Уроки української літератури 9 клас II семестр: Посібник для вчителя - Грабовська О. М 2011

Пантелеймон Куліш - письменник, перший український професійний літературний критик, перекладач (Біблія, твори В. Шекспіра, Й. В. Гете), автор підручників для школи, першого українського правопису «Кулішівка». Вплив на П. Куліша ідей європейського просвітництва в Україні: «Українець у Європі, європеєць в Україні». Романтичний світогляд. Ентузіазм і жертовність П. Куліша у громадській та культурницькій роботі на шляху духовного відродження і культурного збагачення нації

Всі публікації щодо:
Куліш Пантелеймон

Мета: розповісти учням основні віхи життєвого і творчого шляху письменника; аргументовано пояснити значення діяльності П. Куліша для відродження, культурного збагачення української нації; вчити учнів усвідомлювати значення ініціативності, наполегливості й працьовитості для досягнення поставленої мети; формувати риси справедливості, вірності почуттю і обов’язку; виховувати усвідомлення важливості для громадянина України збереження свободи і незалежності рідного краю, його державності.

Обладнання: портрет П. Куліша, ілюстрації до його творів. Біблія, твори В. Шекспіра. Й. Г. Гете, ілюстрації шкільних підручників П. Куліша. проектор, диск із записом тексту «Українська національна ідея П. Куліша».

Міжпредметні зв’язки: зарубіжна література: твори В. Шекспіра, Й. В. Гете; християнська етика: Біблія.

Складна це була особистість, мав багато личин, змінювався часом кардинально… борсався, шукав… писав твори високого і темного дулу, не раз дратував громадянство екстравагантністю … неспокійний, гарячий, нервовий, вразливий, непевний, мінливий, людина, зрештою, важкого характеру, але духовна спадщина якого така монументальна, що вразитися нею можемо.

В. Шевчук

Хід уроку

І. Організація вивчення нового матеріалу.

1. Слово вчителя.

- Пантелеймон Олександрович Куліш — видатний поет і прозаїк, драматург і перекладач, критик і публіцист, історик і етнограф, мовознавець і культурний діяч. Ця незвичайна людина пройшла складний життєвий шлях.

2. Повідомлення учнів.

Повідомлення І.

Батьківщина Панька Куліша — козацьке містечко Вороніж Глухівського повіту теперішньої Сумської області. Там і побачив він світ Божий 8 серпня 1819 р. Грамоти його навчила сестра Леся, а від матері, дочки козацького сотника Гладкого. Катерини, він наслухався українських пісень, легенд, переказів, а особливо казок, одна з яких стала поштовхом до написання першого в його житті літературного твору. «Пісня була для неї не забавкою, — писав Панько про матір в автобіографії, — вона думала піснями. А серед бесіди було що не слово, то приказка». Фольклор та книги значною мірою були основою самоосвіти і самовиховання. передовсім — розумового і морального.

Два роки вчився підліток у повітовому училищі в Новгород-Сіверському і п’ять — у гімназії. Дуже рано виявив нахил до словесності, а ще більше до малювання. Разом із побратимом Семеном вони тижнями не з’являлися в гімназії, змальовуючи акварельними фарбами все навколишнє — краєвиди, птахів, людей. Забиралися навіть на найвищий поверх дзвіниці Успенського собору і звідти малювали наддеснянські краєвиди (Новгород-Сіверський розташований над притокою Дніпра — Десною). Власне, через оте надмірне захоплення малюванням, ставши невстигаючим з математики, він і не закінчив гімназії. А покинувши її, соромлячись, до батька більше не повернувся і став самотужки заробляти на хліб, працюючи в поміщиків домашнім учитилем.

Повідомлення II.

Заохочуваний ще в гімназії до літературної праці, юний Куліш читає твори Гулака-Артемовського, Гребінки. Квітки-Основ’яненка, Пушкіна, захоплюється збіркою Максимовича «Українські народні пісні», яку завчає напам’ять. Не закінчивши гімназії, юнак працює домашнім учителем дітей заможних поміщиків.

Незабаром здійснилася і давня Панькова мрія — навчатися в Київському університеті, слухати лекції зі словесності. вивчати іноземні мови. Особливо Пантелеймона приваблювали грецька мова, література, пісні. Завдяки цьому вподобанню ми маємо поему «Україна», оповідання «Орися» та інші чудові твори, які Куліш написав, наслідуючи славнозвісні «Іліаду» й «Одіссею» Гомера. І хоча те раювання перервалося через три роки і довелося довершувати навчання самотужки, майбутній письменник та вчений здобув грунтовну освіту.

