяжкі роки репресій змушена була емігрувати.

На сьогоднішній урок ви підготували вірші харківських поетів, в основному ліричні, які чимось зачепили вашу душу, торкнулися струн вашого серця. Тож слово за вами.

2. Виразне читання віршів. (Див. додаток до уроку № 28.)

3. Бесіда з учнями.

1) Чим вразила і схвилювала вас поезія?

2) Які думки виникали у вас, коли звучали поетичні рядки?

3) Які провідні мотиви творів, що ми почули на уроці?

4) Які поетичні твори і яких авторів вас ще зацікавили?

4. Знайомство з творчістю В’ячеслава Романовського.

Пошук нових форм в українській поезії. (За словником літературознавчих термінів з’ясувати поняття: паліндроми, брахіколон, хокку, тавтограма.)

5. Виразне читання поезій В. Романовського. (Див. додаток до уроку № 28.)

6. Бесіда з учнями.

1) Чи доводилося вам читати подібну поезію?

2) Чим вона вас цікавить, чим приваблює?

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

За бажанням написати вірш чи невеличкий твір для шкільної літературної газети.

Додаток до уроку № 28

ВІРШІ ПОЕТІВ ХАРКІВЩИНИ (УРИВКИ)

Не відкладайте добрих справ

Хоч і ясна в житті дорога,

Бо, зваживши реальність строго,

Ніхто вперед свій день не знав…

(Юрій Стрдниченко.)

У дива на виду Паліндроми

Щодень — не дощ,

Пил з лип.

Що? в хвощ

Кіт утік.

(В'ячеслае Романовський.)

Дощ

Брахіколон

Сад

слив

пив

дощ.

Всю

ніч

дощ

лив.

(В’ячеслае Романовський.)

Степове село

Тавтограма

Степ. Село. Садиба. Слива.

Синь стіка студена, сива.

Смерк ступа сутуло, сіро.

Стелить сон солому, сіно.

(В’ячеслае Романовський.)

Принишкла сльоза

Хокку

Сварка подружжя.

На вівтарі любові

Принишкла сльоза.

Сива кульбаба

Цвітом жовтогарячим

Сонце зустріче.

Прибився полин

До міського порога.

Мене відігрів.

Знову субота.

Дивляться мовчки на шлях

Батько і мати.

(В’ячеслав Романовський.)

* * *

На роботу іду. А зі мною — весна.

Прошуміли качки і — упали додолу.

Прокидається Харків.

Ще Харків не зна,

що качки прилетіли…

Вернулись додому!

(Віктор Кулик.)

Новорічна притча

Рубали сосни на ялинки,

як постригали у ченці,

і замикали у будинки,

де новорічні холодці

ще не хотіли застигати

і кожен запах мав луну.

А він шукав, дбайливий тато,

бодай малесеньку сосну.

Шукав ні близько, ні далеко —

у тім знайомім дитсадку,

де намальований лелека

виховує його дочку.

І з-під холодної сокири

в замети бризнула смола.

Ще стовбур плакав, ще не вірив.

Ще донька доброю була.

(Ірина Мироненко.)

Літо, 1953

Хлопчик маленький згорнувся клубочком на ґанку…

Так йому добре, аякже — сьогодні неділя!

Батько розказував казку із самого ранку,

мати удень пиріжечком його не обділить.

Він аж до вечора сам собі Котигорошко,

бо в «партизани» беруть лише довготелесих…

Світ розгоди-розгодинюється потрошку —

так, ніби піший нарешті стає на колеса.

Меншає тих, що зовуть «ворогами народу»,

страх покидає сирітські заплакані очі,

лиш на опудалі, що лопотить край городу,

каска німецька ніяк іржавіти не хоче…

Котигорошко не вперше зітха собі гірко —

завтра йому під замком нудьгувати ізнову…

Добре, хоч в дверях сінешніх продовбано дірку,

може, сусід ще грушок розживеться для нього.

Зирк: подорожнього втома край шляху змагає.

Чий він і звідки? Неголений, дихає ледве.

Дядьку, присядьте, а ми вже з сусідським Михайлом

груш назбираємо, тільки простіть, що зелених…

(Віктор Бойко.)

* * *

Ти навчи,

Научи мене, земле, жити,

Як живуть снігові струмки,

Як ця хата живе,

Це озиме жито,

Ці вечірні вітри стрімкі.

(Юрій Герасименко.)

* * *

Хоч скільки років тих пройшло,

Не густо досвіду і грошей.

Іду я вдосвіта в село

Крізь голубіючу порошу.

Автобус далі загурчав

Із кошиками, куфайками.

А в серці світиться ручай —

Я скоро буду бачить маму.

Як там вона? Я так боюсь,

Що за ділами, за горами

Я надто пізно повернусь

І дома не застану маму.

(Леонід Тома.)

Левада

В мільйоннім місті є давно метро,

І хмарочоси, і гримить естрада…

Мені ж тривожить душу, гріє кров

Ця назва світла й приязна — Левада.

Десь тут, де під асфальтами — земля,

Де станція із назвою такою,

Росла верба, і вабила здаля

Озерце, оповите осокою.

Пили тут воду (уявить берусь!)

Прапрадіди з криниці дзвінкової.

А ще раніш, йдучи у бій за Русь,

Відпочивали Ігореві вої.

(Анатолій Перерва.)

Видужування

Тоскно і порожньо вдома.

Скніти живому — гріх!

В розкрилену невідомість

виломлююсь за поріг!

До тих,

хто іще не стрівся,

хто, може, пройде й не гляне —

і зробиться мені так тісно

від світу,

що враз нагряне.

І жодних очей байдужих.

Світ увесь назустріч іде.

Коли мені гірко дуже —

тікаю я до людей.

(Ольга Тараненко.)