Незабаром Куліш успішно виконує обов’язки викладача російської словесності в Луцькій, а згодом у Київській та Рівненській гімназіях. А на вакаціях, мандруючи по Україні, захоплюючись нашими думами, фольклором узагалі. Куліш старанно занотовує почуте з уст кобзарів, старих селян. Писав він і рідною мовою, і російською, як більшість письменників у Наддніпрянській Україні. У ці роки він пише два прецікаві історичні романи — «Михайло Чарнишенко» та славнозвісну «Чорну раду».

Повідомлення III.

Щоб збагнути громадянський подвиг Пантелеймона Куліша — писати твори з історії України, та ще й українською мовою, — треба пам’ятати, що в той час, за свідченням Олександра Герцена, дух українського народу був прибитий до землі, тільки офіційна підлота могла промовляти на весь голос, а в школах замість науки викладали теорію рабства. Куліш наважився на повен голос заявити, що українці мають свою, до того ж героїчну історію, свою самобутню культуру, якою можна і треба пишатися. Після Шевченка це був другий такий голос правди, голос захисту цієї правди. І хоча на той час уже були опубліковані українознавчі праці Осипа Бодянського, Михайла Максимовича, історична проза Євгена Гребінки тощо, діяльність Куліша була вагомим внеском у скарбницю культури нашого народу.

Неабиякою честю для Куліша було запрошення від ректора Петербурзького університету на посаду старшого вчителя гімназії і лектора з російської мови для іноземних слухачів університету. Честь, звісно, незаперечна, але чужина є чужиною. У листі до Миколи Погодіна Куліш пише: «Але що мені в цьому розумному місті замінить звуки рідної моєї мови і краєвиди моєї батьківщини?» - та доречно цитує Вальтера Скотта: «Я помер би, коли б довго не бачив Шотландії».

А ще через два роки імператорська Академія наук доручає Кулішеві дослідження історії, культури та мистецтва західнослов’янського краю. І він цьому зрадів незмірно, бо що може бути цікавіше, ніж мандрувати і досліджувати народний побут?

Повідомлення IV.

1847 рік у житті Пантелеймона Куліша особливий: це рік великого щастя і водночас це рік величезної в його долі драми. Він одружується з красунею, поетесою Олександрою Білозерською, відомою під псевдонімом Ганна Барвінок. Боярином на цьому весіллі був Тарас Шевченко. У спогадах нареченого про ці дні читаємо: «Як же почули Шевченкове співання, ущухли всі так, наче зостався він один під вечірнім небом, викликаючи дівчиноньку свою вірную. Порвалися разом усі розмови й між старими, й між молодими. Посходились із усіх світлиць гості до зали, мов до якої церкви. Пісню за піснею співав наш соловей, справді, мов у темному лузі, серед червоної калини…»

Весілля закінчилося — і молодята вирушили у весільну мандрівку, але з Варшави додому молода дружина змушена була повертатися сама, бо Пантелеймона заарештовано за участь у Кирило-Мефодіївському братстві й доставлено під конвоєм у Петербург. Нестерпні допити тривали три місяці. Вирок царя Миколи І був лаконічним, нагадуючи вирок Шевченкові: «Запретить писать и сослать на службу в Вологду». Звинувачений Пантелеймон Куліш був головним чином не за участь у таємному товаристві його покарали за те, що він «виношував надзвичайні думки про вигадану важливість України», і за його твори, «які могли вселяти в малоросів думки про право на окреме існування від імперії».

Вологду через певний час замінили на Тулу, в якій молоде подружжя в злиднях провело понад три роки. Тут Кулішем були написані російськомовні романи «Алексей Однорог», «Петр Иванович Березин и его семейство, пли Люди, решившиеся во что бы то ни стало быть счастливыми», автобіографічний віршований роман «Евгений Онегин нашего времени». Все це було писання «до шухляди», тому що друкуватися права він і далі не мав. А для митця, який прагне висловити людям те, що йому болить, про що він мріє, така заборона — мука. До того ж Пантелеймон Куліш був людиною всебічно обдарованою і дуже працьовитою. Досконало володіючи рідною мовою, а також старослов’янською та російською, він глибоко вивчив польську, французьку, італійську, латинь, німецьку, шведську, а щоб перекладати Біблію з оригіналу, уже на схилі віку заходився вивчати давньоєврейську. Завдяки його таланту і дивовижній працездатності українське письменство збагатилося численними перлинами світової літератури.

Повідомлення V.

Довголітні клопотання перед урядом дали врешті- решт результат: Кулішеві дозволено повернутися до Петербурга, де він працює редактором статистичних видань одного міністерства, а в некрасовському «Современнике» друкує свої російські повісті, готує багатотомне видання творів Миколи Гоголя, а головне - публікує двотомну фольклорно-історично-етнографічну збірку «Записки о Южной Руси», яка викликала загальне захоплення. Ще б пак! Нові тексти дум, історичних пісень, поема Шевченка «Наймичка», історія Коліївщини… Недаремно Великий Кобзар у щоденнику писав: «Цю книгу скоро напам’ять буду читати. Вона мені так чарівно живо нагадала мою прекрасну бідну Україну, що я немов з живими бесідую з її сліпими лірниками і кобзарями. Пречудова і вельми благородна праця! Брильянт в сучасній історичній літературі». То була сенсація: народна творчість українського народу, його мова — осміяна, зневажена російськими шовіністами як наріччя, нараз постали перед усім цивілізованим світом як вершини духовності, чудові зразки мистецтва художнього слова. «Це пам’ятки народного духу, яким немає ціни», — писав відомий російський письменник і видавець Сергій Аксаков.

Повідомлення VI.

Услід за романом «Чорна рада» та згаданою збіркою в 1857 р. виходять два підручники для школярів — читанка «Граматка» та український буквар. «Записки о Южной Руси» і підручники були написані придуманим Пантелеймоном Олександровичем правописом — «кулішівкою». Запроваджений відтоді перший український фонетичний правопис в основі своїй зберігся й донині.

Куліш відкриває власну друкарню, через рік з дружиною здійснює омріяну, колись перервану, мандрівку по Європі. У Німеччині, Бельгії, Швейцарії, Італії він вивчає культуру народів цих країн, їхні побут, звичаї, обряди. Життя в індустріальних центрах не захоплює його, бо «тут розкіш не знає меж і не соромиться оточуючого її лахміття», ідеал його життя — тихий, співучий хутір.

Повідомлення VII.

Складними були взаємини Куліша з Шевченком. їхні особисті стосунки — щирі, сердечні, а ставлення до «Кобзаря», на жаль, не в усьому правильне, бо Пантелеймона Олександровича жахали революційні, антицарські спалахи Кобзаревої ліри. Та загалом Куліш високо оцінював творчість Тараса Шевченка, називаючи його художнє слово «животворящим, ядром нової сили». Заявляючи як побратим, що «почали ми з тобою велике діло». Куліш називав Шевченка «великим поетом, найбільшим на всю Слов’янщину». Літературі російській, переважно аристократичній, він протиставляв літературу українську, наскрізь демократичну, народну, найвищим виявом якої, на його думку, була творчість його побратима Тараса.

Повернувшись із мандрів по Європі, Панько Куліш домагається видання українського часопису, а коли це не вдається, бо офіційні особи ставляться до нього і далі як до неблагонадійного, готує і видає альманах «Хата». У «Передньому слові до громади», яким відкривався альманах, його упорядник і видавець вбачав висоти українського художнього слова в Шевченка. Марка Вовчка та Квітки-Основ’яненка. «Розпочав нам Шевченко довгу і широку, справді вже рідну пісню — пішла луна по всій Україні. Тільки народна поезія для всіх нас стоїть за віковічний в зір». — читаємо в цій передмові.

Разом з братом дружини, теж кирило-мефодіївцем, Василем Білозерським Куліш заснував україномовний журнал «Основа», в якому побачили світ його нариси з історії України — «Хмельниччина» і «Виговщина». Там же Куліш публікує свою лірику й поеми, але це було вже після мандрівки по Європі з другим побратимом, Миколою Костомаровим.

Роль часопису «Основа» в історії української літератури величезна. Хоча він проіснував усього два неповні роки, але і за цей короткий час зумів об’єднати навколо себе чимало світлих талантів України, опублікувати їхні високохудожні твори і цим заявити всій імперії, Європі: українська література, незважаючи на дикі заборони, живе, бореться, дух українства незнищенний.

Повідомлення VIII.

Ще до ганебного валуєвського циркуляру 1863 р. Кулішеві вдалося видати збірку поезій «Досвітки. Думи і поеми» та (а це особливо важливо для підвищення культури найширших верств нашого народу) дешеві книжечки з серії «Сільська бібліотека». З цією ж метою він згодом переклав українською мовою Біблію.

Чотири роки Куліш працює у Варшаві на посаді директора Департаменту духовних справ, простіше кажучи - високопоставленого русифікатора поляків. Далі знову Петербург, праця над тритомником «История воссоединения Руси», в якому Куліш прагне довести, що народно- визвольні рухи в Україні були для неї згубними («не в козаччині наш ідеал національний»), за діяльність польської шляхти, російського царизму й українського панства відіграли позитивну роль. Передова українська громадськість зустріла цю глибоко помилкову москвофільську Кулішеву працю з обуренням. Він сам це згодом зрозумів, коли в 1876 р. шовіністичним Емським указом було заборонено друкувати українською мовою книжки і періодичні видання, ставити спектаклі, викладати в школах.

У 1877 р. Куліш назавжди залишає державну службу. Останній період свого життя він провів на хуторі Мотронівка, що на Чернігівщині. Господарювання чергується з творчістю. Тут, серед мальовничої природи, зі своїх російськомовних статей і україномовних художніх творів видатний письменник укладає збірку «Хуторская философия и удаленная от света поэзия», основна ідея якої — право українського народу на самобутній культурний розвиток, зокрема на свою літературну мову.

На хуторі з-під пера Куліша вийшли поема «Магомет і Хадиза», віршована драма «Байда, князь Вишневенький», ще одна драма «Цар Наливай», збірки поезій «Дзвін» (1899), «Позичена кобза» (1897), яка складалася з перекладів та переспівів творів чужомовних поетів, тритомна історична праця «Отпадение Малоросии от Польщи». В останні роки свого життя Куліш перекладає з англійської — твори Байрона, Шекспіра, з німецької — Гете, з французької Шатобріана тощо.

Помер Пантелеймон Куліш 14 лютого 1897 р. де його і поховано.

3. Слово вчителя.

При всіх суперечностях світогляду, при всіх проросійських і пропольських аристократичних симпатіях Куліш все-таки сповідував ідею державності України, а вибороти ту державність, на його думку, можна було, лише спираючись на сусідні імперії. Він прагнув об’єднати українське громадянство навколо ідеї національно-культурного відродження, формування української літературної мови і згуртування національної інтелігенції.

Кулішеві належить пріоритет у багатьох галузях духовного життя українців: він перший переклав Біблію українською мовою, створив перший в Україні фонетичний правопис, написав перший український історичний роман. Він один з перших будителів національної самосвідомості українців. Треба «будити сонних» — заявляв Куліш не раз. Цей заклик звучить актуально й нині. А ось підсумок життєдіяльності Куліша, зроблений геніальним Франком: «Це був великий, хоч недужий дух. Йому не дано було гармонії, але він пристрасно шукав те, чого не міг осягнути».

Українську національну ідею Пантелеймон Куліш утверджував не лише в поетичних і публіцистичних творах, а і як науковець. Він створив самостійний український алфавіт, який точно відбиває звукову систему нашої мови. Створив Куліш і правопис, граматику, відому під назвою «кулішівка». За нормами цього правопису видавався журнал «Основа». Кулішева абетка і його «Українська граматика» засвідчили світові власне національне обличчя української культури, а в Україні це явище було очисною громовицею. У «Пояснювальній записці» до «Граматики» її творець писав: «Найперше діло в отця-матері повинно бути, щоб дитину своєю рідною мовою до розуму довести… З тих-бо письменних мало добра бува, що чужоземцями через науку робляться і до свого рідного люду слова промовити по-своєму не вміють».

Крім суто літературної. Куліш активно займався перекладацькою роботою: переклав українською мовою Біблію, «Гамлета», «Короля Ліра». «Ромео і Джульєтту», «Макбета» та інші видатні твори світової літератури.

4. Евристична бесіда.

- Які з подій Кулішевого життя є, на вашу думку, визначальними?

- Розкажіть про взаємини П. Куліша з Т. Шевченком. Які факти засвідчують велику обдарованість П. Куліша, його невсипущість і різнобічну діяльність?

- За що Україна має бути вдячна Кулішеві?

5. «Акваріум».

На екрані спроектовано зміст статті «Українська національна ідея П. Куліша». Учні класу мовчки читають текст. Учитель ставить питання за текстом:

- Чи мав рацію С. Єфремов, називаючи Куліша «дволиким Янусом»? Доведіть свою думку.

Група учнів перебуває в центрі уваги всіх інших: мислить. висловлює версії, обговорює їх, дискутує.

Інші учні інше спостерігають. Через фіксований час група повинна озвучити загальну відповідь. Після оприлюднення спільної позиції учні з групи сідають на місця, а клас обговорює їхнє рішення: Чи погоджуєтеся ви з думкою групи? Чи вистачило аргументів? Які аргументи були переконливими, а які — ні?

Після цього місце в акваріумі може зайняти інша група.

II. Підбиття підсумків.

III. Домашнє завдання.

Складіть хронологічну таблицю дат життя і творчості П. Куліша; поясніть значення діяльності митця для відродження, культурного збагачення української нації. Прочитайте роман «Чорна рада».







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.